Глава I
Народження
Народився Артем Гречко 2-го вересня 2000-го року у місті під назвою Кропивницький
о 2:56 годині в сім'ї середнього достатку.
При народжені вага малого Артема складала 3.7 кг., а зріст 55 см., він народився досить крупним, що значною мірою вплинуло на його майбутню статуру.
Він має колір очей - хамелеон, іноді його очі підлягають незначній зміні відтінку у зв'язку з його настроєм/світлом та іншими факторами, зазвичай його очі зелено-сірого та більш блакитного відтінку.
Мати працювала менеджером у офісі, заробляючи трохи більше середньої з/п в Україні.
У свою чергу тато працював у сфері безпеки, займаючи керівну посаду, маючи також досить непогну заробітню плату, яка значно вище середньої в Україні на той момент.
У Артема два старші брати - Максим,середній син та Антон - найдоросліший серед братів, але всі вони були від різних жінок. У дитинстві вони з ним дуже мало комунікували, фактично зовсім не приділяючи йому уваги, але не дивлячись на це Артем любив їх усім серцем.
Дитинство
Дитинство малого Артема проходило відносно спокійно, у нього були нормальні взаємостосунки з родичами, досить часто його батьки приводили до його бабусі, яка живе у цьому ж місті, а іноді й відвозили його у село до іншої бабусі. Артему подобалося відвідувати своїх родичів, він завжди радів, коли бачив їх. У нього була одна проблема - заводити друзів та товаришів, знайомлячись з новими людьми, рівними йому за віком. Фактично у нього розвивалася соціофобія, оскільки ця боязнь нових знайомств була досить на серйозному рівні. Саме тому, зазвичай, на той час малий Артем якщо і спілкувався з ровесниками то це були діти знайомих та друзів його батьків, але дуже добре, що він спілкувався хоч з кимось, це не давало йому до кінця замкнутися у собі. Але під час спілкування навіть з ними він був ніби в сторонці, не разом зі всіма, якщо він і гуляв з кимось - він просто ходив поряд з цими людьми, іноді слухаючи їх розмови, а іноді просто літаючи у своїх думках.
Також він дуже любив проводити час зі своєю сім'єю, він буквально отримував задоволення від кожної секунди проведеної разом із близькими. З часом малого Артема посадили за комп'ютер, його миттєво це зацікавило, він одразу ж почава клацати на клавіші клавіатури та миші не знаючи, що робить той, чи інший натиск. Згодом він почав все більше проводити часу за комп'ютером, спочатку з допомогою дорослих освоюючись, а згодом вже й сам вивчати щось нове.
Також Артем відвідував дитячий садочок, але звідти не пам'ятає вже майже нічого, там, як і на той момент всюди, він був дуже мовчазним та закритим у собі.
І все здавалося б чудово, але, як правило, не буває нічого бездоганного. Так і в цій ситуації - у тата Артема були серйозні проблеми з алкоголем, чому намагались заподіяти вже старші брати, але все без толку.
Проходив час, а Артем все дорослішав...
Глава II
Підлітковий вік
Артем вже підліток, у нього з'явилась більш обширна свідомість та думки, він потрохи починав усвідомлювати, як влаштований цей світ, але це були лише його фантазії, оскільки від справжнього усвідомлення він був ще дуже далеким. Артемко почав дуже багато часу проводити за комп'ютером, граючи у комп'ютерні ігри та дивлячись YouTube, але не дивлячись на це він виходив на свіже повітря та прогулянки регулярно, оскільки у нього з'явилось його перше кохання. Коли Артем подорослішає, то він зрозуміє, що це була просто дитяча симпатія. Він з цією дівчиною майже не обіймались, не тримались за руку - вони обидва були дуже сором'язливі та просто на просто соромились зробити перший крок, але їм і без цього було комфортно удвох. Були й ті, хто був проти цього союзи, але не зважаючи на них він продовжував існувати та прозустрічались вони близько двох років. Це дивно, оскільки не один з них не пропонував розпочати стосунки іншому, вони ніби це зрозуміли самі, на рівні підсвідомості, що вони пара. Але все ж таки вони розлучились. Артем був дуже розлучений на все через цю подію, здавалося, що він гнівався на весь світ, він звинувачував себе у всьому, але згодом вони залишились просто друзями, а ще згодом просто знайомими, все ж таки перестали спілкуватися вони на гарній ноті, без притензій один до одного. Потім у майбутньому вони ще неоднаразово пересікатимуться та списуватимуться, але то вже інша історія...
Також Артем пішов до школи та відучився там вже декілька початкових класіві, він був відмінником, хоча й навіть майже не приділяв достатньої уваги навчанню, він вважав книги нудними та взагалі не хотів за них сідати, а коли робив це, то тільки через силу, але його оцінкам та похвальним листам міг позаздрити кожен. Він почав відвідувати комп'ютерні клуби та дуже багато часу проводити за комп'ютерними іграми та загалом у мережі, доходило до того, що він грав у комп'ютер по 15, 20, а іноді й більше годин на день, це перетворювалося на справжню залежність. Згодом у нього з'явилася дівчина, з якою вже було все більш доросліше, але ці стосунки хоч й були щирими, вони все одно були стосунками між дітьми, але завдяки цій дівчині Артемко багато чого зрозумів. Через більше ніж пів року вони розлучились, але ще протягом певного часу спілкувались. Після розлучення він був дуже подавленим усередині, але знайшов нову дівчину, яка допомогла йому побороти це. На той момент Артем був дійсно, що тряпкою - він не міг постояти за себе та взагалі ні за кого, але він почав розуміти деякі світові процеси, він мав дивовижний розум, хоч сам того і не підозрював. Він почав цікавитися фінансами, політикою, історією та багато чим іншим, також він почав більше уваги приділяти спорту, це була як і легка атлетика так, і боротьба, плавання й інші види спорту. Зупинився він саме на боротьбі, оскільки знайшов себе у цьому спорті. Не пройшло багато часу, як його, на той момент, дівчина запропонувала зробити йому паузу у їх стосунках, але він розумів, що це все - кінець. Їх стосунки і так були "на грані", було багато сварок та непорозумінь, але навіть не дивлячись на це він дуже любив цю дівчину. Він дуже сумував та був розчарований у всьому світі.
Незабаром у Артема ніби "засяяла лампочка над головою", він отримав натхнення та мотивацію рости та рухатись вперед, він почав читати книжки, цікавитись психологією людей, вже будував досить серйозні плани на майбутнє, він прийшов до висновку, що стосунки це не його, не для нього. Він іноді проводив час на свіжомі повітрі та спілкувався з багатьма людьми, а іноді й проводив цілодобово час вдома, випиваючи енергетики та граючи десятками годин за комп'ютером, але найголовніше, що у нього почала стрімко зменшуватись кількість комплеків та він загалом став впевненіше. Не дивлячись на те, що він читав та завжди розвивався - його успішність у школі почала різко падати, але це його не хвилювало взагалі. Також він почав вести спілкування з одним із старших братів, розмовляли вони, зазвичай, підіймаючи дуже важливі теми, навіть на рівні всесвіту.
Граючи у гру Артем познайомився із дівчиною, навіть не дивлячись, що це все було на відстані - він відчував, що покохало саме серце, він поставив собі за мету зустрітися та бути разом з нею, оскільки у них це було взаємно і ці почуття у них з'явились фактично одразу, як вони почули одне одного. Але на той момент Артем вже мав дуже погані стосунки з батьками, його тато та мати на той момент неодноразово збрехали йому, з часом посварились та роз'їхались повністю, Саша залишився жити з татом, оскільки вибір зробити треба було. Він завжди на той момент хотів просто втекти, але звісно ж можливості такої не мав. Тато декілкьа разів уходив у запої у минулому, але зараз кинув пити та благає Артема пробачити його, кажучи, що більше такого не буде, на що у свою чергу Саша вже відмовляється вірити. Хоч він і любив своїх батьків - довіри до них у нього не було вже майже зовсім.
Певний час Артем дужуе хотів стати військовим та нвіть поступив у кадетьский корпус у своєму місті і думав рухатися далі у цьому. Але згодом він перегорів щодо цього та думав працювати у майбутньому у сфері внутрішніх справ, або піти у Службу Безпеки України. Ці варіанти він роздивлявся найбільше.
Також за цей період часу для Артема такі поняття як "кохання", "дружба", "брехня", "правда", "довіра" і тому подібе стали надважливими. Він розчарувався у людях та у світі...
Глава III
Доросле життя
От Артем і подорослішав, він вступив на військову службу по контракту, тут він знайшов себе, він дослужився від простенького рекрута до самого Генерала Збройних Сил України, він командував декількома спеціалізованими підрозділами та заробив собі гарну репутацію. У Артема на той момент вже майже не було комплексів та проблем з самооцінкою, але він досить сильно вже був розчарований у людях та у тому, що фактично кожен може тобі вставити ніж у спину у будь-який неочікуваний для тебе момент. Але у Артема тоді вже було коло довірених йому осіб, яким він міг довіритися майже на всі 100. У це коло входили люди з правительства, Служби Безпеки та навіть люди з кримінального світу, які завжди були готові прийти на допомогу. Щоб побудувати зв'язки у кримінальному світі, йому доводилося довго працювати, спілкуючись з різними людьми та пережити не одну зраду та підставу.
Артем має дуже гарну, поставлену дикцію, він вміє говорити злагоджено, переконуючи людей, доводячи справу до компромісу, або до максимально вигідних умов для себе та своїх людей. Він вміє бачити та аналізувати людей зсередини, що досить часто допомагає йому у різних життєвих ситуаціях, цьому він навчився, скоріш за все, за неодноразових зрад, тим паче від близьких йому людей.
Щодо тієї дівчини, з якою він познайомився у віртуальному світі - вони зустрілись та наразі живуть у одному місті і планують переїжджати до Києва. Їхнє кохання одне до одного з кожним днем все росте. Вони вважають, що знайшли одне одного і більше їм ніхто не потрібен.
Велику частку у тому, що Артем наразі є досить ерудованим, розумним, промовистим завдяки генам та книжкам, яких читав дуже велику кількість у підлітковому віці. Щодо генів - то так, його тато був дуже розумним, не дивлячись на минулу проблему з алкоголем, у минулому він був співробітником СБУ, саме він можна сказати й зародив у Артема бажання спробувати себе у майбутньому у цьому напрямку.
Не дивлячись на його досить непогану військову кар'єру - його тягнуло працювати у сфері внутрішніх справ та безпеки, саме тому під час служби у ЗСУ, він обрав собі підрозділ ВП (Військова Поліція), який згодом переформували у ВСП(Військова Служба Правопорядку), цей підрозділ ніби ідеально підходить для нього.
Щодо тата та мати - вони досі живуть у Кропивницькому, Артем сам не до кінця впевнений чи пробачив він їх, але вже хоча б виходить з ними на зв'язок.
Артем під час своєї служби, особливо на керівничих посадах намагався робити ВСЕ для Збройних Сил, працював по 20 годин на день і більше, він вкладався у це по максимуму, іноді забуваючи про себе та своє здоров'я, він дуже працьовитий та робив все для складу.
Наразі Артем продовжує активно займатися спортом, а саме боротьбою, джиу-джиутсу та ходить до спорт.зали, він має підкачене тіло, гарну статуру, трохи більше середньостатистичної вагу, приблизно 90 кг. та зріст близько 185-190 см.
Артем дуже чесна, духовна та щира людина.
(( Хочу подякувати за увагу та витраченйи час людині/людям, які будуть це читати,)
Народження
Народився Артем Гречко 2-го вересня 2000-го року у місті під назвою Кропивницький
о 2:56 годині в сім'ї середнього достатку.
При народжені вага малого Артема складала 3.7 кг., а зріст 55 см., він народився досить крупним, що значною мірою вплинуло на його майбутню статуру.
Він має колір очей - хамелеон, іноді його очі підлягають незначній зміні відтінку у зв'язку з його настроєм/світлом та іншими факторами, зазвичай його очі зелено-сірого та більш блакитного відтінку.
Мати працювала менеджером у офісі, заробляючи трохи більше середньої з/п в Україні.
У свою чергу тато працював у сфері безпеки, займаючи керівну посаду, маючи також досить непогну заробітню плату, яка значно вище середньої в Україні на той момент.
У Артема два старші брати - Максим,середній син та Антон - найдоросліший серед братів, але всі вони були від різних жінок. У дитинстві вони з ним дуже мало комунікували, фактично зовсім не приділяючи йому уваги, але не дивлячись на це Артем любив їх усім серцем.
Дитинство
Дитинство малого Артема проходило відносно спокійно, у нього були нормальні взаємостосунки з родичами, досить часто його батьки приводили до його бабусі, яка живе у цьому ж місті, а іноді й відвозили його у село до іншої бабусі. Артему подобалося відвідувати своїх родичів, він завжди радів, коли бачив їх. У нього була одна проблема - заводити друзів та товаришів, знайомлячись з новими людьми, рівними йому за віком. Фактично у нього розвивалася соціофобія, оскільки ця боязнь нових знайомств була досить на серйозному рівні. Саме тому, зазвичай, на той час малий Артем якщо і спілкувався з ровесниками то це були діти знайомих та друзів його батьків, але дуже добре, що він спілкувався хоч з кимось, це не давало йому до кінця замкнутися у собі. Але під час спілкування навіть з ними він був ніби в сторонці, не разом зі всіма, якщо він і гуляв з кимось - він просто ходив поряд з цими людьми, іноді слухаючи їх розмови, а іноді просто літаючи у своїх думках.
Також він дуже любив проводити час зі своєю сім'єю, він буквально отримував задоволення від кожної секунди проведеної разом із близькими. З часом малого Артема посадили за комп'ютер, його миттєво це зацікавило, він одразу ж почава клацати на клавіші клавіатури та миші не знаючи, що робить той, чи інший натиск. Згодом він почав все більше проводити часу за комп'ютером, спочатку з допомогою дорослих освоюючись, а згодом вже й сам вивчати щось нове.
Також Артем відвідував дитячий садочок, але звідти не пам'ятає вже майже нічого, там, як і на той момент всюди, він був дуже мовчазним та закритим у собі.
І все здавалося б чудово, але, як правило, не буває нічого бездоганного. Так і в цій ситуації - у тата Артема були серйозні проблеми з алкоголем, чому намагались заподіяти вже старші брати, але все без толку.
Проходив час, а Артем все дорослішав...
Глава II
Підлітковий вік
Артем вже підліток, у нього з'явилась більш обширна свідомість та думки, він потрохи починав усвідомлювати, як влаштований цей світ, але це були лише його фантазії, оскільки від справжнього усвідомлення він був ще дуже далеким. Артемко почав дуже багато часу проводити за комп'ютером, граючи у комп'ютерні ігри та дивлячись YouTube, але не дивлячись на це він виходив на свіже повітря та прогулянки регулярно, оскільки у нього з'явилось його перше кохання. Коли Артем подорослішає, то він зрозуміє, що це була просто дитяча симпатія. Він з цією дівчиною майже не обіймались, не тримались за руку - вони обидва були дуже сором'язливі та просто на просто соромились зробити перший крок, але їм і без цього було комфортно удвох. Були й ті, хто був проти цього союзи, але не зважаючи на них він продовжував існувати та прозустрічались вони близько двох років. Це дивно, оскільки не один з них не пропонував розпочати стосунки іншому, вони ніби це зрозуміли самі, на рівні підсвідомості, що вони пара. Але все ж таки вони розлучились. Артем був дуже розлучений на все через цю подію, здавалося, що він гнівався на весь світ, він звинувачував себе у всьому, але згодом вони залишились просто друзями, а ще згодом просто знайомими, все ж таки перестали спілкуватися вони на гарній ноті, без притензій один до одного. Потім у майбутньому вони ще неоднаразово пересікатимуться та списуватимуться, але то вже інша історія...
Також Артем пішов до школи та відучився там вже декілька початкових класіві, він був відмінником, хоча й навіть майже не приділяв достатньої уваги навчанню, він вважав книги нудними та взагалі не хотів за них сідати, а коли робив це, то тільки через силу, але його оцінкам та похвальним листам міг позаздрити кожен. Він почав відвідувати комп'ютерні клуби та дуже багато часу проводити за комп'ютерними іграми та загалом у мережі, доходило до того, що він грав у комп'ютер по 15, 20, а іноді й більше годин на день, це перетворювалося на справжню залежність. Згодом у нього з'явилася дівчина, з якою вже було все більш доросліше, але ці стосунки хоч й були щирими, вони все одно були стосунками між дітьми, але завдяки цій дівчині Артемко багато чого зрозумів. Через більше ніж пів року вони розлучились, але ще протягом певного часу спілкувались. Після розлучення він був дуже подавленим усередині, але знайшов нову дівчину, яка допомогла йому побороти це. На той момент Артем був дійсно, що тряпкою - він не міг постояти за себе та взагалі ні за кого, але він почав розуміти деякі світові процеси, він мав дивовижний розум, хоч сам того і не підозрював. Він почав цікавитися фінансами, політикою, історією та багато чим іншим, також він почав більше уваги приділяти спорту, це була як і легка атлетика так, і боротьба, плавання й інші види спорту. Зупинився він саме на боротьбі, оскільки знайшов себе у цьому спорті. Не пройшло багато часу, як його, на той момент, дівчина запропонувала зробити йому паузу у їх стосунках, але він розумів, що це все - кінець. Їх стосунки і так були "на грані", було багато сварок та непорозумінь, але навіть не дивлячись на це він дуже любив цю дівчину. Він дуже сумував та був розчарований у всьому світі.
Незабаром у Артема ніби "засяяла лампочка над головою", він отримав натхнення та мотивацію рости та рухатись вперед, він почав читати книжки, цікавитись психологією людей, вже будував досить серйозні плани на майбутнє, він прийшов до висновку, що стосунки це не його, не для нього. Він іноді проводив час на свіжомі повітрі та спілкувався з багатьма людьми, а іноді й проводив цілодобово час вдома, випиваючи енергетики та граючи десятками годин за комп'ютером, але найголовніше, що у нього почала стрімко зменшуватись кількість комплеків та він загалом став впевненіше. Не дивлячись на те, що він читав та завжди розвивався - його успішність у школі почала різко падати, але це його не хвилювало взагалі. Також він почав вести спілкування з одним із старших братів, розмовляли вони, зазвичай, підіймаючи дуже важливі теми, навіть на рівні всесвіту.
Граючи у гру Артем познайомився із дівчиною, навіть не дивлячись, що це все було на відстані - він відчував, що покохало саме серце, він поставив собі за мету зустрітися та бути разом з нею, оскільки у них це було взаємно і ці почуття у них з'явились фактично одразу, як вони почули одне одного. Але на той момент Артем вже мав дуже погані стосунки з батьками, його тато та мати на той момент неодноразово збрехали йому, з часом посварились та роз'їхались повністю, Саша залишився жити з татом, оскільки вибір зробити треба було. Він завжди на той момент хотів просто втекти, але звісно ж можливості такої не мав. Тато декілкьа разів уходив у запої у минулому, але зараз кинув пити та благає Артема пробачити його, кажучи, що більше такого не буде, на що у свою чергу Саша вже відмовляється вірити. Хоч він і любив своїх батьків - довіри до них у нього не було вже майже зовсім.
Певний час Артем дужуе хотів стати військовим та нвіть поступив у кадетьский корпус у своєму місті і думав рухатися далі у цьому. Але згодом він перегорів щодо цього та думав працювати у майбутньому у сфері внутрішніх справ, або піти у Службу Безпеки України. Ці варіанти він роздивлявся найбільше.
Також за цей період часу для Артема такі поняття як "кохання", "дружба", "брехня", "правда", "довіра" і тому подібе стали надважливими. Він розчарувався у людях та у світі...
Глава III
Доросле життя
От Артем і подорослішав, він вступив на військову службу по контракту, тут він знайшов себе, він дослужився від простенького рекрута до самого Генерала Збройних Сил України, він командував декількома спеціалізованими підрозділами та заробив собі гарну репутацію. У Артема на той момент вже майже не було комплексів та проблем з самооцінкою, але він досить сильно вже був розчарований у людях та у тому, що фактично кожен може тобі вставити ніж у спину у будь-який неочікуваний для тебе момент. Але у Артема тоді вже було коло довірених йому осіб, яким він міг довіритися майже на всі 100. У це коло входили люди з правительства, Служби Безпеки та навіть люди з кримінального світу, які завжди були готові прийти на допомогу. Щоб побудувати зв'язки у кримінальному світі, йому доводилося довго працювати, спілкуючись з різними людьми та пережити не одну зраду та підставу.
Артем має дуже гарну, поставлену дикцію, він вміє говорити злагоджено, переконуючи людей, доводячи справу до компромісу, або до максимально вигідних умов для себе та своїх людей. Він вміє бачити та аналізувати людей зсередини, що досить часто допомагає йому у різних життєвих ситуаціях, цьому він навчився, скоріш за все, за неодноразових зрад, тим паче від близьких йому людей.
Щодо тієї дівчини, з якою він познайомився у віртуальному світі - вони зустрілись та наразі живуть у одному місті і планують переїжджати до Києва. Їхнє кохання одне до одного з кожним днем все росте. Вони вважають, що знайшли одне одного і більше їм ніхто не потрібен.
Велику частку у тому, що Артем наразі є досить ерудованим, розумним, промовистим завдяки генам та книжкам, яких читав дуже велику кількість у підлітковому віці. Щодо генів - то так, його тато був дуже розумним, не дивлячись на минулу проблему з алкоголем, у минулому він був співробітником СБУ, саме він можна сказати й зародив у Артема бажання спробувати себе у майбутньому у цьому напрямку.
Не дивлячись на його досить непогану військову кар'єру - його тягнуло працювати у сфері внутрішніх справ та безпеки, саме тому під час служби у ЗСУ, він обрав собі підрозділ ВП (Військова Поліція), який згодом переформували у ВСП(Військова Служба Правопорядку), цей підрозділ ніби ідеально підходить для нього.
Щодо тата та мати - вони досі живуть у Кропивницькому, Артем сам не до кінця впевнений чи пробачив він їх, але вже хоча б виходить з ними на зв'язок.
Артем під час своєї служби, особливо на керівничих посадах намагався робити ВСЕ для Збройних Сил, працював по 20 годин на день і більше, він вкладався у це по максимуму, іноді забуваючи про себе та своє здоров'я, він дуже працьовитий та робив все для складу.
Наразі Артем продовжує активно займатися спортом, а саме боротьбою, джиу-джиутсу та ходить до спорт.зали, він має підкачене тіло, гарну статуру, трохи більше середньостатистичної вагу, приблизно 90 кг. та зріст близько 185-190 см.
Артем дуже чесна, духовна та щира людина.
(( Хочу подякувати за увагу та витраченйи час людині/людям, які будуть це читати,)
