Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Кондратюк Вадим Олегович
Стать:Чоловіча
Мати - Наталія
Батько - Олег
Зріст та вага:1.73м 68кг
Дата народження:27.08.2004
Вік:20
Місце народження: м.Здолбунів
Національність: Українець
Місце проживання: м. Дніпро
Колір очей: Карий
Зачіска: Коротка
Відмітні знаки: Нема
Дитинство:
Я, Вадим Кондратюк, народився 27 серпня 2004 року в місті Дніпро, де провів все сидинство. Батько працював інженером у гасовій службі, а мама у міській раді відповідаючи за всі події в області.
З раннього віку я відвідував різні культурні та відкриті політичні заходи, через що в підлітковому віці почав цікавитися військовою службою. В літку любив подорожі у нові місця, а в зимку ходив на каток. Коли робили військові паради, як на 24 серпня, з цікавістю дивився на працівників ЗСУ.
Освіта:
Школу закінчив із середніми оцінками, серед предметів виділялися математика, фізика та хімія. Крім того брав активну участь у житті школи. Вчителі завжди знали що на мене можна було розраховувати, хоч я і не хотів вступати в учнівську раду. Крім навчання, я займався народною хореографією в якій заслужив звання аматора, пізніше почав цікавитися військовою службою та збирав всю корисну інформацію, яка могла пригодитися у майбутньому для служби. Це все допомогло мені не боятися труднощів та відповідальності. Після закінчення школи мріяв та планував вступити у хороший військовий ВУЗ.
Після школи вступив до воєнної академії у м. Остріг, де навчався 4 роки та завершив навчання з відзнакою. На першому курсі став командиром групи та пробув на цій посаді до самого випуску. Командиричасто згадували мене як відмінного курсанта, та давали безліч рекомендацій на курси з підвищення кваліфікаці. На старших курсах періодино їздив на змагання із різних професійних предметів, та отримував призомі місця. Це значно піднімало мої навички, та репутацію академії де навчався
Студентські роки провів спокійно, без зайвих проблем, заслужив авторитет перед викладачами, та мав хорошу фізичну та псилогічну форму. Саме під час навчання почав ще більше займатися спортом, щоб покращити фізичну форму перед вступом на війському службу.
Військова служба та кар'єра:
Після завершення навчання переїхав у місто Дніпро, та пішов добровольцем у ряд збройних сил, де вступив у національну гвардію. Мої навички так і звання дуже швидко зростали. Керівництво підрозділу було задоволене такими амбіціями, та знало що на мене завжди можна було розраховувати.
Через деякий час мене назначили на посаду заступника підрозділу. На цій посаді я отримав безцінний стаж та навички керування особовим складом, організації їх навчання та тренувань, не одноразово виконували небезпечні завдання разом і НПУ та СБУ. Після таких потій почав особисто відбирати бійців до цього підрозділу, адже були такі люди, що не витримували тиску та переводилися.
Під час одного із завдань підрозділу отримав серйозне вогнепальне поранення після чого довелеся покинути збройні сили, та піти на лікування.
Теперішній час:
На сьогоднішній день я продовжую лікування та повернувся на службу у Збройні Сили України. Через те що мій підрозділ розформували,а всіх бійців перевели в іншу область довелося почати кар'єру майже із самого початку, але ті хто пам'ятають мене- поважають та згадують як було добре служити разом.
Робота у даних структурах вимагає не лише навчання та військових звань щоб чогось досягнути, а й вміння співпрацювати з колегами, допомагати товоришам, щоб разом було набагато легше здійснювати опір та знищувати ворогів. Досі дивлюся та помічаю як командири можуть посилати бійців на небезпечні завдання, при чому знаючи що вони не повернуться. Це викликає ще більші прагнення повернутися та при можливості допомагати бійцям з підготовкою.
Саме тому не зважаючи на травми знову повернувся до служби.
Стать:Чоловіча
Мати - Наталія
Батько - Олег
Зріст та вага:1.73м 68кг
Дата народження:27.08.2004
Вік:20
Місце народження: м.Здолбунів
Національність: Українець
Місце проживання: м. Дніпро
Колір очей: Карий
Зачіска: Коротка
Відмітні знаки: Нема
Дитинство:
Я, Вадим Кондратюк, народився 27 серпня 2004 року в місті Дніпро, де провів все сидинство. Батько працював інженером у гасовій службі, а мама у міській раді відповідаючи за всі події в області.
З раннього віку я відвідував різні культурні та відкриті політичні заходи, через що в підлітковому віці почав цікавитися військовою службою. В літку любив подорожі у нові місця, а в зимку ходив на каток. Коли робили військові паради, як на 24 серпня, з цікавістю дивився на працівників ЗСУ.
Освіта:
Школу закінчив із середніми оцінками, серед предметів виділялися математика, фізика та хімія. Крім того брав активну участь у житті школи. Вчителі завжди знали що на мене можна було розраховувати, хоч я і не хотів вступати в учнівську раду. Крім навчання, я займався народною хореографією в якій заслужив звання аматора, пізніше почав цікавитися військовою службою та збирав всю корисну інформацію, яка могла пригодитися у майбутньому для служби. Це все допомогло мені не боятися труднощів та відповідальності. Після закінчення школи мріяв та планував вступити у хороший військовий ВУЗ.
Після школи вступив до воєнної академії у м. Остріг, де навчався 4 роки та завершив навчання з відзнакою. На першому курсі став командиром групи та пробув на цій посаді до самого випуску. Командиричасто згадували мене як відмінного курсанта, та давали безліч рекомендацій на курси з підвищення кваліфікаці. На старших курсах періодино їздив на змагання із різних професійних предметів, та отримував призомі місця. Це значно піднімало мої навички, та репутацію академії де навчався
Студентські роки провів спокійно, без зайвих проблем, заслужив авторитет перед викладачами, та мав хорошу фізичну та псилогічну форму. Саме під час навчання почав ще більше займатися спортом, щоб покращити фізичну форму перед вступом на війському службу.
Військова служба та кар'єра:
Після завершення навчання переїхав у місто Дніпро, та пішов добровольцем у ряд збройних сил, де вступив у національну гвардію. Мої навички так і звання дуже швидко зростали. Керівництво підрозділу було задоволене такими амбіціями, та знало що на мене завжди можна було розраховувати.
Через деякий час мене назначили на посаду заступника підрозділу. На цій посаді я отримав безцінний стаж та навички керування особовим складом, організації їх навчання та тренувань, не одноразово виконували небезпечні завдання разом і НПУ та СБУ. Після таких потій почав особисто відбирати бійців до цього підрозділу, адже були такі люди, що не витримували тиску та переводилися.
Під час одного із завдань підрозділу отримав серйозне вогнепальне поранення після чого довелеся покинути збройні сили, та піти на лікування.
Теперішній час:
На сьогоднішній день я продовжую лікування та повернувся на службу у Збройні Сили України. Через те що мій підрозділ розформували,а всіх бійців перевели в іншу область довелося почати кар'єру майже із самого початку, але ті хто пам'ятають мене- поважають та згадують як було добре служити разом.
Робота у даних структурах вимагає не лише навчання та військових звань щоб чогось досягнути, а й вміння співпрацювати з колегами, допомагати товоришам, щоб разом було набагато легше здійснювати опір та знищувати ворогів. Досі дивлюся та помічаю як командири можуть посилати бійців на небезпечні завдання, при чому знаючи що вони не повернуться. Це викликає ще більші прагнення повернутися та при можливості допомагати бійцям з підготовкою.
Саме тому не зважаючи на травми знову повернувся до служби.
Останнє редагування:
