Вельмар Микола Максимович
Дата народження: 18.12.2000 (25 років)
Посада: інформатик
Місце народження: Варшава, Польща
Громадянство: Україна, Польща
Місце проживання: Київ, Україна
З раннього дитинства Микола мав проблеми з диханням. Згодом лікарі діагностували у нього астму першого ступеня. Попри це, він ріс допитливою та розумною дитиною. Говорити почав лише у три роки, що стало великою радістю для родини. У цьому ж віці він почав ходити.
Батько часто казав йому:
"Ти будеш сильним отаманом і незламним."
У чотири роки Микола навчився читати, і однією з перших його книг став «Кобзар». Незабаром він опанував і письмо.
У сім років він пережив важку втрату — померла його бабуся від раку легенів. Ця подія сильно вплинула на нього. У віці восьми років він написав свій перший вірш — «Ой, рідна моя бабусю», присвячений її пам’яті.
У 4–5 класах його успішність дещо знизилася, але він продовжував отримувати хороші оцінки (7–9 балів). Водночас у нього проявився талант до написання віршів і творів. Серед його ранніх робіт — вірш «Батьку, ти мій батьку».
Після 7 класу він написав свій перший прозовий твір — «Вербишева Гора». У 8–9 класах Микола серйозно замислювався над тим, щоб стати поетом, але зрештою вирішив обрати інший шлях — інформатику.
Після 9 класу він вступив до коледжу.
Він успішно завершив перший і другий курси, а на третьому залишався старанним, хоча вже більше часу проводив із друзями та одногрупниками.
У 17 років Микола зустрів своє перше кохання — дівчину Ангеліну. Вони почали зустрічатися, і їхні стосунки швидко стали серйозними. Наприкінці четвертого курсу вони вирішили одружитися.
Невдовзі після весілля Ангеліна завагітніла. У 2019 році вона народила хлопчика, якого назвали Андрієм. Проте пологи були дуже складними, і Ангеліна, на жаль, померла.
Микола залишився сам із новонародженим сином.
Так минуло три роки. У 2022 році його начальника звільнили, і Микола також втратив роботу. Тоді він вирішив зробити паузу й провести час із сином.
Під час польоту він згадував своє життя і свою покійну дружину.
На відпочинку, під час прогулянки пляжем, його син грався в піску й раптом покликав батька. Хлопчик викопав сумку, наповнену грошима.
Перевіривши знахідку, Микола виявив, що там були не лише долари, а й інші валюти.
Він вирішив повернутися додому і використати ці кошти для майбутнього своєї родини.
Попри всі труднощі, він залишився сильним і незламним — таким, яким колись бачив його батько.
Дата народження: 18.12.2000 (25 років)
Посада: інформатик
Місце народження: Варшава, Польща
Громадянство: Україна, Польща
Місце проживання: Київ, Україна
Дитинство
Вельмар Микола Максимович народився 18 грудня 2000 року о 23:58 у Варшаві. Перші два роки свого життя він провів у Польщі, після чого його сім’я переїхала до Києва, де й оселилася.З раннього дитинства Микола мав проблеми з диханням. Згодом лікарі діагностували у нього астму першого ступеня. Попри це, він ріс допитливою та розумною дитиною. Говорити почав лише у три роки, що стало великою радістю для родини. У цьому ж віці він почав ходити.
Батько часто казав йому:
"Ти будеш сильним отаманом і незламним."
У чотири роки Микола навчився читати, і однією з перших його книг став «Кобзар». Незабаром він опанував і письмо.
Шкільні роки
До першого класу Микола пішов у шість років. У школі він швидко навчився писати, читати та малювати, навчався добре і приносив додому гарні оцінки.У сім років він пережив важку втрату — померла його бабуся від раку легенів. Ця подія сильно вплинула на нього. У віці восьми років він написав свій перший вірш — «Ой, рідна моя бабусю», присвячений її пам’яті.
У 4–5 класах його успішність дещо знизилася, але він продовжував отримувати хороші оцінки (7–9 балів). Водночас у нього проявився талант до написання віршів і творів. Серед його ранніх робіт — вірш «Батьку, ти мій батьку».
Після 7 класу він написав свій перший прозовий твір — «Вербишева Гора». У 8–9 класах Микола серйозно замислювався над тим, щоб стати поетом, але зрештою вирішив обрати інший шлях — інформатику.
Після 9 класу він вступив до коледжу.
Коледж і юність
Микола вступив до інформаційного коледжу та успішно склав вступні іспити. На першому курсі він був відповідальним студентом: не пропускав занять, не списував і сумлінно навчався.Він успішно завершив перший і другий курси, а на третьому залишався старанним, хоча вже більше часу проводив із друзями та одногрупниками.
У 17 років Микола зустрів своє перше кохання — дівчину Ангеліну. Вони почали зустрічатися, і їхні стосунки швидко стали серйозними. Наприкінці четвертого курсу вони вирішили одружитися.
Перше кохання і трагедія
У 18 років Микола та Ангеліна одружилися. Весілля святкували два дні разом із рідними та близькими.Невдовзі після весілля Ангеліна завагітніла. У 2019 році вона народила хлопчика, якого назвали Андрієм. Проте пологи були дуже складними, і Ангеліна, на жаль, померла.
Микола залишився сам із новонародженим сином.
Робота і випробування
Щоб забезпечити себе та дитину, Микола влаштувався диспетчером у таксі. Він багато працював і відкладав гроші на майбутнє сина.Так минуло три роки. У 2022 році його начальника звільнили, і Микола також втратив роботу. Тоді він вирішив зробити паузу й провести час із сином.
Неочікуваний поворот
Микола разом із Андрієм поїхав на відпочинок до Німеччини. Ледь не запізнившись на літак, він усе ж встиг на рейс.Під час польоту він згадував своє життя і свою покійну дружину.
На відпочинку, під час прогулянки пляжем, його син грався в піску й раптом покликав батька. Хлопчик викопав сумку, наповнену грошима.
Перевіривши знахідку, Микола виявив, що там були не лише долари, а й інші валюти.
Він вирішив повернутися додому і використати ці кошти для майбутнього своєї родини.
Нове життя
Повернувшись, Микола інвестував знайдені гроші у своє майбутнє та майбутнє сина. Відтоді їхнє життя почало налагоджуватися.Попри всі труднощі, він залишився сильним і незламним — таким, яким колись бачив його батько.
