ПІБ: Хакер Ілля Вадимович
Батько: Хакер Вадим Вадимович
Мати: Хакер Наталія Ярославівна
Стать: Чоловіча
Дата народження: 12 вересня 2001 року
Вік: 24 роки
Місце народження: м. Івано-Франківськ, Україна
Національність: Українська
Місце проживання: м. Івано-Франківськ
Зріст / Вага: 182 см / 78 кг
Фото обличчя з гри: https://imgpile.com/p/xF6eQga
Захоплення: Робототехніка, військова кібернетика, аеродинаміка, контраварійне водіння
Сімейний стан: Одружений (дружина — Оксана)
Відмітні знаки: Невеликий шрам над лівою бровою, татуювання у вигляді емблеми безпілотника на правому передпліччі
ДИТИНСТВО ТА ПЕРШІ КРОКИ В ТЕХНІЦІ
Ілля народився восени 2001 року в Івано-Франківську. Сім'я була звичайною, але з технічним нахилом: батько все життя крутив залізо та писав код на місцевому підприємстві, а мати викладала математику. Замість машинок на радіокеруванні малий Ілля постійно розбирав усе, що потрапляло під руку — від старих касетних плеєрів до кухонних міксерів. Батько не сварив за зламані речі, а навпаки, садив хлопця поруч у гаражі, давав у руки паяльник і вчив чистити контакти та читати схеми. Тоді й закладався його спокійний, навіть трохи нудний для однолітків характер. Поки інші діти ганяли м'яча у дворі та кричали, Ілля міг по чотири години сидіти на підлозі та збирати конструктори. Ця звичка доводити справу до кінця згодом сильно допомогла йому в житті, але зробила його досить замкнутим хлопцем.
ШКІЛЬНІ РОКИ ТА ПЕРША КРОВ
У 2007 році хлопця віддали до місцевого фізико-технічного ліцею. Навчання Іллі подобалося, особливо коли почалася інформатика та физика. Разом із двома однокласниками вони навіть зібрали свого першого робота на базі Arduino, який їздив по накресленій лінії. Проте спокійним ботаном Ілля не був. У восьмому класі вони з хлопцями вирішили випробувати саморобний гідравлічний прес у кабінеті праці. Через неправильні розрахунки тиску одна з залізних шпильок лопнула і відлетіла Іллі прямо в обличчя. Крові було багато, ліцейна медсестра викликала швидку. Хлопцю наклали три шви, і так у нього з'явився той самий шрам над лівою бровою. Ця ситуація навчила його двома речам: по-перше, завжди перевіряти безпеку та аеродинаміку своїх винаходів, по-друге — не панікувати, коли стає гаряче. Щоб покращити реакцію, він записався на секцію картингу. Саме там, зриваючи колеса на мокрому асфальті франківського треку, він навчився відчувати машину та заклав базу для свого майбутнього стилю екстремального водіння
СТУДЕНТСТВО ТА ФОРМУВАННЯ РОДИНИВ
ступ до Івано-Франківського технічного університету нафти і газу на комп'ютерні науки у 2018 році був логічним кроком. Там Ілля серйозно «захворів» військовою кібернетикою. Його цікавило не просто написання сайтів, а шифрування даних та захист каналів зв'язку. На третьому курсі під час студентського хакатону він познайомився з Оксаною. Дівчина вчилася на економічному і була повною протилежністю Іллі — веселою, товариською та галасливою. Вона змогла витягнути його з вічної мушлі комп'ютерних кодів. Вони почали зустрічатися, а на останньому курсі бакалаврату Ілля зробив їй пропозицію, і вони побралися. На честь закінчення універу та захисту диплому з розробки софту для квадрокоптерів, Ілля набив на правому передпліччі емблему безпілотника — як знак того, що знайшов свій шлях у житті.
СЛУЖБА В АРМІЇ ТА НЕБО В VR-ОКУЛЯРАХ
Після університету Ілля прийняв рішення піти на контракт до ЗСУ. Завдяки технічній освіті його одразу направили в підрозділ безпілотних комплексів, де якраз починався бум FPV-дронів. Служба повністю змінила його. Саме тут його спокій перетворився на холодний розрахунок. Керувати швидкісним коптором в окулярах, коли навколо вибухає — це робота не для слабких нервів. Ілля проводив на позиціях по кілька діб, навчився крутити дрони навпомацки в темному бліндажі, перепаювати плати під ковдрою, щоб ворожий РЕБ не глушив сигнал. Тут же знадобився і картинг: возити БК та евакуювати побратимів на стареньких позашляховиках по розбитому чорнозему під мінометним вогнем доводилося часто. Ілля навчився витягувати машину з будь-якого заносу на швидкості. З армії він звільнився у званні сержанта, отримавши величезний досвід, міцну статуру (182 см, 78 кг) та серйозний багаж знань з кіберрозвідки.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС, МОТИВАЦІЯ ТА ЦІЛІ
Зараз Іллі 24 роки, він повернувся до Івано-Франківська до дружини Оксани. Але сидіти в офісі та просто кодити за гроші після фронту він уже не зміг. Йому не вистачає масштабу та відчуття, що він робить щось важливе для безпеки людей. Тому його головна мета зараз — служба в СБУ, а саме в Департаменті контррозвідки або кібербезпеки. Він хоче принести туди свій армійський досвід роботи з FPV та системами перехоплення даних, щоб боротися зі злочинністю та диверсантами всередині країни за допомогою сучасних технологій.
ХАРАКТЕР, СТРАХИ ТА СЛАБКІ СТОРОНИ
Формування характеру через події: Війна та служба зробили Іллю максимально зібраним. Якщо трапляється аварія чи криза, він не кричить, а мовчки діє. Але зворотний бік цього — емоційна закритість. Він став дуже підозрілим до нових людей, довго приглядається до кожного і майже нікому не довіряє, крім дружини та батьків. Через це йому важко знаходити друзів.Слабкі сторони (Технозалежність): Ілля занадто сильно вірить у техніку. Якщо під час операції у нього вимкнеться планшет або згасне екран монітора розвідки, він на кілька секунд губиться. Йому важче орієнтуватися по паперовій карті чи діяти «наосліп» без цифрової підтримки. Окрім цього, іноді він буває занадто впертим: якщо він розрахував план на комп'ютері, його важко переконати змінити тактику на ходу.Головний страх: Його найбільший страх — це так звана «радіоелектронна сліпота». Після одного з випадків на службі, коли потужний ворожий РЕБ повністю вимкнув зв'язок і його група залишилася без прикриття з повітря, Ілля панічно боїться опинитися в ситуації, де він не контролює небо і не може допомогти своїм людям через відсутність зв'язку.
Батько: Хакер Вадим Вадимович
Мати: Хакер Наталія Ярославівна
Стать: Чоловіча
Дата народження: 12 вересня 2001 року
Вік: 24 роки
Місце народження: м. Івано-Франківськ, Україна
Національність: Українська
Місце проживання: м. Івано-Франківськ
Зріст / Вага: 182 см / 78 кг
Фото обличчя з гри: https://imgpile.com/p/xF6eQga
Захоплення: Робототехніка, військова кібернетика, аеродинаміка, контраварійне водіння
Сімейний стан: Одружений (дружина — Оксана)
Відмітні знаки: Невеликий шрам над лівою бровою, татуювання у вигляді емблеми безпілотника на правому передпліччі
ДИТИНСТВО ТА ПЕРШІ КРОКИ В ТЕХНІЦІ
Ілля народився восени 2001 року в Івано-Франківську. Сім'я була звичайною, але з технічним нахилом: батько все життя крутив залізо та писав код на місцевому підприємстві, а мати викладала математику. Замість машинок на радіокеруванні малий Ілля постійно розбирав усе, що потрапляло під руку — від старих касетних плеєрів до кухонних міксерів. Батько не сварив за зламані речі, а навпаки, садив хлопця поруч у гаражі, давав у руки паяльник і вчив чистити контакти та читати схеми. Тоді й закладався його спокійний, навіть трохи нудний для однолітків характер. Поки інші діти ганяли м'яча у дворі та кричали, Ілля міг по чотири години сидіти на підлозі та збирати конструктори. Ця звичка доводити справу до кінця згодом сильно допомогла йому в житті, але зробила його досить замкнутим хлопцем.
ШКІЛЬНІ РОКИ ТА ПЕРША КРОВ
У 2007 році хлопця віддали до місцевого фізико-технічного ліцею. Навчання Іллі подобалося, особливо коли почалася інформатика та физика. Разом із двома однокласниками вони навіть зібрали свого першого робота на базі Arduino, який їздив по накресленій лінії. Проте спокійним ботаном Ілля не був. У восьмому класі вони з хлопцями вирішили випробувати саморобний гідравлічний прес у кабінеті праці. Через неправильні розрахунки тиску одна з залізних шпильок лопнула і відлетіла Іллі прямо в обличчя. Крові було багато, ліцейна медсестра викликала швидку. Хлопцю наклали три шви, і так у нього з'явився той самий шрам над лівою бровою. Ця ситуація навчила його двома речам: по-перше, завжди перевіряти безпеку та аеродинаміку своїх винаходів, по-друге — не панікувати, коли стає гаряче. Щоб покращити реакцію, він записався на секцію картингу. Саме там, зриваючи колеса на мокрому асфальті франківського треку, він навчився відчувати машину та заклав базу для свого майбутнього стилю екстремального водіння
СТУДЕНТСТВО ТА ФОРМУВАННЯ РОДИНИВ
ступ до Івано-Франківського технічного університету нафти і газу на комп'ютерні науки у 2018 році був логічним кроком. Там Ілля серйозно «захворів» військовою кібернетикою. Його цікавило не просто написання сайтів, а шифрування даних та захист каналів зв'язку. На третьому курсі під час студентського хакатону він познайомився з Оксаною. Дівчина вчилася на економічному і була повною протилежністю Іллі — веселою, товариською та галасливою. Вона змогла витягнути його з вічної мушлі комп'ютерних кодів. Вони почали зустрічатися, а на останньому курсі бакалаврату Ілля зробив їй пропозицію, і вони побралися. На честь закінчення універу та захисту диплому з розробки софту для квадрокоптерів, Ілля набив на правому передпліччі емблему безпілотника — як знак того, що знайшов свій шлях у житті.
СЛУЖБА В АРМІЇ ТА НЕБО В VR-ОКУЛЯРАХ
Після університету Ілля прийняв рішення піти на контракт до ЗСУ. Завдяки технічній освіті його одразу направили в підрозділ безпілотних комплексів, де якраз починався бум FPV-дронів. Служба повністю змінила його. Саме тут його спокій перетворився на холодний розрахунок. Керувати швидкісним коптором в окулярах, коли навколо вибухає — це робота не для слабких нервів. Ілля проводив на позиціях по кілька діб, навчився крутити дрони навпомацки в темному бліндажі, перепаювати плати під ковдрою, щоб ворожий РЕБ не глушив сигнал. Тут же знадобився і картинг: возити БК та евакуювати побратимів на стареньких позашляховиках по розбитому чорнозему під мінометним вогнем доводилося часто. Ілля навчився витягувати машину з будь-якого заносу на швидкості. З армії він звільнився у званні сержанта, отримавши величезний досвід, міцну статуру (182 см, 78 кг) та серйозний багаж знань з кіберрозвідки.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС, МОТИВАЦІЯ ТА ЦІЛІ
Зараз Іллі 24 роки, він повернувся до Івано-Франківська до дружини Оксани. Але сидіти в офісі та просто кодити за гроші після фронту він уже не зміг. Йому не вистачає масштабу та відчуття, що він робить щось важливе для безпеки людей. Тому його головна мета зараз — служба в СБУ, а саме в Департаменті контррозвідки або кібербезпеки. Він хоче принести туди свій армійський досвід роботи з FPV та системами перехоплення даних, щоб боротися зі злочинністю та диверсантами всередині країни за допомогою сучасних технологій.
ХАРАКТЕР, СТРАХИ ТА СЛАБКІ СТОРОНИ
Формування характеру через події: Війна та служба зробили Іллю максимально зібраним. Якщо трапляється аварія чи криза, він не кричить, а мовчки діє. Але зворотний бік цього — емоційна закритість. Він став дуже підозрілим до нових людей, довго приглядається до кожного і майже нікому не довіряє, крім дружини та батьків. Через це йому важко знаходити друзів.Слабкі сторони (Технозалежність): Ілля занадто сильно вірить у техніку. Якщо під час операції у нього вимкнеться планшет або згасне екран монітора розвідки, він на кілька секунд губиться. Йому важче орієнтуватися по паперовій карті чи діяти «наосліп» без цифрової підтримки. Окрім цього, іноді він буває занадто впертим: якщо він розрахував план на комп'ютері, його важко переконати змінити тактику на ходу.Головний страх: Його найбільший страх — це так звана «радіоелектронна сліпота». Після одного з випадків на службі, коли потужний ворожий РЕБ повністю вимкнув зв'язок і його група залишилася без прикриття з повітря, Ілля панічно боїться опинитися в ситуації, де він не контролює небо і не може допомогти своїм людям через відсутність зв'язку.
