Розділ перший. Початок життя, дитинство ( I )
Ярослав Сапковський - син видатного польского письменника, чи простий український хлопець ?
Ярослав Сапковський народився зимою 1986-го року, у селі Вишня, що на Львівщині. Батьки Ярослава були простими працівниками місцевого комбінату, де вони заробляли для сина гроші, щоб прокормити його. У той час на Львівщині були тяжкі часи: холод, голод, кінець селянської епохи.
Ярослав народився надзвичайною дитиною, як мінімум так вважали його батьки. Він навчився читати дуже рано, та у свої пару-тройку років вже починав бігати по хаті та дратувати свої родичів, яких у нього було багато. Його дідусь був з Галичини, а бабуся з Польщі. Хто зна, може він дійсно мав якісь зв'язки з видатним польским письменником, але факти вказують на інше.
Розділ другий. Кінець дитинства ( II )
Дитинство для Ярослава закінчилось дуже рано. У той день, його батько їхав до свого місця роботи на своєму тракторі, дорога була слизькою, було дуже холодно. Пічка у тракторі вже не витримувала такого, скло було замерзлим, не можна було нічого розгледіти. До комбінату залишалось лише декілька кілометрів, але зненацька на дорогу вилітає вантажівка, яка заїхала на зустрічну смугу, де вона врізається у трактор батька Ярослава. Батько помер на місці, майже відразу. Ще декілька годин після його смерті родичі не могли впізнати його, від нього майже нічого не залишилось. У той день життя Ярослава змінилося на до і після.
На вигляд, він був у нормі, але весь біль, гнів, він тримав у собі. Через декілька місяців його родина переїхала в місто, до їх родичів. Ярослав разом з його мамою, дідусем та бабусею, почали жити у його дядька Романа, який тоді працював поліцейським. Він прийняв всю родину у себе, та почав допомагати їм усім, чим міг.
У той час, він боявся лише одного - це загубити ще когось, хто був для нього дуже близьким.
У той час, у Ярослава успіхи в навчанні були не дуже...Він прогулював уроки, списував, та іноді взагалі нічого не робив. Все це, були наслідки дитячою травми, яку він пережив лише декілька місяців тому. Але його дядько допоміг йому, він почав проводити з ним час, гуляти, та іноді просто розповідати байки, про роботу поліцейського.
Ярослав дуже захопився цим, та почав працювати над собою у цьому напрямку.
Розділ третій. Початок нового життя ( III )
Ярослав виправив всі свої помилки у навчанні, він почав ходити до школи, спілкуватися зі своїми друзями, та навчатися. Дядько дуже добре ставився до нього, та Ярослав захотів стати як він. Стати поліцейським.
Після декількох років старанного навчання, він поступив до Львівського Державного Інституту, на юридичний факультет. Ярослав дуже добре знав філософію, історію, та основи права, це допомогло йому поступити.
Навчався Ярослав, доволі добре. Він майже одразу знайшов собі нових друзів, які у майбутньому, дуже сильно допоможуть йому. Він постійно ходив на різні семінари, лекції, та на практику. Ярослав хотів стати великою людиною, яка б могла щось змінити.
Розділ четвертий. Доросле життя, привіт! ( IV )
Доросле життя, Ярослав розпочав тоді, коли переїхав до студентського гуртожитку. Миші, таракани, купа речей, цей колорит він тоді познав. Але, були й добрі моменти, наприклад він знайшов купу нових знайомих , які допомогли йому стати більш серйозним. Наприклад один з нових знайомих - це Тарас. Він навчався на історичному факультеті, та був повним "задротом", але Ярослав любив іноді з ним поговорити, на різні історичні теми. Наприклад, про другу світову війну та про те, як УПА воювали.
Також, Ярослав, знайшов напевно свою першу любов. Її звали Олена, вона навчалася на гуманітарному факультеті, та хотіла стати вчителем. Від самого початку, Ярославу вона дуже сподобалась: блакитні очі, руде волосся та навіть, почуття гумору. Все це дуже сподобалось Ярославу, та він почав з нею спілкуватись. Спочатку, це буле класичне "Привіт, як справи?", а потім дійшло і до листування, та далі більше.
Після декількох тижнів спілкування, Ярослав запросив Оленку до ресторану, та вона погодилась. Це було їх перше побачення, де Ярославу все, дуже сподобалось, мабуть і Оленці також.
Але через декілька місяців сталася трагедія: Олена попала у аварію. Вона їхала з гуртожитку додому на велосипеді, та мабуть, трохи заснула. Вона впала на дорогу, та відключилася. Але водій, який їхав позаду неї, цього навіть не помітив. Та через декілька секунд сталося страшне....
Олена загибла у Лікарні, коли Ярослав про це навіть не знав. Дізнався про це він, лише через декілька тижнів, коли її батьки повідомили йому цю новину. Для нього, це була вже друга втрата людину, через аварію.
Розділ п'ятий. Чи варто продовжувати? ( V )
Ярослав закінчив інститут, у нього було декілька шляхів. Або йти до Поліції (У той час Міліція), або емігрувати. Він вибрав перший варіант, бо Україна була для нього, рідною. Він поступив на службу до місцевого відділку Міліції, де почав працювати молодшим слідчим. Через декілька днів, йому дали першу його справу, це було викрадення машини. Ярослав приїхав на місце, де його чекала молода дівчина, у якої викрали її машину. Дівчину звали Катерина, вона була лікарем у місцевій лікарні, та навіть знала його Дядька. Вони розговорилися, та навіть забули про те, що її машину викрали. Ярослав швидко заповнив документи, та потім почав працювати над справою.
Через декілька тижнів, він вже знайшов машину Катерини, та закрив це діло. Але саму Катерину, він не забуде ще багато років...
Вони почали листування, та через декілька місяців, вже почали зустрічатися.
І через весь цей час, Ярослав впевнено може сказати — варто було продовжувати.
Життя - це лабіринт, де ти як остання миша, намагаєшся найти вихід з нього, але його немає. - Ярослав Сапковський
Ярослав Сапковський - син видатного польского письменника, чи простий український хлопець ?
Ярослав Сапковський народився зимою 1986-го року, у селі Вишня, що на Львівщині. Батьки Ярослава були простими працівниками місцевого комбінату, де вони заробляли для сина гроші, щоб прокормити його. У той час на Львівщині були тяжкі часи: холод, голод, кінець селянської епохи.
Ярослав народився надзвичайною дитиною, як мінімум так вважали його батьки. Він навчився читати дуже рано, та у свої пару-тройку років вже починав бігати по хаті та дратувати свої родичів, яких у нього було багато. Його дідусь був з Галичини, а бабуся з Польщі. Хто зна, може він дійсно мав якісь зв'язки з видатним польским письменником, але факти вказують на інше.
Розділ другий. Кінець дитинства ( II )
Дитинство для Ярослава закінчилось дуже рано. У той день, його батько їхав до свого місця роботи на своєму тракторі, дорога була слизькою, було дуже холодно. Пічка у тракторі вже не витримувала такого, скло було замерзлим, не можна було нічого розгледіти. До комбінату залишалось лише декілька кілометрів, але зненацька на дорогу вилітає вантажівка, яка заїхала на зустрічну смугу, де вона врізається у трактор батька Ярослава. Батько помер на місці, майже відразу. Ще декілька годин після його смерті родичі не могли впізнати його, від нього майже нічого не залишилось. У той день життя Ярослава змінилося на до і після.
На вигляд, він був у нормі, але весь біль, гнів, він тримав у собі. Через декілька місяців його родина переїхала в місто, до їх родичів. Ярослав разом з його мамою, дідусем та бабусею, почали жити у його дядька Романа, який тоді працював поліцейським. Він прийняв всю родину у себе, та почав допомагати їм усім, чим міг.
У той час, він боявся лише одного - це загубити ще когось, хто був для нього дуже близьким.
У той час, у Ярослава успіхи в навчанні були не дуже...Він прогулював уроки, списував, та іноді взагалі нічого не робив. Все це, були наслідки дитячою травми, яку він пережив лише декілька місяців тому. Але його дядько допоміг йому, він почав проводити з ним час, гуляти, та іноді просто розповідати байки, про роботу поліцейського.
Ярослав дуже захопився цим, та почав працювати над собою у цьому напрямку.
Розділ третій. Початок нового життя ( III )
Ярослав виправив всі свої помилки у навчанні, він почав ходити до школи, спілкуватися зі своїми друзями, та навчатися. Дядько дуже добре ставився до нього, та Ярослав захотів стати як він. Стати поліцейським.
Після декількох років старанного навчання, він поступив до Львівського Державного Інституту, на юридичний факультет. Ярослав дуже добре знав філософію, історію, та основи права, це допомогло йому поступити.
Навчався Ярослав, доволі добре. Він майже одразу знайшов собі нових друзів, які у майбутньому, дуже сильно допоможуть йому. Він постійно ходив на різні семінари, лекції, та на практику. Ярослав хотів стати великою людиною, яка б могла щось змінити.
Розділ четвертий. Доросле життя, привіт! ( IV )
Доросле життя, Ярослав розпочав тоді, коли переїхав до студентського гуртожитку. Миші, таракани, купа речей, цей колорит він тоді познав. Але, були й добрі моменти, наприклад він знайшов купу нових знайомих , які допомогли йому стати більш серйозним. Наприклад один з нових знайомих - це Тарас. Він навчався на історичному факультеті, та був повним "задротом", але Ярослав любив іноді з ним поговорити, на різні історичні теми. Наприклад, про другу світову війну та про те, як УПА воювали.
Також, Ярослав, знайшов напевно свою першу любов. Її звали Олена, вона навчалася на гуманітарному факультеті, та хотіла стати вчителем. Від самого початку, Ярославу вона дуже сподобалась: блакитні очі, руде волосся та навіть, почуття гумору. Все це дуже сподобалось Ярославу, та він почав з нею спілкуватись. Спочатку, це буле класичне "Привіт, як справи?", а потім дійшло і до листування, та далі більше.
Після декількох тижнів спілкування, Ярослав запросив Оленку до ресторану, та вона погодилась. Це було їх перше побачення, де Ярославу все, дуже сподобалось, мабуть і Оленці також.
Але через декілька місяців сталася трагедія: Олена попала у аварію. Вона їхала з гуртожитку додому на велосипеді, та мабуть, трохи заснула. Вона впала на дорогу, та відключилася. Але водій, який їхав позаду неї, цього навіть не помітив. Та через декілька секунд сталося страшне....
Олена загибла у Лікарні, коли Ярослав про це навіть не знав. Дізнався про це він, лише через декілька тижнів, коли її батьки повідомили йому цю новину. Для нього, це була вже друга втрата людину, через аварію.
Розділ п'ятий. Чи варто продовжувати? ( V )
Ярослав закінчив інститут, у нього було декілька шляхів. Або йти до Поліції (У той час Міліція), або емігрувати. Він вибрав перший варіант, бо Україна була для нього, рідною. Він поступив на службу до місцевого відділку Міліції, де почав працювати молодшим слідчим. Через декілька днів, йому дали першу його справу, це було викрадення машини. Ярослав приїхав на місце, де його чекала молода дівчина, у якої викрали її машину. Дівчину звали Катерина, вона була лікарем у місцевій лікарні, та навіть знала його Дядька. Вони розговорилися, та навіть забули про те, що її машину викрали. Ярослав швидко заповнив документи, та потім почав працювати над справою.
Через декілька тижнів, він вже знайшов машину Катерини, та закрив це діло. Але саму Катерину, він не забуде ще багато років...
Вони почали листування, та через декілька місяців, вже почали зустрічатися.
І через весь цей час, Ярослав впевнено може сказати — варто було продовжувати.
Життя - це лабіринт, де ти як остання миша, намагаєшся найти вихід з нього, але його немає. - Ярослав Сапковський
