Мкртчян Артем Андрійовив народився 20 липня 2010 року в місті Миколаєві У Роддомі о 10:00 годині його народження. Його дитинство було сповнене подій, які сформували його характер і заклали основи для майбутньої успішної кар'єри. Артем виріс у родині інженерів. Його батьки, Андрій та Ольга Федченко. Мама працювала флористом а тато таксісто.На жаль так сталося що тато покинув маму і поїхав в путь в країну-агресор Робота батька завжди була пов'язана з високою відповідальністю за пасажирів,а в мами висока відповідальність за радість жінки якій чоловік подарував квіти.Мама та батько дуже любили свої професії
Від ранніх років батько Артема покинув сина та мати і поїхав в іншу сім'ю та в іншу країну.Мати була не дуже засмучена,а ось Артем так.
Артемко пішов до школи у віці сьоми років. Він навчався у загальноосвітній школі 1-3 ступее№54, яка була відомою своїм сильним педагогічним колективом і високим рівнем викладання. Вже з перших класів Артем проявляв великий інтерес до навчання, особливо до точних наук – математики, фізики та хімії. Його вчителі завжди відзначали його старанність, наполегливість і прагнення до знань.Артемко дружив майже зі всім колективом школи. Він гарно вмів знайти підхід майже до кожної людини
У шкільні роки Артем брав активну участь у різних конкурсах та олімпіадах з математики та фізики, де завжди показував високі результати. Він був членом шкільного наукового товариства, де разом з іншими учнями проводив дослідження та експерименти. Це допомагало йому не лише здобувати нові знання, а й розвивати навички роботи в команді.
Також Артемко ходив на хоббі скелелазіння де теж показував завжди високі результати,А також зайняв 1 місце серед скелазів Миколаєва і Миколаївщини
Артемко дуже хотів би переїхати в м.Хмельницький.Йому подобався клімат,місто,там був KFC.Але родичі не хотіли переїзжати із-за клімату та не хотіли продавати квартиру.
Також Артем Займається волонтерством ще з часів звільнення Миколаєва,дуже любить допомагати як грошма так і руками.Він бере участь у БФ ''Одна Країна''.робить збори на автівки та на дрони.Одного разу зібрав 5000 гривень з його під'їзду та скинув на 60 FPV Дронів на Донецький Напрямок для 110 Бригади.
Окрім скелелазіння, Артем мав багато захоплень. Одним з його головних хобі було Складувати Лего в якусь машинку. Це захоплення він перейняв від бабусі, яка у вільний час також займалася цим хоббі. Разом вони проводили години, збираючи деталі, креслячи схеми та випробовуючи моделі на міцність. Це заняття навчило Артема терпінню, точності та увазі до деталей.
Іншим захопленням Артема було читання. Він проводив багато часу за книгою, особливо любив читати наукову фантастику та пригодницькі романи. Його
улюбленими авторами були Жюль Верн, Герберт Уеллс та Айзек Азімов. Також він дуже цікавився війнами 19 і 20 століття такя як війна наполеона на 2 світова. Книги розвивали його уяву та мислення, що в подальшому допомогло йому у вирішенні складних завдань та прийнятті нестандартних рішень.
Крім скелелазіння Артем також активно займався спортом. Він відвідував секцію з плавання, де досяг значних успіхів. Регулярні тренування загартовували його характер і допомагали підтримувати фізичну форму. Крім того, він захоплювався футболом і часто грав у дворі з друзями. Спорт навчав його командній роботі дисципліні та витривалості.
В його родині велика увага приділялася сімейним цінностям. Вони часто проводили час разом, відпочиваючи на природі, ходили в походи та подорожували Україною. Ці моменти були важливими для Едіка, оскільки вони зміцнювали сімейні зв'язки та створювали відчуття підтримки та любові. Батьки завжди намагалися прищепити синові повагу до старших, чесність, доброту та відповідальність.
Наразі Артема проживаю в Миколаєві не боїться щоденних обстрілів, та до сих пір допомогає волонтерам і людям.В Вільний час займається спортом,скелелзаіння закрилося через війну, Артемко дуже часто грає на вулиці та йому подобається волейбол.Також він не любить спеку та не переносить її.
Бабуся Артемка народилася 19 вересня 1946 року в Хмельницької області с.Решнівка,в 1974 році переїхала в Миколаєв та купила квартиру,через 1 рік народили доцю.Батько Артемка народився 1971 році 22 листопада на Одещині.Дідусь Артема Народився 1943 року на Одещині в Ізмаїлівському районі.
Коли Артем був в оккупації він боявся агресора,агресор часто бив дітей та Артем унікав їх,в той час ціни були космос,і Артем по максимуму відмовлявся від солоденького щоб гроші залишалися завжди,Артем дуже цінував маму бабусю та завжди приходив за мамою на роботу щоб її провести додому.На початку повномасшатбного вторгененя взяв усі свої кошти та віддав на дрони для ЗСУ.Також допомагав пенсіонерам зі своїм сусідом офоромити допомогу на гуманітарну або грошову. за всю війну Артем виїзжав з Миколаєву 1 раз в Хмельницький,до своє тітоньки.
Від ранніх років батько Артема покинув сина та мати і поїхав в іншу сім'ю та в іншу країну.Мати була не дуже засмучена,а ось Артем так.
Артемко пішов до школи у віці сьоми років. Він навчався у загальноосвітній школі 1-3 ступее№54, яка була відомою своїм сильним педагогічним колективом і високим рівнем викладання. Вже з перших класів Артем проявляв великий інтерес до навчання, особливо до точних наук – математики, фізики та хімії. Його вчителі завжди відзначали його старанність, наполегливість і прагнення до знань.Артемко дружив майже зі всім колективом школи. Він гарно вмів знайти підхід майже до кожної людини
У шкільні роки Артем брав активну участь у різних конкурсах та олімпіадах з математики та фізики, де завжди показував високі результати. Він був членом шкільного наукового товариства, де разом з іншими учнями проводив дослідження та експерименти. Це допомагало йому не лише здобувати нові знання, а й розвивати навички роботи в команді.
Також Артемко ходив на хоббі скелелазіння де теж показував завжди високі результати,А також зайняв 1 місце серед скелазів Миколаєва і Миколаївщини
Артемко дуже хотів би переїхати в м.Хмельницький.Йому подобався клімат,місто,там був KFC.Але родичі не хотіли переїзжати із-за клімату та не хотіли продавати квартиру.
Також Артем Займається волонтерством ще з часів звільнення Миколаєва,дуже любить допомагати як грошма так і руками.Він бере участь у БФ ''Одна Країна''.робить збори на автівки та на дрони.Одного разу зібрав 5000 гривень з його під'їзду та скинув на 60 FPV Дронів на Донецький Напрямок для 110 Бригади.
Окрім скелелазіння, Артем мав багато захоплень. Одним з його головних хобі було Складувати Лего в якусь машинку. Це захоплення він перейняв від бабусі, яка у вільний час також займалася цим хоббі. Разом вони проводили години, збираючи деталі, креслячи схеми та випробовуючи моделі на міцність. Це заняття навчило Артема терпінню, точності та увазі до деталей.
Іншим захопленням Артема було читання. Він проводив багато часу за книгою, особливо любив читати наукову фантастику та пригодницькі романи. Його
улюбленими авторами були Жюль Верн, Герберт Уеллс та Айзек Азімов. Також він дуже цікавився війнами 19 і 20 століття такя як війна наполеона на 2 світова. Книги розвивали його уяву та мислення, що в подальшому допомогло йому у вирішенні складних завдань та прийнятті нестандартних рішень.
Крім скелелазіння Артем також активно займався спортом. Він відвідував секцію з плавання, де досяг значних успіхів. Регулярні тренування загартовували його характер і допомагали підтримувати фізичну форму. Крім того, він захоплювався футболом і часто грав у дворі з друзями. Спорт навчав його командній роботі дисципліні та витривалості.
В його родині велика увага приділялася сімейним цінностям. Вони часто проводили час разом, відпочиваючи на природі, ходили в походи та подорожували Україною. Ці моменти були важливими для Едіка, оскільки вони зміцнювали сімейні зв'язки та створювали відчуття підтримки та любові. Батьки завжди намагалися прищепити синові повагу до старших, чесність, доброту та відповідальність.
Наразі Артема проживаю в Миколаєві не боїться щоденних обстрілів, та до сих пір допомогає волонтерам і людям.В Вільний час займається спортом,скелелзаіння закрилося через війну, Артемко дуже часто грає на вулиці та йому подобається волейбол.Також він не любить спеку та не переносить її.
Бабуся Артемка народилася 19 вересня 1946 року в Хмельницької області с.Решнівка,в 1974 році переїхала в Миколаєв та купила квартиру,через 1 рік народили доцю.Батько Артемка народився 1971 році 22 листопада на Одещині.Дідусь Артема Народився 1943 року на Одещині в Ізмаїлівському районі.
Коли Артем був в оккупації він боявся агресора,агресор часто бив дітей та Артем унікав їх,в той час ціни були космос,і Артем по максимуму відмовлявся від солоденького щоб гроші залишалися завжди,Артем дуже цінував маму бабусю та завжди приходив за мамою на роботу щоб її провести додому.На початку повномасшатбного вторгененя взяв усі свої кошти та віддав на дрони для ЗСУ.Також допомагав пенсіонерам зі своїм сусідом офоромити допомогу на гуманітарну або грошову. за всю війну Артем виїзжав з Миколаєву 1 раз в Хмельницький,до своє тітоньки.
Останнє редагування модератором:
