ПІБ: Валерія Валеріївна Романова
Стать: Жіноча
Дата народження: 20.07.2004
Вік: 21 рік
Місце народження: Україна, м. Дніпро
Національність: Українка
Характер: Вольова, вперта, холоднокровна, відповідальна
Зріст: 173 см
Вага: 60 кг
Народження та дитинство
Валерія народилася в місті Дніпро. Її батько, Валерій Романов, був офіцером Державної прикордонної служби і з дитинства привчав дівчину до дисципліни та чітких правил. Саме батько навчив дівчину тому, що характер людини формується в складних умовах і ці слова стали для неї орієнтиром на все життя.
Мати Наталія працювала головним лікарем в місцевій лікарні і дуже часто пропадала на роботі, через що Валерія по суті “росла” на роботі у батька. Однак мати і донька, попри те, що проводили мало часу разом, були у дуже хороших відносинах.
Завдяки вихованню батька з ранніх років Валерія навчилась не покладатися на інших і відповідати за власні рішення. Мати ж навчила її не втрачати людяність навіть у найжорсткіших ситуаціях. Саме баланс між жорсткістю та добротою сформував особистість дівчини.
У Наталії та Валерія також був старший син Микита, який проходив службу у Десантно-штурмових військах. Через свою роботу Валерія з братом бачилися рідко, однак хлопець з дитинства вчив дівчину вміти за себе постояти.
Підлітковий період
У підлітковому віці Валерія почала займатися спортом. Завдяки татовому вихованню вона завжди прагнула бути схожою на нього і йти його шляхом, однак чоловікові така ідея не подобалась, оскільки він не хотів, щоб його донька пов’язала своє життя зі службою у війську. Саме по цій причині він віддав Валерію на заняття з фігурного катання. Дівчина не була в захваті від такої ідеї, однак згодом полюбила цей вид спорту.
У школі Валерія була доволі тихою ученицею, однак у разі потреби не боялася відстоювати справедливість і часто вступала в конфлікти, якщо бачила несправедливість. Після 9 класу дівчина вирішила зосередитись на практичному розвитку та підготовці до дорослого життя. Вона залишила заняття з фігурного катання після того, як зайняла друге місце на чемпіонаті України і присвятила себе легкій атлетиці. Саме цей вид спорту навчив її витривалості, терпінню та вмінню тримати удар не лише фізично, а й морально.
Доросле життя
Закінчивши школу Валерія ухвалила свідоме рішення пов’язати своє життя з військовою службою. Вона прагнула бути у всьому схожою на батька. Хоч він і не був задоволений вибором доньки, попри все, пишався нею. Дівчина вступила до Національної академії державної прикордонної служби. Під служби вона проявила себе як відповідальна курсантка. Офіцери завжди відзначали її як одну з найрозумніших в академії. Навчальний заклад вона закінчила з відзнакою.
Після закінчення академії Валерія вступила на службу до лав ЗСУ, де відзначилася гідним командиром, однак згодом дівчина отримала пропозицію зайняти керівну посаду в ДКВС і не довго думавши вона погодилася. Валерія отримала звання полковника, а через кілька місяців стала генералом Державної кримінально-виконавчої служби. Усі її пам’ятали як лідера, який завжди тримав дисципліну і гідно координував підрозділи. Вона зуміла гідно підняти організацію. Служба в ДКВС стала для Валерії школою життя, але й забрала багато особистого часу, тому вона ухвалила рішення залишити посаду.
Наші дні
Після кількох місяців відпочинку Валерія вирішила продовжити справу батька і повернулася на службу в ЗСУ. Через певний час вона, як і мріяла раніше, вступила до підрозділу ДПСУ, прагнучи пов’язати своє життя з кордоном. Під час служби вона з теплотою згадує безтурботні часи в дитинстві, коли батько привозив її з собою на роботу. Саме завдяки його прикладу Валерія змогла стати гідним командиром для своїх підлеглих.
Сьогодні її метою є створення сильної, дисциплінованої команди, яка здатна впливати на суспільство та формувати нові стандарти роботи. Вона вірить, що справжні зміни починаються з відповідальності, порядку та людей, готових брати на себе тягар рішень. Саме такі принципи колись заклав її батько у вихованні.
Стать: Жіноча
Дата народження: 20.07.2004
Вік: 21 рік
Місце народження: Україна, м. Дніпро
Національність: Українка
Характер: Вольова, вперта, холоднокровна, відповідальна
Зріст: 173 см
Вага: 60 кг
Народження та дитинство
Валерія народилася в місті Дніпро. Її батько, Валерій Романов, був офіцером Державної прикордонної служби і з дитинства привчав дівчину до дисципліни та чітких правил. Саме батько навчив дівчину тому, що характер людини формується в складних умовах і ці слова стали для неї орієнтиром на все життя.
Мати Наталія працювала головним лікарем в місцевій лікарні і дуже часто пропадала на роботі, через що Валерія по суті “росла” на роботі у батька. Однак мати і донька, попри те, що проводили мало часу разом, були у дуже хороших відносинах.
Завдяки вихованню батька з ранніх років Валерія навчилась не покладатися на інших і відповідати за власні рішення. Мати ж навчила її не втрачати людяність навіть у найжорсткіших ситуаціях. Саме баланс між жорсткістю та добротою сформував особистість дівчини.
У Наталії та Валерія також був старший син Микита, який проходив службу у Десантно-штурмових військах. Через свою роботу Валерія з братом бачилися рідко, однак хлопець з дитинства вчив дівчину вміти за себе постояти.
Підлітковий період
У підлітковому віці Валерія почала займатися спортом. Завдяки татовому вихованню вона завжди прагнула бути схожою на нього і йти його шляхом, однак чоловікові така ідея не подобалась, оскільки він не хотів, щоб його донька пов’язала своє життя зі службою у війську. Саме по цій причині він віддав Валерію на заняття з фігурного катання. Дівчина не була в захваті від такої ідеї, однак згодом полюбила цей вид спорту.
У школі Валерія була доволі тихою ученицею, однак у разі потреби не боялася відстоювати справедливість і часто вступала в конфлікти, якщо бачила несправедливість. Після 9 класу дівчина вирішила зосередитись на практичному розвитку та підготовці до дорослого життя. Вона залишила заняття з фігурного катання після того, як зайняла друге місце на чемпіонаті України і присвятила себе легкій атлетиці. Саме цей вид спорту навчив її витривалості, терпінню та вмінню тримати удар не лише фізично, а й морально.
Доросле життя
Закінчивши школу Валерія ухвалила свідоме рішення пов’язати своє життя з військовою службою. Вона прагнула бути у всьому схожою на батька. Хоч він і не був задоволений вибором доньки, попри все, пишався нею. Дівчина вступила до Національної академії державної прикордонної служби. Під служби вона проявила себе як відповідальна курсантка. Офіцери завжди відзначали її як одну з найрозумніших в академії. Навчальний заклад вона закінчила з відзнакою.
Після закінчення академії Валерія вступила на службу до лав ЗСУ, де відзначилася гідним командиром, однак згодом дівчина отримала пропозицію зайняти керівну посаду в ДКВС і не довго думавши вона погодилася. Валерія отримала звання полковника, а через кілька місяців стала генералом Державної кримінально-виконавчої служби. Усі її пам’ятали як лідера, який завжди тримав дисципліну і гідно координував підрозділи. Вона зуміла гідно підняти організацію. Служба в ДКВС стала для Валерії школою життя, але й забрала багато особистого часу, тому вона ухвалила рішення залишити посаду.
Наші дні
Після кількох місяців відпочинку Валерія вирішила продовжити справу батька і повернулася на службу в ЗСУ. Через певний час вона, як і мріяла раніше, вступила до підрозділу ДПСУ, прагнучи пов’язати своє життя з кордоном. Під час служби вона з теплотою згадує безтурботні часи в дитинстві, коли батько привозив її з собою на роботу. Саме завдяки його прикладу Валерія змогла стати гідним командиром для своїх підлеглих.
Сьогодні її метою є створення сильної, дисциплінованої команди, яка здатна впливати на суспільство та формувати нові стандарти роботи. Вона вірить, що справжні зміни починаються з відповідальності, порядку та людей, готових брати на себе тягар рішень. Саме такі принципи колись заклав її батько у вихованні.
