Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Олександра Морковка Ігорович
Стать: Чоловіча
Мати - Ооена
Батько - Ігорь
Зріст та вага: 1.8 см / 80 кг
Дата народження: 15.04.2004
Вік: 19
Місце народження: м.Дніпро
Національність: Українеци
Місце проживання: м.Дніпро
Захоплення: Футбол, Катання на велесопеді
Сімейний стан: в активному пошуку другої половинки.
Статура: Спортивна
Колір очей: голубий
Зачіска: кородка
Відмітні знаки: Нема
Дитинство.
Я народився у місті Дніпро. Батьки були щасливі, коли взяли мене на руки, у них посмішка сяяла на обличчі. Коли вони привезли мене додому, поклали до дитячого ліжечка. Купили мені іграшок та на ніч читали казки. Мій батько працював на Кодацькому кар'єрі, він там усім керував і керував. Мама працювала лікарем-терапевтом. Мої батьки добре розуміли різні мови, переважно Українську. Ми з сім'єю проводили багато часу та були щасливі. У день народження, коли мені виповнилося 6 років, батько влаштував для мене справжнє свято, адже він сказав, що всією сім'єю ми полетимо до Англії , до міста Лондон, мандрувати. Не швидкими темпами ми почали збирати речі. Купивши квитки в аеропорту, нам потрібно було чекати на 26 хвилин перший рейс літака. І ось ми нарешті, через деякий час, прибули до міста Південного. Розглядали різні пам'ятки, пам'ятники. Скільки там гарних місць.. Потім батько зняв для нас но
мер у готелі.
Молодший шкільний вік.
Батьки мене віддали до однієї з Англійських шкіл. Тоді мені було вісім років. Спочатку було важко з новими однокласниками і проведеними шкільними предметами, адже я тоді практично не розумів англійську, але згодом все стало налагоджуватися.. Надалі мені все вдавалося легко, але оцінка по математики мене підводила. З кожним навчальним роком програма навчання ставала все складнішою, проте на цьому я не здавався, старанно зубрив і вивчав навчальний матеріал. У вільний час з деяких предметів я перегортав сторінки, попередньо вивчаючи матеріал наперед. Життя у Англії налагоджувалося. Батько знайшов собі роботу, цього разу він працював на будівництві. Мама була вдома і займалася домашніми господарськими справами. На жаль, мій батько загинув. Це сталося на будівництві, тато так старанно працював, що аж утік з нього піт. Однак, він це не витримав, втратив свідомість. Його колеги швидко викликали швидку, але на жаль вона не встигла вчасно і стався смерть. Скільки горя ми тоді пережили з мамою
Підліткове життя.
Мама знайшла собі роботу, вона працювала у продуктовому магазині. А я продовжував навчатись. Закінчивши школу 10 класів, я здобув середню повну освіту. Ми з мамою все часто згадували батька. Грошей нам не вистачало і мені доводилося влаштовуватися на 1, а то й 2 роботи. Я намагався працювати дуже старанно та наполегливо. Незабаром прийшла повістка до Армії. Зрозуміло не можна ніяк відмовитись, і я пішов до лав Військово Морського Флоту. Там служивши Батьківщині, я часто згадував про ті щасливі дитячі роки. Повернувшись із Армії, додому, я був дуже радий. Мама мене почала міцно обіймати і годувати пиріжками з капустою. І все-таки я знову наважився знайти роботу. На той момент завдяки Армії я мав військовий квиток і міг влаштуватися в СБУ. І, якщо чесно, мені туди найбільше хотілося. І ось пройшовши співбесіду, я підвищився за довгу та успішну працю, до звання Тех.Агент. Зарплата була цілком пристойна, до того ж давали додаткові преміальні за затримання злочинців.
В даний момент.
Моя мама поїхала з міста, тепер вона живе у селі Адамівка . А я лишився в місті. Заробивши досить пристойний стан коштів, я припинив оренду номера готелю та купив собі квартиру. Через деякий час я вже мав машину. Що стосується трудової діяльності.. За заявками пробув підполковником СБУ, потім мене призначили як довірену особу на Полковника Армії , я вважав, що моє місце саме на такому офіцерському званні. Після неуспішного терміну заступника, я перевівся Генерала ДКВС. Знову ж таки відкрилися вакансії на звання Генерала НПУ, чим власне я і скористався. Через кілька днів, відстоявши достатньо часу на посаді, я подав заяву до академії НПУ. Зараз я перебуваю в їхніх лавах на званні Ст. лейтенант НПУ. Машину я продав, лишилася лише квартира. Ось власне і все, я розповів про майно та трудову кар'єру на даний момент. Зараз я вільно чекаю, коли відбудеться відбір на звання Генерала НПУ
Життя загалом.
Загалом моє життя було не таке вже й радісне, хоч і бували щасливі моменти. Я виріс самостійною, сміливою людиною. Досягнув кар'єрних сходів, накопичив досить велику кількість коштів у бюджеті, купив майно. Все це далося не задарма, за старанну працю. Перескакування з місця роботи, на інше місце - мене сильно втомлювало, все ж таки мені треба визначитися де бути. Але, я думаю скоро з трудовою силовою правоохоронною діяльністю буде закінчено, я налагоджуватиму сімейне життя, знайду дівчину, одружуся і житиму в затишку та теплі.
Стать: Чоловіча
Мати - Ооена
Батько - Ігорь
Зріст та вага: 1.8 см / 80 кг
Дата народження: 15.04.2004
Вік: 19
Місце народження: м.Дніпро
Національність: Українеци
Місце проживання: м.Дніпро
Захоплення: Футбол, Катання на велесопеді
Сімейний стан: в активному пошуку другої половинки.
Статура: Спортивна
Колір очей: голубий
Зачіска: кородка
Відмітні знаки: Нема
Дитинство.
Я народився у місті Дніпро. Батьки були щасливі, коли взяли мене на руки, у них посмішка сяяла на обличчі. Коли вони привезли мене додому, поклали до дитячого ліжечка. Купили мені іграшок та на ніч читали казки. Мій батько працював на Кодацькому кар'єрі, він там усім керував і керував. Мама працювала лікарем-терапевтом. Мої батьки добре розуміли різні мови, переважно Українську. Ми з сім'єю проводили багато часу та були щасливі. У день народження, коли мені виповнилося 6 років, батько влаштував для мене справжнє свято, адже він сказав, що всією сім'єю ми полетимо до Англії , до міста Лондон, мандрувати. Не швидкими темпами ми почали збирати речі. Купивши квитки в аеропорту, нам потрібно було чекати на 26 хвилин перший рейс літака. І ось ми нарешті, через деякий час, прибули до міста Південного. Розглядали різні пам'ятки, пам'ятники. Скільки там гарних місць.. Потім батько зняв для нас но
мер у готелі.
Молодший шкільний вік.
Батьки мене віддали до однієї з Англійських шкіл. Тоді мені було вісім років. Спочатку було важко з новими однокласниками і проведеними шкільними предметами, адже я тоді практично не розумів англійську, але згодом все стало налагоджуватися.. Надалі мені все вдавалося легко, але оцінка по математики мене підводила. З кожним навчальним роком програма навчання ставала все складнішою, проте на цьому я не здавався, старанно зубрив і вивчав навчальний матеріал. У вільний час з деяких предметів я перегортав сторінки, попередньо вивчаючи матеріал наперед. Життя у Англії налагоджувалося. Батько знайшов собі роботу, цього разу він працював на будівництві. Мама була вдома і займалася домашніми господарськими справами. На жаль, мій батько загинув. Це сталося на будівництві, тато так старанно працював, що аж утік з нього піт. Однак, він це не витримав, втратив свідомість. Його колеги швидко викликали швидку, але на жаль вона не встигла вчасно і стався смерть. Скільки горя ми тоді пережили з мамою
Підліткове життя.
Мама знайшла собі роботу, вона працювала у продуктовому магазині. А я продовжував навчатись. Закінчивши школу 10 класів, я здобув середню повну освіту. Ми з мамою все часто згадували батька. Грошей нам не вистачало і мені доводилося влаштовуватися на 1, а то й 2 роботи. Я намагався працювати дуже старанно та наполегливо. Незабаром прийшла повістка до Армії. Зрозуміло не можна ніяк відмовитись, і я пішов до лав Військово Морського Флоту. Там служивши Батьківщині, я часто згадував про ті щасливі дитячі роки. Повернувшись із Армії, додому, я був дуже радий. Мама мене почала міцно обіймати і годувати пиріжками з капустою. І все-таки я знову наважився знайти роботу. На той момент завдяки Армії я мав військовий квиток і міг влаштуватися в СБУ. І, якщо чесно, мені туди найбільше хотілося. І ось пройшовши співбесіду, я підвищився за довгу та успішну працю, до звання Тех.Агент. Зарплата була цілком пристойна, до того ж давали додаткові преміальні за затримання злочинців.
В даний момент.
Моя мама поїхала з міста, тепер вона живе у селі Адамівка . А я лишився в місті. Заробивши досить пристойний стан коштів, я припинив оренду номера готелю та купив собі квартиру. Через деякий час я вже мав машину. Що стосується трудової діяльності.. За заявками пробув підполковником СБУ, потім мене призначили як довірену особу на Полковника Армії , я вважав, що моє місце саме на такому офіцерському званні. Після неуспішного терміну заступника, я перевівся Генерала ДКВС. Знову ж таки відкрилися вакансії на звання Генерала НПУ, чим власне я і скористався. Через кілька днів, відстоявши достатньо часу на посаді, я подав заяву до академії НПУ. Зараз я перебуваю в їхніх лавах на званні Ст. лейтенант НПУ. Машину я продав, лишилася лише квартира. Ось власне і все, я розповів про майно та трудову кар'єру на даний момент. Зараз я вільно чекаю, коли відбудеться відбір на звання Генерала НПУ
Життя загалом.
Загалом моє життя було не таке вже й радісне, хоч і бували щасливі моменти. Я виріс самостійною, сміливою людиною. Досягнув кар'єрних сходів, накопичив досить велику кількість коштів у бюджеті, купив майно. Все це далося не задарма, за старанну працю. Перескакування з місця роботи, на інше місце - мене сильно втомлювало, все ж таки мені треба визначитися де бути. Але, я думаю скоро з трудовою силовою правоохоронною діяльністю буде закінчено, я налагоджуватиму сімейне життя, знайду дівчину, одружуся і житиму в затишку та теплі.
Останнє редагування:
