Я-Артем Залозний народився в портному та маленькому містечку де наразі проживають менш ніж 50 тисяч осіб(до війни було більше 300 тисяч).Це Херсон,Живу під обстрілами,іноді бачу війну через вікно,буває страшно буває весело тому що ЗСУ працюють. Я волонтер,беру участь у БФ ''Одна Країна'',збираю гроші для закупівлі дронів/машин для ЗСУ.Як я став волонтером.Дуже довга історія,на початку визволення Херсона не було 3 тидні ні води ні світла та 1 тиждень не було зв'язку,До нас приїхати цистерни з Вознесеньську,Артезіанську чисту воду привезли,я вирішив допомгти їм та людям набрати води в банки,ми познайомились з волнтерами,обмінялись номерами на почали спілкуватися,нам волонтери допомагали і водою і грошима(хоча ми не просили) часто привозили до нас воду навіть після дефіциту. В минулому році в одного з волонтерів був день народження.Так як ми не знали що подарувати але знали тільки одне-він дуже любить ікони.Так як моя бабуся вишивала ікони,ми відправили посилкою волонтеру 2 ікони.Вони були дууже вдячні, після дня народження ми заговорили з ним про велосипеди та я сказав що в мене велосипед зламався і ми його продали,через 1-2 дні він відправляє нам посилку,ми навіть не здогадквалися що там,а посилка важила 59кг,нам довезли до дому занесли і ми почали розпаковку, а там був велосипед я був в шоці просто.Від мене пішов батько коли мені було 1 рік і мені він максимум дарував машинку іграшкову а тут наші друзі подарували велосипед за 10-15тисяч(дивився в магазинах).Мені 14 років за всю війну виїзжав на 2 тижні в Хмельницький на відпочинок. 20 липня в мене буде день народження, виповниться 14 років а після дня народження ми плануємо з мамою поїхати на відпочинок в Сатанів-Курортне місто,дуже красиве,і я дуже очікую того дня коли ми поїдемо туди.В вільний час займаюсь волонтерством,іноді виставляю збори нашого фонду в сторіс в Instagram,іноді збираю наш під'їзд та збираю в их кошти на дрони або машини.До війни дуже любив ходити по нашій головній площі,вона така була красива,довга,також любив і набережну нашу,часто каталися на лодках/яхтах/кораблях.Але зараз расєяні все розбили,від площі та набережної залишилось лише бур'яни та ями від прильотів.Дуже хочу і на наш великий ТЦ 'Фабрика'' вона велика,там є все від макдональдса до магазинів одежи,для дітей багато заходів проводилося,в цьому ТЦ майже всі жителі Херсонської області приїзжали та купляли телефон.Початок оккупації,На Антонівському мості стояла наша гаубиця та декілька військових,які не давали пройти агрессору,пройшло декілька дні,россіяни знайшли об'їздну через Чорнобаївку та зайшли в місто,почали випускати ракети по всіх ТЦ Епіцентр,Фабріка,все згоріло,люди дуже були засмучені коли побачили згорівшу в щент Фабрику,але Фабрику розбили лише з однієі сторони,так прилетіла ракета.Були мітинги на центральній площі херсона,але все було марно,у россіян була зброя,вони кидали гранати в натовп людей,пускали димовухи.Це нас всіх здивувало,як такі асвабадітєлі могли таке робити з народом,завозили товар в Херсон по дууже великим цінам,1 шоколадка від 80грн хоча до цього було 30,зарплату не підіймали,все було дорого,це був ад а не оккупація,але одного дня в 2-3 години ночі ми почули страшний вибух,я прочита Ванька а це накрили асвабадітєлєй в Чорнобаівці,і так майже кожну ніч,раз за разом працював Хаймарс,я ніколи не забуду коли в Чорнобаївці загинуло більше 1000 асвабадітєлєй за 1 раз,в той момент була 8 година ранку,деякі люди вже просиналися,і почалося.Ракета за ракетою над нашим домом(я за 8 км від Чорнобаївки живу) ми були дуже раді,в той момент диму було в 3 містах,і це все в Чорнобаївці, Одного дня коли вже не стало світла ми в 9 годин ранку вже гуляли на вулиці,до нас підходить подружк і каже що проїзжала машина з Українським прапором та люди стояли на колінах,під обід ми узнали що в Херсон зайшли військові,біля мого дому на іншій вулиці стояла купа людей та перегородила перехрестя тому що хотіла обняти наших військових,не пускала їх,в той час ми ловили Зв'язок біля перехрестя,тут проїзжає колона і в кінці їде Баггіми усі почали сигналити і ми також,це була така радість для нас,цей день Запам'ятався назавжди в моєму серці,і не тільки в моєму а в усіх людей які були в Херсоні на час визволення. Після деоккупації ми ще 2 неділі сиділи без світла,дуже добре що нам зробили швидко Зв'язок і ми могли спілкуватися з друзями які були на той час не в області.Ми спали під трьома одіялами і пили чай та кофе,було дуже холодно,але ми вижили цей час і зараз живемо у майже щасливому Херсона якби не щоденні обстріли міста і мого району.Ми і наш найулюбленіший Херсон заслужили медаль героя міста.Наразі в нас дуже спекотно,дома 30 градусів на вулиці в тєньу під 40 а на сонці всі 50 градусів.Дуже хотілося клімат як на Заході або в Києві,тому що таку спекоту неможливо пережити.
