Дитинство
Я народився у Дніпрі. Моя мати померла при пологах, коли мій батько не міг спокійно сидіти на стільці в пологовому відділенні. Ріс я все своє дитинство у бідній родині. Деколи нам не вистачало навіть на оплату комунальних послуг, що вже говорячи про харчі. Так само в мене була сестра Аліна, ну як сказати сестра. Аліна була дочкою мого батька від першого шлюбу. Вона іноді до нас приїжджала поговорити та й трохи дати грошей, бо вона була багатою, а ми – ні. Мій батько був гордий і не міг узяти навіть копійки зі своєї дочки. І так усе тривало 14 років. Але з Божою допомогою ми змогли пережити той час, коли не було копійки. Чи якихось знайомих, чи свободи думки. Батько привчав мене до праці з малечі, я йому допомагав з прибиранням нашої кімнати та любив прибирати. Я був спокійним, мало на когось кричав, мало плакав, але матеріальне становище просто змусило мене завжди обмежувати себе. У мене не було практично іграшок, батько їх самостійно робив. У мене мало чого було в дитинстві, на жаль.
Юність
До 14 років я зрозумів, що все, що ми зробили своїм і думаємо, що воно наше - це проста ілюзія. З 14 років я почав підробляти, оскільки грошей у сім'ї залишалося, як і раніше, вкрай мало. Я працював, працював як проклятий, не покладаючи рук. Працював на верстаті, працював вантажником, працював у офісі прибиральником, а грошей нароблених мною вистачало те, що на пару буханців ржаного хліба. Дитинство, що йде, йшло для мене сумно, я дуже мало з ким спілкувався, тому і можна сказати деградував в цьому плані. З дитинства я мав уміння зберігати гроші, тому це і робив. Я був спокійний, мало агресував, але якщо мені щось не подобалось, то міг розвести дуже великий конфлікт. Це вплинуло на мене найімовірніше позитивно, бо після повноліття я вирішив переїхати до Харкова і там почати нове життя, для цього працював 2 роки на підробітках. Їх мені вистачило на місяць життя у Харкові. Коли у мене був вихідний, то цей день був схожий на райський дарунок, через те, що я дуже мало відпочивав та постійно працював. Потім я вирішив виховати в собі сильніший дух і силу. Мій вибір зупинився на освіті, бо я її дуже мало отримував. Вирішив я податися у війська. І для початку отримати вищу військову командну освітню установу професійної освіти. Я дуже довго готувався до іспитів, старався здати їх та поставив собі проходження іспитів як мету. Приклавши максимально зусиллям я склав ці іспити, було дуже важко, але я впорався. Настав день від'їзду до гуртожитку, я був сповнений сил. Я дійшов до точки збору і спочатку мало з ким говорив, бо не знав цих людей раніше і просто боявся підійти та почати діалог, але згодом, трішки послухавши тему діалогу почав в нього вливатись. В автобусі, коли всі ми зібралися я зустрів одну людину, його звали Данило. Раніше я його не зустрічав, але після діалогу з ним я зрозумів, що він був готовий навчатися, служити, як і я, тому ми швидко знайшли з ним спільну мову. Коли почався освітній процес, то я вчився погано, але через місяць-другий я зміг налаштувати себе на працю і почав добре вчитись. Незабаром я закінчив цю установу.
Молодість
У 18 років я знову зустрів Аліну. Жив я на той час у Харківській області. Коли ми зустрілись в кафе, то з діалогу з нею я зрозумів, що вона дуже багата досвідом, дуже душевна людина і ми з нею розпили пляшку міцного алкоголю. Вона розповіла мені, що мій батько помер. Мені було дуже сумно, мене щось ніби катувало в середині, бо раніше я не чув таку інформацію, я ніяк не підтримував зв'язок з батьком, але, на жаль, вже нічого не вдіяти. Після цієї інформації я почав курити. Вона працювала за весь цей час багато де працювала, доходила справа до СБУ, але вона відмовилась. Аліна мріяла про покупку якоїсь гарної машини. А я тоді мріяв теж піти в правоохоронні органи, щоб ловити всяких негідників і карати їх, зберігати спокій громадян. Що ж, заліземо вперед, у мене це чудово виходило, але для цього потрібно було придати дуже багато зусиль. Ми з Аліною розійшлися по домівках. Наступного ранку мені дзвонить Данило і пропонує зустрітися, ми зустрілися і він завів тему переїхати в Київську область і разом працювати в будь-якій державній організації, я погодився. І ми насамперед пішли подавати заявку на роботу до СБУ Київ. Ми виконували свою роботу якісно, доходила справа до керівних посад. Служили ми у лавах СБУ близько 12 років.
Доросле життя
Після багатьох років служби в СБУ він практично вивчив усі закони, чесно та справедливо служив. Багато завів зв'язків, які в майбутньому можуть йому допомогти. У нього на службі була ситуація, коли злочинне угрупування викрали міністра МВС та хотіли вбити його на замовлення, яке замовили спец.служби країна агресора. Викрали його біля будівлі ВРУ, та відвезли його до підвалу, після чого тримали його там та били. Під час викрадення його біля ВРУ, люди зателефонували до Поліції та повідомили про викрадення людини, після чого Поліція з'ясувала що було викрадено міністра МВС та передали цю інформацію СБУ. Після чого ЦСО 'А' де служив Ярослав, отримали інформацію де отримують міністра та отримали вказівку виїхати туди та готуватись до штурму, на місці їх чекали НПУ та МОЗ, після чого приїхали ЗМІ. Служба Безпеки України довго вела перемовини зі злочинцями та вони відмовились здаватись та погрожували вбити міністра. Під час перемовин Центр Спеціальних Операцій 'А' приготувались до штурму, після закінчення перемовин ЦСО 'А' отримали вказівку робити штурм, коли вони зайшли до підвалу побачили ззаду міністра стоїть злочинець який тримає ніж біля горла міністра, Ярослав проявивши свою сміливість, нейтралізував злочинця, та звільнили міністра із заручників. Після цієї ситуації Ярослав був нагороджений нагрудним знаком 'За Відвагу' та був підвищений до звання Полковника Головного Управління Служби Безпеки України. Працювавши в ГУ СБУ на посаді Полковника багато часу, Ярослава призначили на посаду Генерала Головного Управління СБУ у м.Київ. Після довгої служби в СБУ, Ярослав знайшов дівчину яку звали Люба та одружився з нею, після у них народилась дитина.
Наші дні
Після довгої служби в СБУ, Ярослав перейшов на посаду Міського Голови у м.Дніпро та обіймав посаду 1 термін, після перевівся до лав СБУ м.Дніпра на посаду Капітана, та познайомився з людьми з ОПГ після чого стали друзями, Ярослав часто допомагав їм та вони йому також, після доволі довгого часу дружби з ОПГ. Через деякий час Ярослава перевели на посаду Генерала Головного Управління Національної Поліції України у м.Харків, де він перебував на посаді 1 термін. Через рік часу Ярослава призначили на посаду Верховного Судді де він перебуває зараз.
Я народився у Дніпрі. Моя мати померла при пологах, коли мій батько не міг спокійно сидіти на стільці в пологовому відділенні. Ріс я все своє дитинство у бідній родині. Деколи нам не вистачало навіть на оплату комунальних послуг, що вже говорячи про харчі. Так само в мене була сестра Аліна, ну як сказати сестра. Аліна була дочкою мого батька від першого шлюбу. Вона іноді до нас приїжджала поговорити та й трохи дати грошей, бо вона була багатою, а ми – ні. Мій батько був гордий і не міг узяти навіть копійки зі своєї дочки. І так усе тривало 14 років. Але з Божою допомогою ми змогли пережити той час, коли не було копійки. Чи якихось знайомих, чи свободи думки. Батько привчав мене до праці з малечі, я йому допомагав з прибиранням нашої кімнати та любив прибирати. Я був спокійним, мало на когось кричав, мало плакав, але матеріальне становище просто змусило мене завжди обмежувати себе. У мене не було практично іграшок, батько їх самостійно робив. У мене мало чого було в дитинстві, на жаль.
Юність
До 14 років я зрозумів, що все, що ми зробили своїм і думаємо, що воно наше - це проста ілюзія. З 14 років я почав підробляти, оскільки грошей у сім'ї залишалося, як і раніше, вкрай мало. Я працював, працював як проклятий, не покладаючи рук. Працював на верстаті, працював вантажником, працював у офісі прибиральником, а грошей нароблених мною вистачало те, що на пару буханців ржаного хліба. Дитинство, що йде, йшло для мене сумно, я дуже мало з ким спілкувався, тому і можна сказати деградував в цьому плані. З дитинства я мав уміння зберігати гроші, тому це і робив. Я був спокійний, мало агресував, але якщо мені щось не подобалось, то міг розвести дуже великий конфлікт. Це вплинуло на мене найімовірніше позитивно, бо після повноліття я вирішив переїхати до Харкова і там почати нове життя, для цього працював 2 роки на підробітках. Їх мені вистачило на місяць життя у Харкові. Коли у мене був вихідний, то цей день був схожий на райський дарунок, через те, що я дуже мало відпочивав та постійно працював. Потім я вирішив виховати в собі сильніший дух і силу. Мій вибір зупинився на освіті, бо я її дуже мало отримував. Вирішив я податися у війська. І для початку отримати вищу військову командну освітню установу професійної освіти. Я дуже довго готувався до іспитів, старався здати їх та поставив собі проходження іспитів як мету. Приклавши максимально зусиллям я склав ці іспити, було дуже важко, але я впорався. Настав день від'їзду до гуртожитку, я був сповнений сил. Я дійшов до точки збору і спочатку мало з ким говорив, бо не знав цих людей раніше і просто боявся підійти та почати діалог, але згодом, трішки послухавши тему діалогу почав в нього вливатись. В автобусі, коли всі ми зібралися я зустрів одну людину, його звали Данило. Раніше я його не зустрічав, але після діалогу з ним я зрозумів, що він був готовий навчатися, служити, як і я, тому ми швидко знайшли з ним спільну мову. Коли почався освітній процес, то я вчився погано, але через місяць-другий я зміг налаштувати себе на працю і почав добре вчитись. Незабаром я закінчив цю установу.
Молодість
У 18 років я знову зустрів Аліну. Жив я на той час у Харківській області. Коли ми зустрілись в кафе, то з діалогу з нею я зрозумів, що вона дуже багата досвідом, дуже душевна людина і ми з нею розпили пляшку міцного алкоголю. Вона розповіла мені, що мій батько помер. Мені було дуже сумно, мене щось ніби катувало в середині, бо раніше я не чув таку інформацію, я ніяк не підтримував зв'язок з батьком, але, на жаль, вже нічого не вдіяти. Після цієї інформації я почав курити. Вона працювала за весь цей час багато де працювала, доходила справа до СБУ, але вона відмовилась. Аліна мріяла про покупку якоїсь гарної машини. А я тоді мріяв теж піти в правоохоронні органи, щоб ловити всяких негідників і карати їх, зберігати спокій громадян. Що ж, заліземо вперед, у мене це чудово виходило, але для цього потрібно було придати дуже багато зусиль. Ми з Аліною розійшлися по домівках. Наступного ранку мені дзвонить Данило і пропонує зустрітися, ми зустрілися і він завів тему переїхати в Київську область і разом працювати в будь-якій державній організації, я погодився. І ми насамперед пішли подавати заявку на роботу до СБУ Київ. Ми виконували свою роботу якісно, доходила справа до керівних посад. Служили ми у лавах СБУ близько 12 років.
Доросле життя
Після багатьох років служби в СБУ він практично вивчив усі закони, чесно та справедливо служив. Багато завів зв'язків, які в майбутньому можуть йому допомогти. У нього на службі була ситуація, коли злочинне угрупування викрали міністра МВС та хотіли вбити його на замовлення, яке замовили спец.служби країна агресора. Викрали його біля будівлі ВРУ, та відвезли його до підвалу, після чого тримали його там та били. Під час викрадення його біля ВРУ, люди зателефонували до Поліції та повідомили про викрадення людини, після чого Поліція з'ясувала що було викрадено міністра МВС та передали цю інформацію СБУ. Після чого ЦСО 'А' де служив Ярослав, отримали інформацію де отримують міністра та отримали вказівку виїхати туди та готуватись до штурму, на місці їх чекали НПУ та МОЗ, після чого приїхали ЗМІ. Служба Безпеки України довго вела перемовини зі злочинцями та вони відмовились здаватись та погрожували вбити міністра. Під час перемовин Центр Спеціальних Операцій 'А' приготувались до штурму, після закінчення перемовин ЦСО 'А' отримали вказівку робити штурм, коли вони зайшли до підвалу побачили ззаду міністра стоїть злочинець який тримає ніж біля горла міністра, Ярослав проявивши свою сміливість, нейтралізував злочинця, та звільнили міністра із заручників. Після цієї ситуації Ярослав був нагороджений нагрудним знаком 'За Відвагу' та був підвищений до звання Полковника Головного Управління Служби Безпеки України. Працювавши в ГУ СБУ на посаді Полковника багато часу, Ярослава призначили на посаду Генерала Головного Управління СБУ у м.Київ. Після довгої служби в СБУ, Ярослав знайшов дівчину яку звали Люба та одружився з нею, після у них народилась дитина.
Наші дні
Після довгої служби в СБУ, Ярослав перейшов на посаду Міського Голови у м.Дніпро та обіймав посаду 1 термін, після перевівся до лав СБУ м.Дніпра на посаду Капітана, та познайомився з людьми з ОПГ після чого стали друзями, Ярослав часто допомагав їм та вони йому також, після доволі довгого часу дружби з ОПГ. Через деякий час Ярослава перевели на посаду Генерала Головного Управління Національної Поліції України у м.Харків, де він перебував на посаді 1 термін. Через рік часу Ярослава призначили на посаду Верховного Судді де він перебуває зараз.
