Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Андрій Ростиславович Михайлович
Стать: Чоловік
Мати: Катерина Ростиславович
Батько: Олександр Ростиславович
Дата народження: 13.12.1999
Вік: 25
Місце народження:Київ
Місце проживання:Київ
Захоплення: Перекуп
Відмітні знаки
Стать: Чоловік
Мати: Катерина Ростиславович
Батько: Олександр Ростиславович
Дата народження: 13.12.1999
Вік: 25
Місце народження:Київ
Місце проживання:Київ
Захоплення: Перекуп
Відмітні знаки
Глава 1. Дитяче натхнення
Андрій Ростиславович - народився у невеликому містечку на Тернопільщині під назвою Зборів, посеред осені 3 листопада 2000 року.
Батько для нього завжди був прикладом та справжнім другом, усе дитинство він намагався навчити його, як проявити себе у житті, як побороти свої страхи та не потрапляти під вплив інших людей. Тато народився у дуже великій сім'ї в доволі скрутні часи, але самотужки у 15 років вже поїхав у велике місто і почав заробляти, а вже у 17 був повністю самостійною людиною. Не дивлячись на те, що прикладу, як треба поводити себе було недостатньо, батько виріс справжнім чоловіком та пішов по правильній дорозі у житті, у 18 років зустрів дівчину, яка зачарувала його своїм характером та через деякий час вони почали будувати свій будинок і свою сім'ю, у якій і з'явився Андрій. З дитинства він був дуже спокійним, мама навіть переживала, чому інші діти у пологовому будинку плачуть, а він спокійно спить вночі. Але через декілька років почав проявлятися його характер, він з садочка був дуже зацікавленою усім, чим тільки можливо і хотів спробувати себе у всіх напрямках.
Владислав з дитинства любила робити усе своїми руками, але у цей час була непосидою, через це справу до кінця довести було досить складно. Це його передалось від мами - він швидко захоплюється ділом, але через бажання одразу все зробити, так само швидко і перегорає. У рідному місті Владислава було дуже спокійно, навкруги була природа,
свобода дій, він дуже любив гуляти у полі зі своєю тіткою. Ловити там метелики, будувати шалаші, гратись з місцевими тваринами.
Андрій з дитинства любив вчитися усього самотужки, тому, що батьки постійно були поруч і він думав, що сам не може нічого зробити, хоча насправді, вони були дуже турботливі, тому, що у своєму дитинстві не отримували такого і хотіли віддати усе, що мають - їй. Але все ж таки, самостійність дуже знадобилась йому у майбутньому житті.
Коли виповнилося два роки, батьки вирішили переїхати у Київ, через те, що у рідному місті було мало перспектив для сина. Там вона спочатку важко адаптовувалась, оскільки метушні у місті набагато більше: нові місця, новий будинок, нове життя. У садочку він швидко стала своєю, полюбила свою виховательку і була слухняною дитиною, так само багато цікавився усім навкруги, полюбив читати і перечитував дуже багато книг.
Глава 2. Юність, розвиток особистості, нове життя
У школі він був відмінником з першого класу, їздив на багато олімпіад та по пів ночі вчила задані додаткові завдання, що виховало у Андрій силу волі,
відповідальність і дисципліну, це і було ціллю її класного керівника. Через постійне прагнення бути найкращим, у Андрій з'явився страх щось зробити не так, підвести когось, або впасти в очах батьків.
У школі він зрозумів, що не тільки розум та талант беруть до уваги, а ще й матеріальний стан та на жаль, у багатьох випадках, коли Владислава міг отримати перше місце, на нього ставили своїх родичів, або знайомих. Це розчарувало Андрій, бо він зрозумів, що у цьому житті немає справедливості.Через це, у період 8-9 класу він втомився бути правильною і наступив переломний підлітковий період. Він міг не прийти на уроки, або всю ніч гуляти з компанією друзів, пережив тяжке перше кохання, яке зламало йому на той момент. Але цей період швидко закінчився, бо завдяки батьку він завжди намагався вибирати вірний шлях та розвиватися. Іти в коледж, почалося нове життя.
Глава 3. Студентське життя
У період 17-18 років Андрій знайомився питанням своєї особистості, почала вивчати психологію та любила допомагати людям у їх особистих проблемах, підіймати їх на ноги та налаштовувати на вибір своєї істинної суті. Вступати у медичний коледж, він зрозуміла, що його призначення це допомога людям. У період навчання Владислав досяг багато успіхів та закінчив коледж з червоною відміткою у дипломі. Познайомилась там зі своїм майбутньою дівчиною, поряд з якою почали проявлятися його набуті навички у психології та розкритті своєї особистості, у стосунках вона змінилась.
Дівчина навчила його, як поводитися у різних життєвих ситуаціях, з ним він став сильнішою та підготовленою до дорослого життя. Вона завжди намагалася зробити усе, щоб Владислав відчував себе захищеною, не опускала руки та мав свою думку у всіх ситуаціях. У коледжі Владислав зрозумів сенс у навчанні та яку роль це відіграє у майбутньому. У нього завжди був хист показати себе та свої знання.
У коледжі, на відміну від школи, саме на це звертали увагу: знання, сміливість, бажання стати краще.
Глава 4.Наші дні
Після закінчення коледжу Андрій одразу вирішив піти на співбесіду до лікарні Києва. На наступний день Андрій вже був медбратом на стажировці.
Швидко запам'ятавши усю систему, завдяки своїм навичкам та знанням з надання медичних послуг, багатому досвіду у проведенні операцій та виїздах на спеціальні завдання до таких фракцій, як: НПУ, СБУ, ДКВС, ДСНС успішно зайняв посаду замісника підрозділу внутрішньої інспекції, через свою любов до дисципліни та допомоги у розвитку інших лікарів зі здібностями.
Довго слідкуючи за процесом надання медичної допомоги старших лікарів, взяла для себе усі необхідні уроки та є достатньо досвідченою для вищих посад у майбутньому
