Дитинство
Ярослав Крутов народився 27 лютого 2003-го року в місті під назвою Великий Бурлук, що на Харківщині.
Батьки в нього були звичайними людьми, жили скромно. Батько Леонід Крутов був працівником Державної служби України з надзвичайних ситуацій В званні Старшого Прапорщика, мати Наталія Крутова працювала в Вєтлабораторії лаборантом.
Батьки намагалися все зробити , щоб життя Ярослава було насиченним, купували все що він запросить.
Коли навіть було замало грошей , то батьки все одно балували вредне і розбалуване дитя.
Ярік з дитинства захоплювався військовою темою і всякими правоохоронними державними організаціями, що в нього пішло від батька. Друзів в Ярослава було не багато, йому було складно здружитися з хлопчиками, тому він постійно гуляв та дружив з дівчатками. З дівчатами він швидко находив спільні теми, тож для нього познайомитися з дівчиною з самого дитинства було дуже легко.
Юність
Пішовши в школу в свої 6 років він вже вмів дуже гарно й виразно читати , навіть вже знав табличку множення. З першого дня школи він навчався старанно, вчив всі уроки, не грубив вчителям. В школі він почав собі заводити друзів хлопчиків з якими він й проводив після шкільний час. Все було добре доти, поки Ярослав в 8 класі не познайомився зі Стасом , його колишнім найкращим другом. Стас був старший за Яріка на 2 роки, тому він вже й курив , розпивав алкогольні напої, та ходив по дівчатам. Після знайомства Ярослав почав не приходити додому , постійно прогулював школу тай почав себе висти не гарно. Бійки, алкоголь, погана компанія – це все почало виховувати хлопця. Дійшло все до того , що Ярчик почав попадати в відділ до Національної Поліції України за вандалізм та нанесення вад людям. Так все продовжувалось до того моменту поки Яріка не перевели в іншу школу і він не познайомився з Євгеном Крутовим та Богданой Акулезовой. Вони швидко здружилися та почали віддаляти всі погані звички в хлопця.
Доросле життя
Закінчивши школу , Ярослав вступив в заклад вищої освіти “ХПІ” на спеціальність “Маркетинг” , хоч і хотів поступити в “Національну академію Служби Безпеки України” як його найкращі друзі Євген Крутов та Богдана Акулезова. З перших днів навчання в університеті Ярік задумався про якийсь заробіток тож пішов працювати в Техномагазин ‘‘Алло’’ продавцем-консультантом , бо розумівся на техніці і йому це діло швидко далося. Директор коли побачив заслуги Ярчика і дізнавшись, що він вчиться на Маркетолога вирішив підвисити його до Старшого Менеджера чим наш герой гордився. Все було добре до того момента коли на третьому курсі парубок дізнався про Військову кафедру Військового інституту танкових військ НТУ "ХПІ" куди хлопець захотів поступити , бо мрія про службу в СБУ за стільки років ще не згасла. Ярослав провчившись 4 курси на Маркетолога та 2 в військовій кафедрі отримав два диплома, один про здобуття Бакалавра , а другий про становлення Мл. Лейтенантом Запасу. Богдана та Євген закінчивши навчання пішли служити до ГУСБ міста Дніпра , а Ярік дізнавшись, що з його білетом запасу можна також стати співробітником СБУ сразу ж наважився туди піти. Парубок став Молодшим Лейтенантом Служби Безпеки України міста Дніпра в підрозділі ЦСО ‘АЛЬФА’. В майбутнього Ярослав став Керівником цього підрозділу. Так трійця друзів і служили з вірою і правдою і дослужившись до звання Майора Ярослава поставили на пост Керівника Спецпідрозділу Служби Безпеки України АЛЬФА. Богдана вже на той момент мала звання Полковника , Євген був також як і Ярік Майором. Тому Замом АЛЬФИ без вагання і сумніву став найкращий друг Ярослава Євген Крутов. Майори разом займалися викривними спец. Операціями, до того моменту поки вони не почали розслідувати діло про постачання наркотичних засобів в Клуби Дніпра. Це була таємна нарко-організація під назвою “Легіон” . Кожен день поступали заявки, що в околицях Дніпра знаходять розкидані по парку, тай просто по дорозі всякі прозорі пакетики, шприци й ампули. Ярослав це не міг так залишити так що швидко розпочав рити на цю організацію і знайшов деякі факти, що доводили про те що Міністр Охорони здоров’я може бути причастним до цих всіх негативних ситуацій. Так все дійшло до того, що Ярослав з Євгеном і бійцями свого підрозділу почали стежити за цим міністром і все це їх привело до таємної біо-лабораторії. Ордер на штурм Ярославу ніхто не хотів схвалювати, бо йому говорили, що не хватає доказів і тому Майори наважилися на свій страх і ризик порушивши статут вломитися в ту таємничу будівлю. Своїх співробітників Ярослав не заставляв порушувати статут і йти з ним , тому ця спец. Операція була добровільна, але всі бійці згодилися і пішли на цей ризик. Все йшло начебто добре , але зайшовши в ту таємну біо-лабораторію наших Спец. Призначенців ждала западня в котрій все швидко прибрали і їх тільки чекали противопіхотні міни, після яких Ярослав і його бійці отримали тяжкі поранення. Ярослав був в комі, бо йому осколок залетів в праву легеню, Євген отримав менш тяжкі поранення, тому ж до нього на наступний день приїхав сам Генерал, який також був вмішаний в всі ці таємні справи, тому він й попередив про скорий приїзд Служби Безпеки України. Генерал підписав про звільнення всих бійців хто брав участь в тій спец. Операції. Євген це почав всі розповідати , але йому ніхто не вірив окрім Богдани, яка не знала , що робити в такому випадку, тому вони просто чекали. Наш відважний парубок лежав в комі два місяці , за його життя тяжко боролися лікарі. Богдана та Євген кожну неділю заходили до Ярослава і вірили в те що він скоро прокинеться. І так все й сталося Герой прокинувся і почав швидко одужувати. Після того як він прокинувся перші його слова були “ЩО З ХЛОПЦЯМИ?”, Він переживав за своїх бійців більше ніж за себе, але дізнавшись, що окрім нього ніхто сильно не постраждав його попустило.
Наші дні
Ярослава після звільнення з СБУ все одно не покидала думка про не справедливість, але герої не знали як діяти, коли головним злочинцем є твій колишній начальник. Тому не було ніяких поспішних дій. Але в Ярослава ще був один друг, міністр внутрішніх справ Роман Акулезов , чоловік Богдани. Який почав допомагати з цим ділом.
Далі буде… .
Ярослав Крутов народився 27 лютого 2003-го року в місті під назвою Великий Бурлук, що на Харківщині.
Батьки в нього були звичайними людьми, жили скромно. Батько Леонід Крутов був працівником Державної служби України з надзвичайних ситуацій В званні Старшого Прапорщика, мати Наталія Крутова працювала в Вєтлабораторії лаборантом.
Батьки намагалися все зробити , щоб життя Ярослава було насиченним, купували все що він запросить.
Коли навіть було замало грошей , то батьки все одно балували вредне і розбалуване дитя.
Ярік з дитинства захоплювався військовою темою і всякими правоохоронними державними організаціями, що в нього пішло від батька. Друзів в Ярослава було не багато, йому було складно здружитися з хлопчиками, тому він постійно гуляв та дружив з дівчатками. З дівчатами він швидко находив спільні теми, тож для нього познайомитися з дівчиною з самого дитинства було дуже легко.
Юність
Пішовши в школу в свої 6 років він вже вмів дуже гарно й виразно читати , навіть вже знав табличку множення. З першого дня школи він навчався старанно, вчив всі уроки, не грубив вчителям. В школі він почав собі заводити друзів хлопчиків з якими він й проводив після шкільний час. Все було добре доти, поки Ярослав в 8 класі не познайомився зі Стасом , його колишнім найкращим другом. Стас був старший за Яріка на 2 роки, тому він вже й курив , розпивав алкогольні напої, та ходив по дівчатам. Після знайомства Ярослав почав не приходити додому , постійно прогулював школу тай почав себе висти не гарно. Бійки, алкоголь, погана компанія – це все почало виховувати хлопця. Дійшло все до того , що Ярчик почав попадати в відділ до Національної Поліції України за вандалізм та нанесення вад людям. Так все продовжувалось до того моменту поки Яріка не перевели в іншу школу і він не познайомився з Євгеном Крутовим та Богданой Акулезовой. Вони швидко здружилися та почали віддаляти всі погані звички в хлопця.
Доросле життя
Закінчивши школу , Ярослав вступив в заклад вищої освіти “ХПІ” на спеціальність “Маркетинг” , хоч і хотів поступити в “Національну академію Служби Безпеки України” як його найкращі друзі Євген Крутов та Богдана Акулезова. З перших днів навчання в університеті Ярік задумався про якийсь заробіток тож пішов працювати в Техномагазин ‘‘Алло’’ продавцем-консультантом , бо розумівся на техніці і йому це діло швидко далося. Директор коли побачив заслуги Ярчика і дізнавшись, що він вчиться на Маркетолога вирішив підвисити його до Старшого Менеджера чим наш герой гордився. Все було добре до того момента коли на третьому курсі парубок дізнався про Військову кафедру Військового інституту танкових військ НТУ "ХПІ" куди хлопець захотів поступити , бо мрія про службу в СБУ за стільки років ще не згасла. Ярослав провчившись 4 курси на Маркетолога та 2 в військовій кафедрі отримав два диплома, один про здобуття Бакалавра , а другий про становлення Мл. Лейтенантом Запасу. Богдана та Євген закінчивши навчання пішли служити до ГУСБ міста Дніпра , а Ярік дізнавшись, що з його білетом запасу можна також стати співробітником СБУ сразу ж наважився туди піти. Парубок став Молодшим Лейтенантом Служби Безпеки України міста Дніпра в підрозділі ЦСО ‘АЛЬФА’. В майбутнього Ярослав став Керівником цього підрозділу. Так трійця друзів і служили з вірою і правдою і дослужившись до звання Майора Ярослава поставили на пост Керівника Спецпідрозділу Служби Безпеки України АЛЬФА. Богдана вже на той момент мала звання Полковника , Євген був також як і Ярік Майором. Тому Замом АЛЬФИ без вагання і сумніву став найкращий друг Ярослава Євген Крутов. Майори разом займалися викривними спец. Операціями, до того моменту поки вони не почали розслідувати діло про постачання наркотичних засобів в Клуби Дніпра. Це була таємна нарко-організація під назвою “Легіон” . Кожен день поступали заявки, що в околицях Дніпра знаходять розкидані по парку, тай просто по дорозі всякі прозорі пакетики, шприци й ампули. Ярослав це не міг так залишити так що швидко розпочав рити на цю організацію і знайшов деякі факти, що доводили про те що Міністр Охорони здоров’я може бути причастним до цих всіх негативних ситуацій. Так все дійшло до того, що Ярослав з Євгеном і бійцями свого підрозділу почали стежити за цим міністром і все це їх привело до таємної біо-лабораторії. Ордер на штурм Ярославу ніхто не хотів схвалювати, бо йому говорили, що не хватає доказів і тому Майори наважилися на свій страх і ризик порушивши статут вломитися в ту таємничу будівлю. Своїх співробітників Ярослав не заставляв порушувати статут і йти з ним , тому ця спец. Операція була добровільна, але всі бійці згодилися і пішли на цей ризик. Все йшло начебто добре , але зайшовши в ту таємну біо-лабораторію наших Спец. Призначенців ждала западня в котрій все швидко прибрали і їх тільки чекали противопіхотні міни, після яких Ярослав і його бійці отримали тяжкі поранення. Ярослав був в комі, бо йому осколок залетів в праву легеню, Євген отримав менш тяжкі поранення, тому ж до нього на наступний день приїхав сам Генерал, який також був вмішаний в всі ці таємні справи, тому він й попередив про скорий приїзд Служби Безпеки України. Генерал підписав про звільнення всих бійців хто брав участь в тій спец. Операції. Євген це почав всі розповідати , але йому ніхто не вірив окрім Богдани, яка не знала , що робити в такому випадку, тому вони просто чекали. Наш відважний парубок лежав в комі два місяці , за його життя тяжко боролися лікарі. Богдана та Євген кожну неділю заходили до Ярослава і вірили в те що він скоро прокинеться. І так все й сталося Герой прокинувся і почав швидко одужувати. Після того як він прокинувся перші його слова були “ЩО З ХЛОПЦЯМИ?”, Він переживав за своїх бійців більше ніж за себе, але дізнавшись, що окрім нього ніхто сильно не постраждав його попустило.
Наші дні
Ярослава після звільнення з СБУ все одно не покидала думка про не справедливість, але герої не знали як діяти, коли головним злочинцем є твій колишній начальник. Тому не було ніяких поспішних дій. Але в Ярослава ще був один друг, міністр внутрішніх справ Роман Акулезов , чоловік Богдани. Який почав допомагати з цим ділом.
Далі буде… .
Останнє редагування:
