Ім’я: Дмитро Юрійович Кирильчук
Дата народження: 14 березня 1998 року
Місце народження: м. Київ, Україна
Позивний: «Скеля»Спеціалізація: Командування підрозділом ССО
Статус: колишній полковник Збройних Сил України
ДИТИНСТВО
Дмитро народився в Києві, у родині військового та вчительки історії. Його дитинство проходило на столичних вулицях, серед старих будинків Подолу та спортивних майданчиків шкільних дворів.
Із самого малку хлопець був активним і цілеспрямованим. Футбол став першим серйозним захопленням — Дмитро міг годинами ганяти м’яча, забуваючи про обід. Та водночас його тягнуло до військових фільмів, книжок про Другу світову війну, реальні розповіді діда-військового були для нього священними.
Саме тоді у нього з’явився інтерес до піхоти — не до пафосу чи парадів, а до справжньої, виснажливої роботи "на землі". Йому подобалася думка про справжню відповідальність, неочікуваність бою, ризик, підтримку побратимів.
ОСВІТА
Після закінчення школи вступив до Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Це був перший серйозний виклик. Дисципліна, стройова, фізична підготовка — усе це він сприймав не як обов’язок, а як частину обраного шляху.
Далі — Національна академія сухопутних військ у Харкові. Там Дмитро сформувався як майбутній офіцер. Він обрав піхотну спеціалізацію свідомо, вважаючи її хребтом усіх бойових дій. Його особливо вирізняла здатність мислити нестандартно в тактичних завданнях і сильна воля.
ЮНІСТЬ
Після завершення навчання Дмитро одразу потрапив у зону підвищеної бойової готовності ще до 2014 року. Багато років він служив у складі різних підрозділів, набуваючи досвіду в польових умовах, проводячи навчання та виїзди на полігони.
Коли розпочалася війна, він уже мав бойовий гарт. Під час операцій на сході України у 2014–2021 роках неодноразово командував підрозділами, особисто виходив на передову. Завдяки хоробрості, стратегічному мисленню та стійкості він поступово піднявся до звання полковника.
Проте звання для нього не було головним — його цікавила лише ефективність, довіра солдатів і збереження життя побратимів.
НАШ ЧАС
Після десятиліть на службі та важких боїв Дмитро залишив лави Збройних Сил. Причини — як фізичні, так і моральні. Після тяжкого поранення та внутрішніх сумнівів він усвідомив: на фронті він віддав усе, що міг.
Сьогодні він уже не полковник. Але він залишається тим, ким був завжди — людиною, яка не зрадила своїм принципам. Він консультує молодих офіцерів, допомагає пораненим адаптуватися після повернення з війни, бере участь у волонтерських ініціативах.
Він не прагне слави. Йому важливо лише одне — щоб кожен, хто повернувся з бою, мав заради чого жити.
СЦЕНА З БОЮ (рольова ситуація)
Темна ніч, далекий схід України. Неподалік лісопосадки ворог переходить у наступ. Дмитро, тоді ще полковник, стоїть у бліндажі з картою.
— «Їх більше. Але ми знаємо рельєф. Головне — витримати перші півгодини. Я йду з вами.»
— «Командире, може не варто? Ви ціль номер один.»
— «І саме тому я не залишу вас. Ми тримаємось — і тоді вони не пройдуть.»
Гучний вибух обриває розмову. Дмитро миттєво бере рацію, подає наказ. Через кілька хвилин вже особисто веде взвод у контратаку. Бій триває понад дві години. Їхня позиція встояла. Поранено троє, але всі живі.
ФОТООПИС ЗОВНІШНОСТІ ПЕРСОНАЖА
- Вік: 27 роки
- Зріст: 184 см
- Тіло: міцне, підтягнуте
- Обличчя: вольове, трохи загострені скули, лоб із зморшками, що говорять про втому й рішучість
- Очі: сірі, глибокі, завжди уважні
- Волосся: коротко стрижене, з помітною сивиною на скронях
- Борода: густа, темна, акуратно підстрижена
- Особливості: рубець на щоці зліва — пам’ять про уламок. Тату з гербом України на лівому плечі
- Одяг: цивільний, але у повсякденному стилі часто носить кепку з шевроном бригади
КОРОТКА РОЗПОВІДЬ ВІД ІМЕНІ ПОБРАТИМА
Сержант Ігор Шевчук, позивний «Барс»:
Останнє редагування:
