Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Батурінець Сергій Іванович
Стать: Чоловіча
Мати - Батурінець Вікторія Володимирівна
Батько -Батурінець Іван Дмитрович
Дата народження: 04.08.2005
Вік: 20 Років
Місце народження: с. Петрівка Донецька область
Місце проживання: м. Дніпро
Захоплення: займаюсь футболом, автомобілі
Відмітні знаки: спокійний погляд
Дитинство:
Сергій провів своє дитинство у селі Петрівка Донецької області. Він ріс у звичайній сім’ї, де батьки змалечку намагалися виховати в ньому самостійність та відповідальне ставлення до життя. У родині не було зайвих розкошів, тому Сергій добре розумів ціну праці та знав, що бажаного результату потрібно досягати власними зусиллями.
З дитинства батьки привчали його допомагати по господарству, виконувати свої обов’язки та поважати старших. Батько особливо наголошував на тому, що кожна людина повинна відповідати за свої слова та вчинки. Саме ці настанови з ранніх років сформували в Сергія почуття відповідальності, наполегливість і звичку не відступати перед труднощами.
У вільний від навчання час Сергій часто зустрічався з друзями та проводив час на свіжому повітрі. Вони грали у футбол, каталися на велосипедах, допомагали один одному по господарству та просто проводили час разом. Завдяки спілкуванню з однолітками Сергій навчився знаходити спільну мову з різними людьми, працювати в команді та підтримувати своїх друзів у складних ситуаціях.
З раннього віку Сергій цікавився технікою та різними механізмами. Йому подобалося спостерігати за роботою автомобілів, мотоциклів та іншої техніки, розбиратися в їхній будові й намагатися зрозуміти принцип роботи. Батько часто дозволяв йому бути присутнім під час ремонту автомобіля та поступово навчав користуватися інструментами. Спочатку Сергій лише спостерігав і допомагав із нескладними завданнями, але з часом почав самостійно виконувати просту роботу.
Таке захоплення поступово переросло у справжній інтерес до автомобілів. Сергій став уважнішим до деталей, навчився відповідальніше ставитися до роботи та зрозумів, що навіть найскладнішу справу можна опанувати, якщо мати бажання, терпіння та наполегливість.
Його батько мав автомобіль і часто проводив час у гаражі. Сергій постійно крутився поруч, спостерігав за ремонтом і поступово почав допомагати. Спочатку він подавав інструменти та прибирав робоче місце, а згодом батько почав доручати йому нескладні роботи. Так Сергій навчився користуватися ключами, викрутками, домкратом та іншими інструментами. Батько пояснював йому будову автомобіля, принцип роботи двигуна та основні правила безпеки під час ремонту.
Саме в гаражі Сергій отримав перший серйозний життєвий урок: якщо взявся за справу — її потрібно довести до кінця. Батько не дозволяв йому залишати роботу незавершеною лише тому, що вона стала складною або набридла. Цей принцип згодом став одним із головних у характері Сергія.
У школі Сергій був досить активним та товариським учнем. Він легко знаходив спільну мову з однолітками, швидко заводив друзів і часто був одним із організаторів різноманітних шкільних заходів та спортивних змагань. Особливо добре йому давалися предмети, де потрібно було мислити логічно та знаходити практичне рішення проблеми.
Разом із тим спокійною дитиною його назвати було складно. Через свою допитливість та любов до пригод Сергій іноді потрапляв у дрібні неприємності. Він міг запізнитися додому, захопившись черговою пригодою з друзями, або отримати зауваження через те, що намагався самостійно перевірити якусь технічну конструкцію. Проте серйозних проблем із законом чи дисципліною в нього не виникало.
З віком Сергій почав ставати більш самостійним. Він допомагав батькам по господарству, працював на городі, займався ремонтом у будинку та допомагав батькові в гаражі. Поступово він зрозумів, що фізична праця не лише допомагає родині, а й виховує характер.
Важливу роль у його дитинстві відігравали друзі. Разом вони проводили багато часу, підтримували один одного та вчилися відповідати за свої вчинки. Саме тоді Сергій зрозумів цінність справжньої дружби, взаємодопомоги та командної роботи.
У підлітковому віці його характер почав змінюватися. Він став більш серйозним, почав замислюватися про майбутнє та про те, ким хоче стати. Інтерес до автомобілів і техніки залишився, але разом із ним з'явилося бажання отримати хорошу освіту, знайти гідну професію та самостійно побудувати своє життя.
Дитинство в Петрівці сформувало основні риси характеру Сергія — працьовитість, відповідальність, допитливість, наполегливість та готовність допомагати іншим. Саме родина, сільське життя, перші труднощі та захоплення технікою стали фундаментом його майбутнього характеру та життєвого шляху.
Юність
У підліткові роки Сергій Батурінець почав серйозніше замислюватися над своїм майбутнім. Він поступово визначив для себе основні життєві принципи — бути відповідальним за власні рішення, не боятися труднощів та завжди доводити розпочату справу до кінця. Особливу увагу Сергій приділяв фізичній підготовці, дисципліні та саморозвитку.
Ще під час навчання в школі в нього почав формуватися інтерес до правоохоронної діяльності. Сергія приваблювала можливість працювати в структурі, де необхідні витримка, уважність, логічне мислення та вміння швидко приймати рішення. Поступово він вирішив пов’язати своє майбутнє зі службою в поліції.
Після закінчення школи Сергій вступив до Дніпровського державного університету внутрішніх справ на факультет кримінальної поліції. Вступ до навчального закладу став для нього новим етапом життя, адже разом із навчанням з’явилася більша відповідальність за власні рішення та результати.
Під час навчання Сергій опановував кримінальне та адміністративне законодавство, тактику дій працівників поліції, основи криміналістики, правила поводження зі службовою зброєю, фізичну та тактичну підготовку. Окрему увагу він приділяв практичним заняттям, оскільки розумів, що майбутня служба вимагатиме не лише теоретичних знань, а й уміння застосовувати їх у реальних ситуаціях.
Навчання не завжди давалося легко. Сергію доводилося звикати до суворої дисципліни, великого навантаження та постійної необхідності вдосконалювати свої навички. Проте труднощі лише загартували його характер. Він навчився контролювати емоції, працювати в команді, уважно слухати старших за званням та відповідально виконувати поставлені завдання.
Поступово Сергій зарекомендував себе як дисциплінований, спокійний та наполегливий курсант. Він намагався підтримувати товаришів, допомагав їм під час навчання та не уникав складних завдань. Саме в цей період він остаточно зрозумів, що хоче присвятити своє життя правоохоронній діяльності.
Навчання в університеті стало для Сергія важливим етапом дорослішання. Він отримав не лише професійні знання, а й цінний життєвий досвід, навчився відповідати за свої вчинки та працювати заради спільного результату. Саме тут він зробив свій перший серйозний крок до майбутньої кар’єри в поліції.
Доросле життя та початок служби
Після успішного завершення навчання Сергій Батурінець отримав своє перше призначення до одного з підрозділів поліції міста Дніпро. Для нього це був важливий момент, адже роки навчання залишилися позаду, а попереду чекала справжня служба. Тепер кожне його рішення мало не лише теоретичне значення, а могло безпосередньо вплинути на безпеку громадян та його колег.
Перші місяці служби виявилися непростими. Сергію довелося адаптуватися до нового колективу, суворого графіка, великої кількості службових обов'язків та постійного психологічного навантаження. Те, що в університеті здавалося простим на практичних заняттях, у реальній роботі вимагало набагато більшої витримки та уважності.
Першим місцем його служби стала патрульна поліція. Разом із напарником Сергій щодня патрулював вулиці міста, реагував на звернення громадян, забезпечував громадський порядок та брав участь у припиненні правопорушень.
Перший час він переважно виконував стандартні службові завдання, однак кожна зміна давала йому новий досвід. Йому доводилося спілкуватися з різними людьми, вирішувати конфліктні ситуації, працювати в умовах обмеженого часу та приймати рішення, не маючи можливості довго обдумувати кожен крок.
Одним із перших серйозних випробувань для Сергія стала ситуація, під час якої необхідно було швидко оцінити обстановку та не допустити її подальшого загострення. Він діяв спокійно, дотримувався встановлених процедур і зміг завершити ситуацію без зайвих наслідків. Саме після цього випадку керівництво звернуло увагу на його витримку та здатність діяти під тиском.
Під час служби Сергій також зрозумів, наскільки важливу роль відіграє командна робота. Він ніколи не намагався поставити себе вище за інших співробітників і завжди був готовий допомогти напарникам. З часом колеги почали характеризувати його як надійного та відповідального співробітника, на якого можна покластися у складній ситуації.
Через певний час Сергій почав цікавитися роботою інших підрозділів поліції. Його особливо зацікавила кримінальна поліція, оскільки саме там він міг застосувати отримані під час навчання знання, аналітичне мислення та навички роботи з інформацією.
Після проходження відповідної підготовки Сергій перейшов до підрозділу кримінальної поліції. Нова посада вимагала від нього більшої уважності, самостійності та відповідальності. Він працював із матеріалами справ, аналізував отриману інформацію, взаємодіяв з іншими співробітниками та поступово набував досвіду у складніших службових ситуаціях.
Сергій швидко зрозумів, що справжній професіоналізм полягає не лише у вмінні діяти рішуче, а й у здатності зберігати холодний розум, визнавати власні помилки та робити з них висновки.
Професійне зростання
Протягом наступних років Сергій сумлінно виконував службові обов'язки та поступово здобував авторитет серед колег. Він не прагнув отримати посаду лише заради звання — для нього важливішим було довести власну професійну спроможність результатами роботи.
Сергій регулярно проходив додаткові тренування та підвищував професійну кваліфікацію. Він удосконалював знання законодавства, тактичну та фізичну підготовку, а також навички комунікації з громадянами та особовим складом.
Згодом йому почали доручати більш відповідальні завдання. Сергій поступово перейшов від виконання окремих доручень до координації роботи невеликих груп співробітників. Він намагався не просто віддавати накази, а пояснювати підлеглим мету поставленого завдання та особисто відповідати за прийняті рішення.
За сумлінну службу, професійні результати та відповідальне ставлення до роботи Сергій отримав чергове підвищення та був призначений на керівну посаду. Разом із новими повноваженнями він отримав і значно більшу відповідальність за роботу підлеглих.
Отримавши звання майора поліції, Сергій почав більше уваги приділяти організації роботи підрозділу. Він контролював виконання службових завдань, проводив навчання для молодих співробітників, аналізував допущені помилки та намагався створити в колективі атмосферу взаємної поваги.
Для Сергія принциповим залишалося одне правило — керівник повинен вимагати від підлеглих лише те, що готовий виконати сам. Тому навіть після призначення на керівну посаду він не уникав складної роботи та за необхідності особисто долучався до важливих службових заходів.
Подальша кар'єра
З роками Сергій набував дедалі більшого досвіду. Він навчився працювати не лише з окремими ситуаціями, а й бачити загальну картину, планувати роботу підрозділу та передбачати можливі ризики.
Його професійні якості та вміння організувати роботу колективу були помічені керівництвом. Сергію почали доручати складніші завдання, які вимагали координації декількох співробітників та підрозділів.
Наступним важливим етапом його кар'єри стало присвоєння звання підполковника поліції. Разом із новим званням збільшилося і коло його обов'язків. Тепер Сергій відповідав не лише за власні рішення, а й за ефективність роботи підлеглих.
На новій посаді він зосередився на підвищенні дисципліни, професійній підготовці особового складу та вдосконаленні організації роботи. Молоді співробітники часто зверталися до нього за порадою, оскільки Сергій пам'ятав власні перші роки служби та розумів труднощі, з якими стикається кожен новий працівник.
Попри кар'єрне зростання, Сергій не змінив своїх основних принципів. Він залишався вимогливим, але справедливим керівником, не терпів недбалості та водночас завжди був готовий вислухати підлеглого.
Шлях від молодого співробітника до керівника високого рівня не був для Сергія простим. Він складався з напруженої роботи, помилок, навчання, складних рішень та постійного професійного розвитку.
Саме цей досвід сформував його як офіцера, який розуміє ціну відповідальності та усвідомлює, що високе звання — це не привілей, а насамперед обов'язок перед колегами, громадянами та законом.
Теперешній час
Сергій Батурінець — дисциплінований, відповідальний та цілеспрямований працівник поліції, який за роки служби сформував власні принципи та погляди на роботу. Він не прагне здаватися кращим за інших, а намагається доводити свій професіоналізм конкретними вчинками.
Чесність та принциповість — Сергій намагається завжди діяти відповідно до закону та не дозволяє особистим симпатіям чи антипатіям впливати на його рішення. Він не любить подвійних стандартів і вважає, що працівник поліції повинен залишатися справедливим навіть тоді, коли це може бути невигідно особисто для нього.
Відповідальність — якщо Сергій бере на себе певне завдання, він намагається довести його до кінця. У разі невдачі не перекладає провину на інших, а насамперед аналізує власні помилки та шукає спосіб їх виправити
Стать: Чоловіча
Мати - Батурінець Вікторія Володимирівна
Батько -Батурінець Іван Дмитрович
Дата народження: 04.08.2005
Вік: 20 Років
Місце народження: с. Петрівка Донецька область
Місце проживання: м. Дніпро
Захоплення: займаюсь футболом, автомобілі
Відмітні знаки: спокійний погляд
Дитинство:
Сергій провів своє дитинство у селі Петрівка Донецької області. Він ріс у звичайній сім’ї, де батьки змалечку намагалися виховати в ньому самостійність та відповідальне ставлення до життя. У родині не було зайвих розкошів, тому Сергій добре розумів ціну праці та знав, що бажаного результату потрібно досягати власними зусиллями.
З дитинства батьки привчали його допомагати по господарству, виконувати свої обов’язки та поважати старших. Батько особливо наголошував на тому, що кожна людина повинна відповідати за свої слова та вчинки. Саме ці настанови з ранніх років сформували в Сергія почуття відповідальності, наполегливість і звичку не відступати перед труднощами.
У вільний від навчання час Сергій часто зустрічався з друзями та проводив час на свіжому повітрі. Вони грали у футбол, каталися на велосипедах, допомагали один одному по господарству та просто проводили час разом. Завдяки спілкуванню з однолітками Сергій навчився знаходити спільну мову з різними людьми, працювати в команді та підтримувати своїх друзів у складних ситуаціях.
З раннього віку Сергій цікавився технікою та різними механізмами. Йому подобалося спостерігати за роботою автомобілів, мотоциклів та іншої техніки, розбиратися в їхній будові й намагатися зрозуміти принцип роботи. Батько часто дозволяв йому бути присутнім під час ремонту автомобіля та поступово навчав користуватися інструментами. Спочатку Сергій лише спостерігав і допомагав із нескладними завданнями, але з часом почав самостійно виконувати просту роботу.
Таке захоплення поступово переросло у справжній інтерес до автомобілів. Сергій став уважнішим до деталей, навчився відповідальніше ставитися до роботи та зрозумів, що навіть найскладнішу справу можна опанувати, якщо мати бажання, терпіння та наполегливість.
Його батько мав автомобіль і часто проводив час у гаражі. Сергій постійно крутився поруч, спостерігав за ремонтом і поступово почав допомагати. Спочатку він подавав інструменти та прибирав робоче місце, а згодом батько почав доручати йому нескладні роботи. Так Сергій навчився користуватися ключами, викрутками, домкратом та іншими інструментами. Батько пояснював йому будову автомобіля, принцип роботи двигуна та основні правила безпеки під час ремонту.
Саме в гаражі Сергій отримав перший серйозний життєвий урок: якщо взявся за справу — її потрібно довести до кінця. Батько не дозволяв йому залишати роботу незавершеною лише тому, що вона стала складною або набридла. Цей принцип згодом став одним із головних у характері Сергія.
У школі Сергій був досить активним та товариським учнем. Він легко знаходив спільну мову з однолітками, швидко заводив друзів і часто був одним із організаторів різноманітних шкільних заходів та спортивних змагань. Особливо добре йому давалися предмети, де потрібно було мислити логічно та знаходити практичне рішення проблеми.
Разом із тим спокійною дитиною його назвати було складно. Через свою допитливість та любов до пригод Сергій іноді потрапляв у дрібні неприємності. Він міг запізнитися додому, захопившись черговою пригодою з друзями, або отримати зауваження через те, що намагався самостійно перевірити якусь технічну конструкцію. Проте серйозних проблем із законом чи дисципліною в нього не виникало.
З віком Сергій почав ставати більш самостійним. Він допомагав батькам по господарству, працював на городі, займався ремонтом у будинку та допомагав батькові в гаражі. Поступово він зрозумів, що фізична праця не лише допомагає родині, а й виховує характер.
Важливу роль у його дитинстві відігравали друзі. Разом вони проводили багато часу, підтримували один одного та вчилися відповідати за свої вчинки. Саме тоді Сергій зрозумів цінність справжньої дружби, взаємодопомоги та командної роботи.
У підлітковому віці його характер почав змінюватися. Він став більш серйозним, почав замислюватися про майбутнє та про те, ким хоче стати. Інтерес до автомобілів і техніки залишився, але разом із ним з'явилося бажання отримати хорошу освіту, знайти гідну професію та самостійно побудувати своє життя.
Дитинство в Петрівці сформувало основні риси характеру Сергія — працьовитість, відповідальність, допитливість, наполегливість та готовність допомагати іншим. Саме родина, сільське життя, перші труднощі та захоплення технікою стали фундаментом його майбутнього характеру та життєвого шляху.
Юність
У підліткові роки Сергій Батурінець почав серйозніше замислюватися над своїм майбутнім. Він поступово визначив для себе основні життєві принципи — бути відповідальним за власні рішення, не боятися труднощів та завжди доводити розпочату справу до кінця. Особливу увагу Сергій приділяв фізичній підготовці, дисципліні та саморозвитку.
Ще під час навчання в школі в нього почав формуватися інтерес до правоохоронної діяльності. Сергія приваблювала можливість працювати в структурі, де необхідні витримка, уважність, логічне мислення та вміння швидко приймати рішення. Поступово він вирішив пов’язати своє майбутнє зі службою в поліції.
Після закінчення школи Сергій вступив до Дніпровського державного університету внутрішніх справ на факультет кримінальної поліції. Вступ до навчального закладу став для нього новим етапом життя, адже разом із навчанням з’явилася більша відповідальність за власні рішення та результати.
Під час навчання Сергій опановував кримінальне та адміністративне законодавство, тактику дій працівників поліції, основи криміналістики, правила поводження зі службовою зброєю, фізичну та тактичну підготовку. Окрему увагу він приділяв практичним заняттям, оскільки розумів, що майбутня служба вимагатиме не лише теоретичних знань, а й уміння застосовувати їх у реальних ситуаціях.
Навчання не завжди давалося легко. Сергію доводилося звикати до суворої дисципліни, великого навантаження та постійної необхідності вдосконалювати свої навички. Проте труднощі лише загартували його характер. Він навчився контролювати емоції, працювати в команді, уважно слухати старших за званням та відповідально виконувати поставлені завдання.
Поступово Сергій зарекомендував себе як дисциплінований, спокійний та наполегливий курсант. Він намагався підтримувати товаришів, допомагав їм під час навчання та не уникав складних завдань. Саме в цей період він остаточно зрозумів, що хоче присвятити своє життя правоохоронній діяльності.
Навчання в університеті стало для Сергія важливим етапом дорослішання. Він отримав не лише професійні знання, а й цінний життєвий досвід, навчився відповідати за свої вчинки та працювати заради спільного результату. Саме тут він зробив свій перший серйозний крок до майбутньої кар’єри в поліції.
Доросле життя та початок служби
Після успішного завершення навчання Сергій Батурінець отримав своє перше призначення до одного з підрозділів поліції міста Дніпро. Для нього це був важливий момент, адже роки навчання залишилися позаду, а попереду чекала справжня служба. Тепер кожне його рішення мало не лише теоретичне значення, а могло безпосередньо вплинути на безпеку громадян та його колег.
Перші місяці служби виявилися непростими. Сергію довелося адаптуватися до нового колективу, суворого графіка, великої кількості службових обов'язків та постійного психологічного навантаження. Те, що в університеті здавалося простим на практичних заняттях, у реальній роботі вимагало набагато більшої витримки та уважності.
Першим місцем його служби стала патрульна поліція. Разом із напарником Сергій щодня патрулював вулиці міста, реагував на звернення громадян, забезпечував громадський порядок та брав участь у припиненні правопорушень.
Перший час він переважно виконував стандартні службові завдання, однак кожна зміна давала йому новий досвід. Йому доводилося спілкуватися з різними людьми, вирішувати конфліктні ситуації, працювати в умовах обмеженого часу та приймати рішення, не маючи можливості довго обдумувати кожен крок.
Одним із перших серйозних випробувань для Сергія стала ситуація, під час якої необхідно було швидко оцінити обстановку та не допустити її подальшого загострення. Він діяв спокійно, дотримувався встановлених процедур і зміг завершити ситуацію без зайвих наслідків. Саме після цього випадку керівництво звернуло увагу на його витримку та здатність діяти під тиском.
Під час служби Сергій також зрозумів, наскільки важливу роль відіграє командна робота. Він ніколи не намагався поставити себе вище за інших співробітників і завжди був готовий допомогти напарникам. З часом колеги почали характеризувати його як надійного та відповідального співробітника, на якого можна покластися у складній ситуації.
Через певний час Сергій почав цікавитися роботою інших підрозділів поліції. Його особливо зацікавила кримінальна поліція, оскільки саме там він міг застосувати отримані під час навчання знання, аналітичне мислення та навички роботи з інформацією.
Після проходження відповідної підготовки Сергій перейшов до підрозділу кримінальної поліції. Нова посада вимагала від нього більшої уважності, самостійності та відповідальності. Він працював із матеріалами справ, аналізував отриману інформацію, взаємодіяв з іншими співробітниками та поступово набував досвіду у складніших службових ситуаціях.
Сергій швидко зрозумів, що справжній професіоналізм полягає не лише у вмінні діяти рішуче, а й у здатності зберігати холодний розум, визнавати власні помилки та робити з них висновки.
Професійне зростання
Протягом наступних років Сергій сумлінно виконував службові обов'язки та поступово здобував авторитет серед колег. Він не прагнув отримати посаду лише заради звання — для нього важливішим було довести власну професійну спроможність результатами роботи.
Сергій регулярно проходив додаткові тренування та підвищував професійну кваліфікацію. Він удосконалював знання законодавства, тактичну та фізичну підготовку, а також навички комунікації з громадянами та особовим складом.
Згодом йому почали доручати більш відповідальні завдання. Сергій поступово перейшов від виконання окремих доручень до координації роботи невеликих груп співробітників. Він намагався не просто віддавати накази, а пояснювати підлеглим мету поставленого завдання та особисто відповідати за прийняті рішення.
За сумлінну службу, професійні результати та відповідальне ставлення до роботи Сергій отримав чергове підвищення та був призначений на керівну посаду. Разом із новими повноваженнями він отримав і значно більшу відповідальність за роботу підлеглих.
Отримавши звання майора поліції, Сергій почав більше уваги приділяти організації роботи підрозділу. Він контролював виконання службових завдань, проводив навчання для молодих співробітників, аналізував допущені помилки та намагався створити в колективі атмосферу взаємної поваги.
Для Сергія принциповим залишалося одне правило — керівник повинен вимагати від підлеглих лише те, що готовий виконати сам. Тому навіть після призначення на керівну посаду він не уникав складної роботи та за необхідності особисто долучався до важливих службових заходів.
Подальша кар'єра
З роками Сергій набував дедалі більшого досвіду. Він навчився працювати не лише з окремими ситуаціями, а й бачити загальну картину, планувати роботу підрозділу та передбачати можливі ризики.
Його професійні якості та вміння організувати роботу колективу були помічені керівництвом. Сергію почали доручати складніші завдання, які вимагали координації декількох співробітників та підрозділів.
Наступним важливим етапом його кар'єри стало присвоєння звання підполковника поліції. Разом із новим званням збільшилося і коло його обов'язків. Тепер Сергій відповідав не лише за власні рішення, а й за ефективність роботи підлеглих.
На новій посаді він зосередився на підвищенні дисципліни, професійній підготовці особового складу та вдосконаленні організації роботи. Молоді співробітники часто зверталися до нього за порадою, оскільки Сергій пам'ятав власні перші роки служби та розумів труднощі, з якими стикається кожен новий працівник.
Попри кар'єрне зростання, Сергій не змінив своїх основних принципів. Він залишався вимогливим, але справедливим керівником, не терпів недбалості та водночас завжди був готовий вислухати підлеглого.
Шлях від молодого співробітника до керівника високого рівня не був для Сергія простим. Він складався з напруженої роботи, помилок, навчання, складних рішень та постійного професійного розвитку.
Саме цей досвід сформував його як офіцера, який розуміє ціну відповідальності та усвідомлює, що високе звання — це не привілей, а насамперед обов'язок перед колегами, громадянами та законом.
Теперешній час
Сергій Батурінець — дисциплінований, відповідальний та цілеспрямований працівник поліції, який за роки служби сформував власні принципи та погляди на роботу. Він не прагне здаватися кращим за інших, а намагається доводити свій професіоналізм конкретними вчинками.
Чесність та принциповість — Сергій намагається завжди діяти відповідно до закону та не дозволяє особистим симпатіям чи антипатіям впливати на його рішення. Він не любить подвійних стандартів і вважає, що працівник поліції повинен залишатися справедливим навіть тоді, коли це може бути невигідно особисто для нього.
Відповідальність — якщо Сергій бере на себе певне завдання, він намагається довести його до кінця. У разі невдачі не перекладає провину на інших, а насамперед аналізує власні помилки та шукає спосіб їх виправити
