Дитинство Романа:
Роман Руднік народився 19 травня 2005 року в місті Луцьк Волинської області. Сім'я його була з не найбагатших. Роману треба було шукати роботу, де можна було нагодувати сім'ю та заробити гроші на хліб. Після чого Романові було 14 років в його в житті появилась сестричка Мирослава, він її дуже любив і завжди з нею грав та захищав. Роман був дуже радий бо в нього не було ні братика, ні сестрички. Роман з дитинства дуже мріяв стати Генералом Служби Безпеки України, а також йому дуже подобалось грати в футбол, але вибір все-таки впав на Службу Безпеки України. Йому батьки сказали що в майбутньому він своєї мети доб'ється і отримає цю посаду. Особу зовнішність та характер він не мав, але в віці 14 років він зустрів своє перше кохання, але через відсутність досвіду та сміливості в нього не вийшло з нею романтичні відносини. Він не мав ні друзів ні близьких знайомих. Роман був у самоті, до того ж його батько дуже багато пив горілки через провал бізнесу, навіть доходило до того, що Роману доводилось захищати свою сестру та матір і в один день йому довелось вбити свого батька… Звісно ж суд не визнав його виним, але на жаль грошей майже не було, хоча він продовжував жити своїм життям.
Юнацьке Життя Романа:
Після подій вище описаних, Роман почав шукати прибуток для родини. В університет його не брали, бо у родини попросту не було грошей, щоб оплачувати навчання, тому він був відправлений в армію, але перед цим, Роман оформив всі необхідні документи, а саме: медичну книгу, трудову книгу, паспорт та пішов у Збройні Сили України . Там Роман вже покращив свою харизму та став душою компанії і завжди розказував дуже смішні жарти та історії з життя. Завдяки дружньому колективу він зміг забути ту страшну подію з минулого, я навіть пам’ятаю, як він казав, що часом його мучає совість, але потім він зміг це забути. Завдяки своїй харизмі, Роман зміг познайомитися з такими людьми, як полковник - Едуард Вентерович та генералом Владиславом Савочкіним, які допомагали йому в службі та помогли йому здобути військовий квиток. Після чого, як, Роман їхавши з Військової частини після дуже складної служби стикнувся з Райаном Гослінгом , після чого вони стали дуже добрими та хорошими друзями, вони не один вечір проводили в міському барі. Райан теж вступив в Збройні Сили України та разом співпрацьовували в компанії. Після чого Романа поставили на Полковника Збройних Сил України. Він отримував дуже не погану заробітню плату та виділяв ці всі кошти для сім'ї, бо, як він казав, сім’я – це саме дороге, що в нього є. Він не похильно захищав свою батьківщину від ворогів та служив не один рік, йому справді дуже подобалась ця робота, бо маленький Роман не раз бачив, як в різних фільмах працюють ці структури, а тепер він сам є частиною цієї структури. В роки великої війни, він приймав активну участь в боях за Київ, був двічі поранений, але все одно повертався на фронт. Завдяки своєму досвіду та розуму, зміг вивести свій батальйон з оточення. Нагороджений медаллю «Герой України».
Перехід Романа в Службу Безпеки України:
Після війни, Роман став начальником Навчального Корпусу та активно займався рекрутами, йому дуже подобалось навчати людей. Одного разу він приїхав на базу в місті Дніпро, та в якийсь неминучий день до нього приїхав сам Генерал СБУ м. Дніпра Ларік Світов на агітацію та запропонував працювати в Службі Безпеки України. Роман дуже зрадів, адже він знав що це його шанс стати Генералом. Він підписав контракт та офіційно перейшов в СБУ. Також за ним прийшов Райан Гослінг та він був дуже радий цьому. Після чого, він сумлінно працював та очолював посаду Керівника Академії. Після чого, він познайомився з такими людьми, як Віктор Татара - полковник, Сергій Корабель - підполковник, Маркіян Шумин – полковник та Меверік Наливайко, також полковник. Він не похильно захищав своє місце в СБУ, працює вже досить довго, але в один день Генерал каже, що він стає на підполковника СБУ, для нього це був шок. Так, як він не думав, що він стане Підполковником СБУ. У нього переповнювали емоції від цієї події. Після чого Роман виконував роль в СБУ, як підполковника. Пізніше він вже став начальником Державного Бюро Розслідувань та разом зі своїм замом – Олегом Крутовим займалися самими тяжкими розслідуваннями, які були на той момент і завдяки своїй працелюбності та наполеглевості, ДБР вийшло на новий рівень професійної роботи і не раз отримувало солідні премії від мерії міста Дніпра і особисту подяку від пані мер.
Доросле життя Романа, робота в СБУ:
Після чого Роман був Підполковником СБУ довгий час, допомагав інструкторам академії, також проводив лекції, тренування, давав премії своїм працівникам за хорошу роботу. Після того, як Роман став працівником СБУ, в нього з’явилося багато ворогів, навіть в кримінальному світі була оголошена нагорода за його голову, але все одно, він показував свою роботу та хто він такий є. Вже після кількох місяців тяжкої роботи, Ларік прийняв рішення підвищити Романа на полковника. Після цих події Роман став дорослішим, та досвідченим співпрацівником. Він був за крок від своєї цілі, він розуміє, що ще трохи і його, ще дитяча мрія здійсниться. Він непохильно відстоював посаду Полковника СБУ, а працівники казали про нього так: «Це дуже хороша людина, яка може завжди розказати щось корисне та смішне, навчити майже всьому», а Ларік не раз казав, що Роман – це неперевершенний агент під прикриттям, бо той прекрасно себе показував на багатьох бойових завданнях. А в один прекрасний момент, він зустрів кохання всього свого життя, почуття в них були взаємні, тому вони швидко одружилися і стали жити разом.
Наш час:
Наразі, на жаль з поста пішов Ларік і перед тим, як піти на пенсію, він сказав Роману, що довіряє саме йому і хоче, щоб саме він став новим лідером СБУ міста Дніпра, Роман звісно відповів, що ніколи не підводив його і зараз не підведе. Роман став активніше готуватися, бо розуміє, що з новою посадою в нього буде дуже велика відповідальність, але він готовий на 100%! З Райаном вони ж так і залишился хорошими друзями і дуже часто спілкуються і Райан також вірить в Романа, що той зможе все зробити
Кінець розповіді, але не кінець історії…
Роман Руднік народився 19 травня 2005 року в місті Луцьк Волинської області. Сім'я його була з не найбагатших. Роману треба було шукати роботу, де можна було нагодувати сім'ю та заробити гроші на хліб. Після чого Романові було 14 років в його в житті появилась сестричка Мирослава, він її дуже любив і завжди з нею грав та захищав. Роман був дуже радий бо в нього не було ні братика, ні сестрички. Роман з дитинства дуже мріяв стати Генералом Служби Безпеки України, а також йому дуже подобалось грати в футбол, але вибір все-таки впав на Службу Безпеки України. Йому батьки сказали що в майбутньому він своєї мети доб'ється і отримає цю посаду. Особу зовнішність та характер він не мав, але в віці 14 років він зустрів своє перше кохання, але через відсутність досвіду та сміливості в нього не вийшло з нею романтичні відносини. Він не мав ні друзів ні близьких знайомих. Роман був у самоті, до того ж його батько дуже багато пив горілки через провал бізнесу, навіть доходило до того, що Роману доводилось захищати свою сестру та матір і в один день йому довелось вбити свого батька… Звісно ж суд не визнав його виним, але на жаль грошей майже не було, хоча він продовжував жити своїм життям.
Юнацьке Життя Романа:
Після подій вище описаних, Роман почав шукати прибуток для родини. В університет його не брали, бо у родини попросту не було грошей, щоб оплачувати навчання, тому він був відправлений в армію, але перед цим, Роман оформив всі необхідні документи, а саме: медичну книгу, трудову книгу, паспорт та пішов у Збройні Сили України . Там Роман вже покращив свою харизму та став душою компанії і завжди розказував дуже смішні жарти та історії з життя. Завдяки дружньому колективу він зміг забути ту страшну подію з минулого, я навіть пам’ятаю, як він казав, що часом його мучає совість, але потім він зміг це забути. Завдяки своїй харизмі, Роман зміг познайомитися з такими людьми, як полковник - Едуард Вентерович та генералом Владиславом Савочкіним, які допомагали йому в службі та помогли йому здобути військовий квиток. Після чого, як, Роман їхавши з Військової частини після дуже складної служби стикнувся з Райаном Гослінгом , після чого вони стали дуже добрими та хорошими друзями, вони не один вечір проводили в міському барі. Райан теж вступив в Збройні Сили України та разом співпрацьовували в компанії. Після чого Романа поставили на Полковника Збройних Сил України. Він отримував дуже не погану заробітню плату та виділяв ці всі кошти для сім'ї, бо, як він казав, сім’я – це саме дороге, що в нього є. Він не похильно захищав свою батьківщину від ворогів та служив не один рік, йому справді дуже подобалась ця робота, бо маленький Роман не раз бачив, як в різних фільмах працюють ці структури, а тепер він сам є частиною цієї структури. В роки великої війни, він приймав активну участь в боях за Київ, був двічі поранений, але все одно повертався на фронт. Завдяки своєму досвіду та розуму, зміг вивести свій батальйон з оточення. Нагороджений медаллю «Герой України».
Перехід Романа в Службу Безпеки України:
Після війни, Роман став начальником Навчального Корпусу та активно займався рекрутами, йому дуже подобалось навчати людей. Одного разу він приїхав на базу в місті Дніпро, та в якийсь неминучий день до нього приїхав сам Генерал СБУ м. Дніпра Ларік Світов на агітацію та запропонував працювати в Службі Безпеки України. Роман дуже зрадів, адже він знав що це його шанс стати Генералом. Він підписав контракт та офіційно перейшов в СБУ. Також за ним прийшов Райан Гослінг та він був дуже радий цьому. Після чого, він сумлінно працював та очолював посаду Керівника Академії. Після чого, він познайомився з такими людьми, як Віктор Татара - полковник, Сергій Корабель - підполковник, Маркіян Шумин – полковник та Меверік Наливайко, також полковник. Він не похильно захищав своє місце в СБУ, працює вже досить довго, але в один день Генерал каже, що він стає на підполковника СБУ, для нього це був шок. Так, як він не думав, що він стане Підполковником СБУ. У нього переповнювали емоції від цієї події. Після чого Роман виконував роль в СБУ, як підполковника. Пізніше він вже став начальником Державного Бюро Розслідувань та разом зі своїм замом – Олегом Крутовим займалися самими тяжкими розслідуваннями, які були на той момент і завдяки своїй працелюбності та наполеглевості, ДБР вийшло на новий рівень професійної роботи і не раз отримувало солідні премії від мерії міста Дніпра і особисту подяку від пані мер.
Доросле життя Романа, робота в СБУ:
Після чого Роман був Підполковником СБУ довгий час, допомагав інструкторам академії, також проводив лекції, тренування, давав премії своїм працівникам за хорошу роботу. Після того, як Роман став працівником СБУ, в нього з’явилося багато ворогів, навіть в кримінальному світі була оголошена нагорода за його голову, але все одно, він показував свою роботу та хто він такий є. Вже після кількох місяців тяжкої роботи, Ларік прийняв рішення підвищити Романа на полковника. Після цих події Роман став дорослішим, та досвідченим співпрацівником. Він був за крок від своєї цілі, він розуміє, що ще трохи і його, ще дитяча мрія здійсниться. Він непохильно відстоював посаду Полковника СБУ, а працівники казали про нього так: «Це дуже хороша людина, яка може завжди розказати щось корисне та смішне, навчити майже всьому», а Ларік не раз казав, що Роман – це неперевершенний агент під прикриттям, бо той прекрасно себе показував на багатьох бойових завданнях. А в один прекрасний момент, він зустрів кохання всього свого життя, почуття в них були взаємні, тому вони швидко одружилися і стали жити разом.
Наш час:
Наразі, на жаль з поста пішов Ларік і перед тим, як піти на пенсію, він сказав Роману, що довіряє саме йому і хоче, щоб саме він став новим лідером СБУ міста Дніпра, Роман звісно відповів, що ніколи не підводив його і зараз не підведе. Роман став активніше готуватися, бо розуміє, що з новою посадою в нього буде дуже велика відповідальність, але він готовий на 100%! З Райаном вони ж так і залишился хорошими друзями і дуже часто спілкуються і Райан також вірить в Романа, що той зможе все зробити
Кінець розповіді, але не кінець історії…
