Ім'я Прізвище:
Руслан Ткаченко.
Стать: Чоловіча.
Національність Українець.
Вік: 25 років.
Дата та місце народження: 27.03.1997.
м.Миколаїв.
Родина, сім'я:
мати-Ирен Наумова.
Батько-Алекс Наумов.
Місце поточного проживання: м.Дніпро.
Опис зовнішності:
Кароокий, накачена статура, білошкірий, коротке волося, зріст: 190см.
Особливості характеру:
адекватний, справедливий, трохи суворий.
Хобі: Моє хобі це : Спорт,автомобілі,рибалка.
Дитинство:
Я народився в достатній сім’ї з фінансами проблем не було. Мати працювала хірургом у центральній лікарні, а батько працював адвокатом. Жили ми в одній з квартир м.Миколаів . Я не ходив у садок, мати власноруч навчила мене: читати, писати,як вчитель для мене.
Я до школи ішов раніше ніж належить у 6 років, так як я був розумним хлопчиком.
Мене дуже приваблював спорт, тому тато записав мене в секцію "Клуб: Кобра". Я показував дуже добрі результати.
Як мені виповнилося 12 років я вперше поїхав на змагання з юнаків і виграв їх зайнявши 1 місце, потім знову і знову виграв. Найкрутіші мої змагання це був чемпіонат України, я посів 2 місце.я входив до збірної.
Потім вже мене перестали цікавити змагання,стало нудно я вже хотів щось більш доросле,тому я почав вивчати все,що стосується воєнщини.Я прочитав багато підручників,мені почав подобатись одяг який відрізняється від цивільного тобто піксель ЗСУ.
Я вирішив,що як закінчу 9 класів піду відразу в армію,ну як ви розумієте,що після 9-ти класів ніхто в армію не призве в такому віці.
Я це вже зрозумів коли став студентом,я тоді навіть не розумів,що є військові коледжі.
Якось так все і затихло.
Юність і доросле життя:
Як мені виповнилося 15 років я закінчував 9 клас, я навчався на 3-4. Настав день іспитів.
Я здавав: математику, українську, біологію. Я хотів вступити до школи спортивного резерву.
Я склав іспити і у вересні дізнатися, що я вступив на бюджетне навчання.
Я відучився 2 курси, після того мені дали повістку і я пішов боронити свою країну на термінову службу.
Як ви зрозуміли,що на службу я хотів йти ще з дитинства тому мені дали повістку і сказали:
Що завтра о 7:00 ми чекаємо тебе з документами біля військомата.
Я зібрав документи які мені потрібні були і 0 6:50 я був біля військкомата.
Я відав документи і через 3 години мені видали папку «Справа»щоб ви розуміли це така папка де знаходиться вся інформація про ту людину яка йде до армії.
Після того я взяв цю папку і пішов проходити комісію у лікарні.
Два дні я проходив і все таки пройшов :Не даремно я займався спортом подумав я собі.
Відніс я цю папку у військкомат там мені сказали,що завтра на 5:30 біля військомата,будуть везти на пункт де розприділяють в рід війська,так я потрапив до лав ЗСУ.
1,5 роки пролетіли бистро я навіть не помітив як вже прийшов наказ про звільнення в запас.
Після того як я відслужив свої 1.5 роки я прийшов до дому.
Потім вирішив периїхати жити у м.Дніпро.
Теперішній час:
Проживаю у м.Дніпро в своєму великому котеджі на превиликий жаль досі не одружений,займаюсь спортом,поки що безробітній офіційно.
Не офіційно маю маленький дохід так як працюю таксистом.
Руслан Ткаченко.
Стать: Чоловіча.
Національність Українець.
Вік: 25 років.
Дата та місце народження: 27.03.1997.
м.Миколаїв.
Родина, сім'я:
мати-Ирен Наумова.
Батько-Алекс Наумов.
Місце поточного проживання: м.Дніпро.
Опис зовнішності:
Кароокий, накачена статура, білошкірий, коротке волося, зріст: 190см.
Особливості характеру:
адекватний, справедливий, трохи суворий.
Хобі: Моє хобі це : Спорт,автомобілі,рибалка.
Дитинство:
Я народився в достатній сім’ї з фінансами проблем не було. Мати працювала хірургом у центральній лікарні, а батько працював адвокатом. Жили ми в одній з квартир м.Миколаів . Я не ходив у садок, мати власноруч навчила мене: читати, писати,як вчитель для мене.
Я до школи ішов раніше ніж належить у 6 років, так як я був розумним хлопчиком.
Мене дуже приваблював спорт, тому тато записав мене в секцію "Клуб: Кобра". Я показував дуже добрі результати.
Як мені виповнилося 12 років я вперше поїхав на змагання з юнаків і виграв їх зайнявши 1 місце, потім знову і знову виграв. Найкрутіші мої змагання це був чемпіонат України, я посів 2 місце.я входив до збірної.
Потім вже мене перестали цікавити змагання,стало нудно я вже хотів щось більш доросле,тому я почав вивчати все,що стосується воєнщини.Я прочитав багато підручників,мені почав подобатись одяг який відрізняється від цивільного тобто піксель ЗСУ.
Я вирішив,що як закінчу 9 класів піду відразу в армію,ну як ви розумієте,що після 9-ти класів ніхто в армію не призве в такому віці.
Я це вже зрозумів коли став студентом,я тоді навіть не розумів,що є військові коледжі.
Якось так все і затихло.
Юність і доросле життя:
Як мені виповнилося 15 років я закінчував 9 клас, я навчався на 3-4. Настав день іспитів.
Я здавав: математику, українську, біологію. Я хотів вступити до школи спортивного резерву.
Я склав іспити і у вересні дізнатися, що я вступив на бюджетне навчання.
Я відучився 2 курси, після того мені дали повістку і я пішов боронити свою країну на термінову службу.
Як ви зрозуміли,що на службу я хотів йти ще з дитинства тому мені дали повістку і сказали:
Що завтра о 7:00 ми чекаємо тебе з документами біля військомата.
Я зібрав документи які мені потрібні були і 0 6:50 я був біля військкомата.
Я відав документи і через 3 години мені видали папку «Справа»щоб ви розуміли це така папка де знаходиться вся інформація про ту людину яка йде до армії.
Після того я взяв цю папку і пішов проходити комісію у лікарні.
Два дні я проходив і все таки пройшов :Не даремно я займався спортом подумав я собі.
Відніс я цю папку у військкомат там мені сказали,що завтра на 5:30 біля військомата,будуть везти на пункт де розприділяють в рід війська,так я потрапив до лав ЗСУ.
1,5 роки пролетіли бистро я навіть не помітив як вже прийшов наказ про звільнення в запас.
Після того як я відслужив свої 1.5 роки я прийшов до дому.
Потім вирішив периїхати жити у м.Дніпро.
Теперішній час:
Проживаю у м.Дніпро в своєму великому котеджі на превиликий жаль досі не одружений,займаюсь спортом,поки що безробітній офіційно.
Не офіційно маю маленький дохід так як працюю таксистом.
