Ім’я та прізвище: Євген Куртов
Дата народження: 20 червня 1999
Місце народження: м. Харків
Освіта: Харківський національний університет внутрішніх справ (ХНУВС)
Ще з дитинства Євген вирізнявся допитливістю. Йому подобалося досліджувати, як працює світ — від побутових речей до суспільних механізмів. Його улюбленою грою була "поліція": він завжди обирав роль того, хто захищає порядок і людей. Уже тоді він знав, що хоче бути там, де можна змінювати хід подій. Першим і найбільшим страхом хлопця було втратити довіру батьків, і саме це стало його рушієм у житті — ніколи не підводити тих, хто на нього покладається.
Під час навчання він почав волонтерити у муніципальній охороні, де вперше отримав реальний досвід роботи з людьми. Там він навчився не тільки керувати, а й відповідати за інших. Саме в цей період його увагу привернула тема публічного управління — і з’явилася ідея: «Можна служити народу не лише на вулицях, а й у залі засідань».
Одного разу, коли йому прямо натякнули «закрити очі» на грубе порушення з боку чиновника, він пішов іншим шляхом — розпочав службове розслідування, чим викликав шквал критики, але зрештою — переміг. Це стало для нього переломним моментом: «Можна йти проти системи — і вигравати».
Сильні риси характеру:
Відповідальність — завжди тримає слово
Принциповість — не йде на компроміси з совістю
Ініціативність — не чекає вказівок, діє сам
Наполегливість — не зупиняється перед труднощами
Слабкі риси характеру:
Імпульсивність — може різко реагувати під тиском
Нетерплячість — очікує швидких результатів
Впертість — складно визнає поразки
Самокритичність — часто звинувачує себе навіть без причин
Його страхи:
Стати частиною системи, проти якої воював
Розчарувати тих, хто йому довіряє
Залишитись байдужим до несправедливості
Його пропозиції були простими, але практичними. Він виступав за прозорість, відкриті бюджети, цифрову поліцію й реформу юридичної освіти. Люди бачили у ньому не політика, а нормального, чесного хлопця, який не боїться відповідальності. Саме тому на чергових виборах Євген Куртов отримав мандат депутата Верховної Ради України — і став одним із наймолодших народних обранців.
Найбільшим випробуванням для нього стала не агресія, а байдужість. Саме з нею він бореться щодня — словами, законами, голосами. Байдужість колег, нескінченна бюрократія, політичні інтриги — усе це наче тихий ворог, що підриває віру в зміни. Проте саме тут, у цьому шумі та хаосі, Євген знаходить свою силу: він знає, що справжня боротьба — не за крісло, а за людські серця і довіру.
Куртов і досі вірить, що чесність — це не наївність, а позиція. І що майбутнє — не абстракція, а результат щоденної праці. Він усвідомлює: лише завдяки власній наполегливості і відданості можна пробити навіть найміцніші стіни системи. І хоч шлях нелегкий, він готовий йти ним далі — заради тих, хто вірить у краще завтра.
Дата народження: 20 червня 1999
Місце народження: м. Харків
Освіта: Харківський національний університет внутрішніх справ (ХНУВС)
I. Ранні роки — формування коріння
Євген Куртов з’явився на світ у місті Харкові, в родині, де поєднувалися вимогливість батька й доброзичливість матері. Його батько був інженером на одному з провідних заводів Харкова, а мати викладала українську мову в університеті. У їхній родині панувала повага до дисципліни, знань і справедливості.Ще з дитинства Євген вирізнявся допитливістю. Йому подобалося досліджувати, як працює світ — від побутових речей до суспільних механізмів. Його улюбленою грою була "поліція": він завжди обирав роль того, хто захищає порядок і людей. Уже тоді він знав, що хоче бути там, де можна змінювати хід подій. Першим і найбільшим страхом хлопця було втратити довіру батьків, і саме це стало його рушієм у житті — ніколи не підводити тих, хто на нього покладається.
II. Юність — вибір шляху
Після школи Євген навіть не розглядав інших варіантів, крім вступу до Харківського національного університету внутрішніх справ. Його метою була служба закону та порядку. Навчання в ХНУВС стало справжнім випробуванням. Дисципліна, фізична підготовка, чітка ієрархія — все це спочатку здавалось складним, але згодом перетворило Євгена на сильну, витривалу й зібрану людину.Під час навчання він почав волонтерити у муніципальній охороні, де вперше отримав реальний досвід роботи з людьми. Там він навчився не тільки керувати, а й відповідати за інших. Саме в цей період його увагу привернула тема публічного управління — і з’явилася ідея: «Можна служити народу не лише на вулицях, а й у залі засідань».
III. Коли він вперше зламав систему (Кар’єра та виклики)
У 2021 році, отримавши диплом, Євген пішов працювати в Національну поліцію України, до сектору охорони громадського порядку. Він не шукав легких посад — він шукав справжні виклики. Його швидко почали поважати колеги. Куртов не боявся висловити свою думку навіть керівництву, коли бачив несправедливість або подвійні стандарти.Одного разу, коли йому прямо натякнули «закрити очі» на грубе порушення з боку чиновника, він пішов іншим шляхом — розпочав службове розслідування, чим викликав шквал критики, але зрештою — переміг. Це стало для нього переломним моментом: «Можна йти проти системи — і вигравати».
Сильні риси характеру:
Відповідальність — завжди тримає слово
Принциповість — не йде на компроміси з совістю
Ініціативність — не чекає вказівок, діє сам
Наполегливість — не зупиняється перед труднощами
Слабкі риси характеру:
Імпульсивність — може різко реагувати під тиском
Нетерплячість — очікує швидких результатів
Впертість — складно визнає поразки
Самокритичність — часто звинувачує себе навіть без причин
Його страхи:
Стати частиною системи, проти якої воював
Розчарувати тих, хто йому довіряє
Залишитись байдужим до несправедливості
IV. Шлях до Верховної Ради
Після кількох років служби у правоохоронних органах Євген вирішив: настав час переходити на вищий рівень. Він приєднався до молодіжного політичного руху, почав публічно виступати, писати аналітичні матеріали щодо реформування правоохоронної системи, проводити громадські слухання.Його пропозиції були простими, але практичними. Він виступав за прозорість, відкриті бюджети, цифрову поліцію й реформу юридичної освіти. Люди бачили у ньому не політика, а нормального, чесного хлопця, який не боїться відповідальності. Саме тому на чергових виборах Євген Куртов отримав мандат депутата Верховної Ради України — і став одним із наймолодших народних обранців.
V. Спокій депутата — ілюзія?
Здавалося б, усе: більше не потрібно патрулювати, не чути тривоги посеред ночі, не бігти на виклик. Але Євген зрозумів — спокій парламенту оманливий. За стінами Верховної Ради постійно точиться боротьба: за вплив, за справедливість, за чесність. Кожне рішення може змінити життя мільйонів, а компроміси часто даються дорогою ціною.Найбільшим випробуванням для нього стала не агресія, а байдужість. Саме з нею він бореться щодня — словами, законами, голосами. Байдужість колег, нескінченна бюрократія, політичні інтриги — усе це наче тихий ворог, що підриває віру в зміни. Проте саме тут, у цьому шумі та хаосі, Євген знаходить свою силу: він знає, що справжня боротьба — не за крісло, а за людські серця і довіру.
Куртов і досі вірить, що чесність — це не наївність, а позиція. І що майбутнє — не абстракція, а результат щоденної праці. Він усвідомлює: лише завдяки власній наполегливості і відданості можна пробити навіть найміцніші стіни системи. І хоч шлях нелегкий, він готовий йти ним далі — заради тих, хто вірить у краще завтра.
