I | Дитинство
Петрушка народжений 18 мая 2000 року. Батько був родом із Німеччини, мати українка. Народжений у місті Харків. Дитинство проходило, як і у всіх дітей. Палиці-стрілялки, машинки. Ще з садка у Петрушки виявлялася його унікальність, це була вкрай обдарована дитина. З самого дитинства був привчений до літератури, музики та загалом творчості. Петрушка за своєю натурою дуже допитливий, тому вивчав цей світ на повну... але траплялися й випадки, коли його цікавість закінчувалася бійкою з хлопчиком із двору, або пропістоном від сусіда дядька Толі. Дитинство було яскравим і багато моментів звідти запам'яталися нашому Петрушка. Ще з дитинства дорослі дивувалися розумовим здібностям Петрушки та його інтелекту. Дитина була захоплена бібліотекою свого батька, де цілодобово на проліт читав різного роду літературу. Також у Петрушки проявляється творча натура. Ще з малого віку, він навчався грі на фортопіано, в чому Петрушка досяг успіху і повністю опанував гру на цьому інструменті.Але часом, незважаючи на таку "ентилігентність", Петрушка частенько бився хлопчиками у дворі. Варто лише згадати випадок, як Петрушка виніс показати новий м'яч, який йому нещодавно привіз батько з відрядження. Так ці хлопчики забрали у нього м'яч, і почали його дражнити. Але наш Петрушка не з тих, хто піде скаржитися старшим, а звик вирішувати проблеми самостійно. Через кілька миттєвостей його кривдники були побиті і в сльозах побігли додому. Петрушка – майбутній герой нашої країни!
II | Юнацтво
Підлітковий вік Петрушки - це основна його становлення як особистості. Сварки з батьками, пережиток їхнього розлучення, перше кохання, зрада друга з дитинства, погана компанія та інші моменти, які Петрушка пройшов впевнено, тому що цей юнак був вкрай сильний духом. Переломним моментом для дитини стало розлучення батьків. Сказати, що батько займався хлопцем - це нічого не сказати. Петрушка вихований дідом матері та від частини вулицею, тому відхід батька особливо на нього не вплинув, що не скажеш про стан матері у цей момент. Якось прийшовши зі школи, і побачивши матір у сльозах, яка ледве піднімала руку за склянкою, щоб перебити сухість у горлі, повністю перевернула свідомість Петрушці з ніг на голову. З того дня на малому, але сильним духом юнаки впала велика відповідальність. Хлопчику довелося підробляти по дрібниці, щоб принести хоч крихітку хліба додому. Варто згадати і позитивні моменти підліткового віку Петрушки. Перше кохання, перший нищівний удар дофаміну в голову і надлишок почуттів - це зустріч тієї дівчинки з сусіднього двору. Її довге волосся, таке густе і ніжне, вії як у ляльки, і посмішка від якої в твоїй душі виходить сонце - звела до божевілля нашого "маленького" та наївного Петрушку. Це хоч і заважало дорослішання Петрушки, але також принесло добрий урок, що "щастя любить тишу". Про дівчину, на радощах, Петрушка розповів своєму тодішньому кращому другу, який незабаром вийшов на контакт з його коханою (звісно ж без відома нашого юнака). Через якийсь час його товариш просто відбив дівчину і пішов із життя Петрушки.
Яким би сильним не був удар, як би часто не било життя нашого героя - він вставав, і йшов далі що й виховувало в ньому цю мужність, цей бойовий запал. А як мужність без фізичної оболонки? Через деякий час після зради Петрушки було прийнято рішення піти на секцію боксу. Спочатку успіхи йшли не дуже. Але з часом і це не стало перепоною на шляху нашого героя, і він зміг набути фізичної форми, спортивної статури і міг спокійно дати відсіч будь-якому кривднику. Також, як говорилося раніше, Петрушка був цікавим і цим виховав у собі таку рису характеру як " цілеспрямованість ". Ніколи не здавався і отримував бажане. Саме тому Петрушка закінчив школу, а надалі і університет на "Відмінно". Після університету Петрушка вийшов на свою першу роботу. Працював у місцевому елітному ресторані помічником на кухні. Мав непогану зарплату, повагу у колективі, і через невеликий проміжок часу став лідером своєї зміни. У Петрушки з самого дитинства було закладено лідерські якості. Не дивно, що йому так легко дається успіх на його шляху до великих справ.
III | Перехiд у доросле життя
В период взрослой жизни, Петрушка существовал моментами. Ходил на работу, домой и так день за днем. Но в один момент 2014 года на территории Украины начались террористические действия. Узнав об этом, Петрушка ринулся на переддовую без задней мысли, и мысли потерять что либо, ведь... месяц назад **************************** Петрушки ушла из этой жизни. Он рвался на первые линии фронта, и показывал одни из лучших результатов во время КМБ. В этот сложный момент жизни Петрушка повстречал товарища по оружию, вместе с которым они дошли до своей цели. С гордостью защищая свою родину, они отправились на "передок". Круглосуточные и жесткоие бои, бессконечное пролитие крови и молитвы Богу о сохранении жизни... до той самой ночи...
Пронизливий і холодний вітер, повний місяць. Петрушка щойно вийшов на пост разом зі своїм бойовим товаришем. За цей час вони стали як брати, і підкуривши по сигареті, завелися діалоги про повернення додому та справи, які чекають на цивільному. Ніч пролітала непомітно, вже майже заплющувалися очі.. нестерпне бажання спати, але, як раптом звідки не візьмись, Петрушка краєм вуха ловить звук машини, що під'їжджае. Звідки виходить командир дивізії та криком, ніби навмисно намагається розбудити всіх: "Повна готовність 5 хв.." і тут, його мова пририває звук снарядів, що падають. Їхня дизлокація знаходилася недалеко від посадки в поле, куди власне і почали падати снаряди. Перший удар припав у блок зв'язку, де на щастя нікого не було на той момент. Після чого пішла серія ударів по всій території їхньої бази. Невелика частина людей постраждала, але не критично, сам Петрушка був цілий і допомагав решті бійця вибратися з-під завалів і відвести на точку збору для евакуації. Але після невеликого затишшя повітрям пішла "зачистка" разом з десантом. Частина вцілілих бійців почала займатися транспортуванням поранених до шпиталю. Решта почала давати відсіч наступаючим. У підкріпленні до повітряної атаки пішла у хід і ворожа піхота. Розпочався жорсткий бій за населений пункт, який знаходився неподалік їхнього місця. Бій тривав уже годину, у повітрі завис запах крові, чути стогін і звуки куль, що пролітають над головою. У момент затишшя, Петрушка озирнувся і зрозумів, що більшість напарників або поранені, або були вбиті. Командира не було видно ще з початку нападу, тож ні секунди не думаю Петрушка прийняв на себе ініціативу і піднімаючи бойовий дух товаришів зі зброї, кинулися на штурм позицій ворога. Агресивна атака в лоб і по флангу, спроби прорвати кволі позиції противника увінчалися поразкою. Вражений Петрушка і зламані пара-трійка солдатів не придумали нічого, окрім як відступити… але вже було пізно. Побачивши кількість бійців ЗСУ, противники прийняли рішення контр-наступу. Петрушка не знавши що йому робити, сповнений смутку і зламаності не придумав нічого кращого, ніж просто стоять до кінця... до кінця свого життя, яке ось-ось добігає кінця. Адже хіба заслуговує на життя той, хто повів товаришів на вірну загибель? Ось уже чутний огидний язик орків, їх вигуки і стрілянина в куди потрапивши. Петрушка вже змирився зі своєю смертю... але як раптом знову затишшя... Вдалині лунає свист, і пряме попадання в техніку.. ворожу техніку. I тут розширилися зіниці, серце забилося частіше...
"ВОНИ! Я ЗНАВ ЩО ВІ ПРИЙДЕТЕ!" - подумав Петрушка з приголомшеною усмішкою, став на ноги і побіг туди, звідки летіли снаряди. Ворожі позиції зазнавали краху, а піхота розліталася на всі боки як попкорн у мікрохвильовій печі. Тут слідом пішла і піхота ЗСУ, яку виявив Петрушка. Це з'єднання... там був і командир, якому Петрушка зі смутком доповів підсумки бою. Командир не став звинувачувати Петрушку, а навпаки обрав його героєм. З чим сам наш хлопець не погоджувався. І так... настає ранок, ворогів повністю і нещадно залишили на добриво, а Петрушка вирушив до штабу. Після приїзду він вирушив на розмову до Полковника. Той повідомив про загибель товарища Петрушки, а також відправив його на цивільну. Після чого, Петрушка геть відмовився переживати такий жах знову...
IV | Пережитки минулого
Справжнє життя Петрушка ніколи не стане тим, яким було до цього вторгнення. Він намагається забути цей весь жах. Влаштувався на звичайнісіньку роботу, і намагається жити як звичайна людина, але безуспішно. Через якийсь час, на електронну пошту Петрушки надходить повідомлення, в якому його запрошує на зустріч старий знайомий ще з тих жахливих часів. Від нічого робити він приймає запрошення і йде на зустріч. Там він обговорює пропозицію вступити на службу до Національної поліції міста Харків... над чим Петрушка наважується подумати, але все також живе життям середньостатистичної людини. Працюючи днями на проліт, Петрушка втратив рахунок часу. Часом навіть здавалося, що це тимчасова петля, яка повільно та впевнено стискається на його шиї. Щодня був ненависним, а на додаток до всього почалися проблеми з ментальним здоров'ям. Тому в один із сотні таких днів Петрушка приймає для себе рішення - знайти собі психолога, і пройти певний курс лікування. Першою його спробою була жінка, котра працювала психологом у нього на службі. Зателефонувавши одного вечора, вони домовилися про зустріч. До зустрічі він готувався як на побачення, адже крайня його дівчина в житті була та сама ще в підлітковому віці. Прийшовши на місце зустрічі, він бачить її і на мить втрачає дар мови. Дівчина була неймовірно красива. Петрушка взяв її під руку і вирішили прогулятися. Діалог розвивався сам собою. Вони навіть забули про тему зустрічі. І між ними з'явилася іскра.З цього моменту психічне здоров'я Петрушки швидко пішло на поправку. Вони постійно спілкувалися, безтурботно гуляли вечорами і щоразу проводжав її до будинку.Через рік відносин ними було прийнято рішення жити разом. А після ще пару місяців вони розписалися, купили велику та простору квартиру в центрі Харкова.
V | Наш час
На даний момент у Петрушки життя йде своєю чергою. Він прийняв пропозицію служби у Національній поліції України. Петрушка мужній, люблячий, вихований та вкрай інтелектуальний чоловік. У нього є любляча дівчина та велика простора квартира. Життя без відмов.На роботі все складалося так, як хочеться Петрушка. Також нещодавно його підвищили до звання "Майор". Незабаром він та його дівчина планують завести дитину, але це дуже відповідальний крок, тому наша пара підходить до цього питання відповідально.Також наш добродушний Петрушка, враховуючи підвищення зарплати на роботі, став допомагати дітям, які втратили свого батька, та іншим, які потребують допомоги. Має дуже добре серце. Петрушка людина з великої літери
Петрушка народжений 18 мая 2000 року. Батько був родом із Німеччини, мати українка. Народжений у місті Харків. Дитинство проходило, як і у всіх дітей. Палиці-стрілялки, машинки. Ще з садка у Петрушки виявлялася його унікальність, це була вкрай обдарована дитина. З самого дитинства був привчений до літератури, музики та загалом творчості. Петрушка за своєю натурою дуже допитливий, тому вивчав цей світ на повну... але траплялися й випадки, коли його цікавість закінчувалася бійкою з хлопчиком із двору, або пропістоном від сусіда дядька Толі. Дитинство було яскравим і багато моментів звідти запам'яталися нашому Петрушка. Ще з дитинства дорослі дивувалися розумовим здібностям Петрушки та його інтелекту. Дитина була захоплена бібліотекою свого батька, де цілодобово на проліт читав різного роду літературу. Також у Петрушки проявляється творча натура. Ще з малого віку, він навчався грі на фортопіано, в чому Петрушка досяг успіху і повністю опанував гру на цьому інструменті.Але часом, незважаючи на таку "ентилігентність", Петрушка частенько бився хлопчиками у дворі. Варто лише згадати випадок, як Петрушка виніс показати новий м'яч, який йому нещодавно привіз батько з відрядження. Так ці хлопчики забрали у нього м'яч, і почали його дражнити. Але наш Петрушка не з тих, хто піде скаржитися старшим, а звик вирішувати проблеми самостійно. Через кілька миттєвостей його кривдники були побиті і в сльозах побігли додому. Петрушка – майбутній герой нашої країни!
II | Юнацтво
Підлітковий вік Петрушки - це основна його становлення як особистості. Сварки з батьками, пережиток їхнього розлучення, перше кохання, зрада друга з дитинства, погана компанія та інші моменти, які Петрушка пройшов впевнено, тому що цей юнак був вкрай сильний духом. Переломним моментом для дитини стало розлучення батьків. Сказати, що батько займався хлопцем - це нічого не сказати. Петрушка вихований дідом матері та від частини вулицею, тому відхід батька особливо на нього не вплинув, що не скажеш про стан матері у цей момент. Якось прийшовши зі школи, і побачивши матір у сльозах, яка ледве піднімала руку за склянкою, щоб перебити сухість у горлі, повністю перевернула свідомість Петрушці з ніг на голову. З того дня на малому, але сильним духом юнаки впала велика відповідальність. Хлопчику довелося підробляти по дрібниці, щоб принести хоч крихітку хліба додому. Варто згадати і позитивні моменти підліткового віку Петрушки. Перше кохання, перший нищівний удар дофаміну в голову і надлишок почуттів - це зустріч тієї дівчинки з сусіднього двору. Її довге волосся, таке густе і ніжне, вії як у ляльки, і посмішка від якої в твоїй душі виходить сонце - звела до божевілля нашого "маленького" та наївного Петрушку. Це хоч і заважало дорослішання Петрушки, але також принесло добрий урок, що "щастя любить тишу". Про дівчину, на радощах, Петрушка розповів своєму тодішньому кращому другу, який незабаром вийшов на контакт з його коханою (звісно ж без відома нашого юнака). Через якийсь час його товариш просто відбив дівчину і пішов із життя Петрушки.
Яким би сильним не був удар, як би часто не било життя нашого героя - він вставав, і йшов далі що й виховувало в ньому цю мужність, цей бойовий запал. А як мужність без фізичної оболонки? Через деякий час після зради Петрушки було прийнято рішення піти на секцію боксу. Спочатку успіхи йшли не дуже. Але з часом і це не стало перепоною на шляху нашого героя, і він зміг набути фізичної форми, спортивної статури і міг спокійно дати відсіч будь-якому кривднику. Також, як говорилося раніше, Петрушка був цікавим і цим виховав у собі таку рису характеру як " цілеспрямованість ". Ніколи не здавався і отримував бажане. Саме тому Петрушка закінчив школу, а надалі і університет на "Відмінно". Після університету Петрушка вийшов на свою першу роботу. Працював у місцевому елітному ресторані помічником на кухні. Мав непогану зарплату, повагу у колективі, і через невеликий проміжок часу став лідером своєї зміни. У Петрушки з самого дитинства було закладено лідерські якості. Не дивно, що йому так легко дається успіх на його шляху до великих справ.
III | Перехiд у доросле життя
В период взрослой жизни, Петрушка существовал моментами. Ходил на работу, домой и так день за днем. Но в один момент 2014 года на территории Украины начались террористические действия. Узнав об этом, Петрушка ринулся на переддовую без задней мысли, и мысли потерять что либо, ведь... месяц назад **************************** Петрушки ушла из этой жизни. Он рвался на первые линии фронта, и показывал одни из лучших результатов во время КМБ. В этот сложный момент жизни Петрушка повстречал товарища по оружию, вместе с которым они дошли до своей цели. С гордостью защищая свою родину, они отправились на "передок". Круглосуточные и жесткоие бои, бессконечное пролитие крови и молитвы Богу о сохранении жизни... до той самой ночи...
Пронизливий і холодний вітер, повний місяць. Петрушка щойно вийшов на пост разом зі своїм бойовим товаришем. За цей час вони стали як брати, і підкуривши по сигареті, завелися діалоги про повернення додому та справи, які чекають на цивільному. Ніч пролітала непомітно, вже майже заплющувалися очі.. нестерпне бажання спати, але, як раптом звідки не візьмись, Петрушка краєм вуха ловить звук машини, що під'їжджае. Звідки виходить командир дивізії та криком, ніби навмисно намагається розбудити всіх: "Повна готовність 5 хв.." і тут, його мова пририває звук снарядів, що падають. Їхня дизлокація знаходилася недалеко від посадки в поле, куди власне і почали падати снаряди. Перший удар припав у блок зв'язку, де на щастя нікого не було на той момент. Після чого пішла серія ударів по всій території їхньої бази. Невелика частина людей постраждала, але не критично, сам Петрушка був цілий і допомагав решті бійця вибратися з-під завалів і відвести на точку збору для евакуації. Але після невеликого затишшя повітрям пішла "зачистка" разом з десантом. Частина вцілілих бійців почала займатися транспортуванням поранених до шпиталю. Решта почала давати відсіч наступаючим. У підкріпленні до повітряної атаки пішла у хід і ворожа піхота. Розпочався жорсткий бій за населений пункт, який знаходився неподалік їхнього місця. Бій тривав уже годину, у повітрі завис запах крові, чути стогін і звуки куль, що пролітають над головою. У момент затишшя, Петрушка озирнувся і зрозумів, що більшість напарників або поранені, або були вбиті. Командира не було видно ще з початку нападу, тож ні секунди не думаю Петрушка прийняв на себе ініціативу і піднімаючи бойовий дух товаришів зі зброї, кинулися на штурм позицій ворога. Агресивна атака в лоб і по флангу, спроби прорвати кволі позиції противника увінчалися поразкою. Вражений Петрушка і зламані пара-трійка солдатів не придумали нічого, окрім як відступити… але вже було пізно. Побачивши кількість бійців ЗСУ, противники прийняли рішення контр-наступу. Петрушка не знавши що йому робити, сповнений смутку і зламаності не придумав нічого кращого, ніж просто стоять до кінця... до кінця свого життя, яке ось-ось добігає кінця. Адже хіба заслуговує на життя той, хто повів товаришів на вірну загибель? Ось уже чутний огидний язик орків, їх вигуки і стрілянина в куди потрапивши. Петрушка вже змирився зі своєю смертю... але як раптом знову затишшя... Вдалині лунає свист, і пряме попадання в техніку.. ворожу техніку. I тут розширилися зіниці, серце забилося частіше...
"ВОНИ! Я ЗНАВ ЩО ВІ ПРИЙДЕТЕ!" - подумав Петрушка з приголомшеною усмішкою, став на ноги і побіг туди, звідки летіли снаряди. Ворожі позиції зазнавали краху, а піхота розліталася на всі боки як попкорн у мікрохвильовій печі. Тут слідом пішла і піхота ЗСУ, яку виявив Петрушка. Це з'єднання... там був і командир, якому Петрушка зі смутком доповів підсумки бою. Командир не став звинувачувати Петрушку, а навпаки обрав його героєм. З чим сам наш хлопець не погоджувався. І так... настає ранок, ворогів повністю і нещадно залишили на добриво, а Петрушка вирушив до штабу. Після приїзду він вирушив на розмову до Полковника. Той повідомив про загибель товарища Петрушки, а також відправив його на цивільну. Після чого, Петрушка геть відмовився переживати такий жах знову...
IV | Пережитки минулого
Справжнє життя Петрушка ніколи не стане тим, яким було до цього вторгнення. Він намагається забути цей весь жах. Влаштувався на звичайнісіньку роботу, і намагається жити як звичайна людина, але безуспішно. Через якийсь час, на електронну пошту Петрушки надходить повідомлення, в якому його запрошує на зустріч старий знайомий ще з тих жахливих часів. Від нічого робити він приймає запрошення і йде на зустріч. Там він обговорює пропозицію вступити на службу до Національної поліції міста Харків... над чим Петрушка наважується подумати, але все також живе життям середньостатистичної людини. Працюючи днями на проліт, Петрушка втратив рахунок часу. Часом навіть здавалося, що це тимчасова петля, яка повільно та впевнено стискається на його шиї. Щодня був ненависним, а на додаток до всього почалися проблеми з ментальним здоров'ям. Тому в один із сотні таких днів Петрушка приймає для себе рішення - знайти собі психолога, і пройти певний курс лікування. Першою його спробою була жінка, котра працювала психологом у нього на службі. Зателефонувавши одного вечора, вони домовилися про зустріч. До зустрічі він готувався як на побачення, адже крайня його дівчина в житті була та сама ще в підлітковому віці. Прийшовши на місце зустрічі, він бачить її і на мить втрачає дар мови. Дівчина була неймовірно красива. Петрушка взяв її під руку і вирішили прогулятися. Діалог розвивався сам собою. Вони навіть забули про тему зустрічі. І між ними з'явилася іскра.З цього моменту психічне здоров'я Петрушки швидко пішло на поправку. Вони постійно спілкувалися, безтурботно гуляли вечорами і щоразу проводжав її до будинку.Через рік відносин ними було прийнято рішення жити разом. А після ще пару місяців вони розписалися, купили велику та простору квартиру в центрі Харкова.
V | Наш час
На даний момент у Петрушки життя йде своєю чергою. Він прийняв пропозицію служби у Національній поліції України. Петрушка мужній, люблячий, вихований та вкрай інтелектуальний чоловік. У нього є любляча дівчина та велика простора квартира. Життя без відмов.На роботі все складалося так, як хочеться Петрушка. Також нещодавно його підвищили до звання "Майор". Незабаром він та його дівчина планують завести дитину, але це дуже відповідальний крок, тому наша пара підходить до цього питання відповідально.Також наш добродушний Петрушка, враховуючи підвищення зарплати на роботі, став допомагати дітям, які втратили свого батька, та іншим, які потребують допомоги. Має дуже добре серце. Петрушка людина з великої літери
