Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Люцифер Денніц Миколайович.
Стать: Чоловік.
Мати - Малиновська Катерина Леонідівна. Дата народження: 29.12.1983 року. Місце народження: м.Рівне.
Батько - Малиновський Микола Миколайович. Дата народження: 18.01.1975 року. Місце народження: м.Рівне.
Зріст та вага: 183 сантиметри, 75 кілограм.
Дата народження: 15.09.1999.
Вік: 25 років.
Місце народження: місто Житомир.
Національність: Українець.
Місце проживання: місто Харків, Харківський район, вулиця «Небесної сотні» будинок №3, квартира №1.
Захоплення: Кікбоксинг та маркетинг.
Сімейний стан: одружений.
Статура: зріст високий, ноги підкачані, широкі плечі, довгі руки, шия мужня, мʼязи досить підкачані, обличчя овальне приємної структури.
Колір очей: синьо-зелені з сірим відтінком. Колір очей та сама їх форма дуже цікава, в залежності від погоди/настрою мають здатність змінювати відтінок на: сіро-блакитний, блакитно-зелені, та змішані відтінки «Хамелеон».
Зачіска: «Бокс» з чітко вираженими контурами.
Відмітні знаки: родимка на нижній правій челюсті, руки в шрамах, на груді та спині видно шрами від поранень.
Розділ I Початок Шляху
Артем Малиновський народився - 15.09.2000 в місті Житомир, в сім’ї прокурора. Батько Микола Малиновський народився на Рівненщині 18.01.1975р. Закінчив Рівненський Національний Університет права та економіки, там він і познайомився з матінкою Катериною Малиновський. Мати навчалася також в цьому університеті що й батько, вони навчалися в одній групі на факультеті : «право 081».
Батьки з малечку почали займатися розвитком маленького Артемчика. Коли хлопчику виповнилося 4 роки, батько віддав його на секцію з тайського боксу. Мама Артемчика приділяла йому дуже багато уваги в дитинстві, вона виховала в ньому любов до літератури, а батько, приділяв більше уваги фізичному та вольовому вихованні та, що неділі брав маленького синочка з собою на полювання. В школу хлопчик пішов вже вміючи читати та писати. В початкових класах в Артема відкрився талант- він починав писати вірші. Деякі фрагменти збереглися до цієї пори: «Я люблю Україну!
Як любив Шевченко.
Лани, гори і долини
Рідну матір, неньку!»
Артем ріс талановитим і цілеспрямованим хлопцем.
Розділ II Юність
Після закінчення школи , наш юнак вирішив поступити до «НАНГУ- Національна Академія Національної Гвардії України» у місті Київ. Після успішник іспитів Він почав своє навчання у військовій галузі. На 2-му курсі академії, Артем зустрів свою майбутню наречену- Аліну Добрянську. Познайомились молоді люди під час змагань між Київською та Львівською «НАНГУ», коли дівчина випадково не підірвалася на міні за часів другої світової війни, і як у всіх казках з’явився лицар який врятував її , тобто наш юний Артем. Це може здаватися трішки безглуздо, але їхнє кохання та історія їх знайомства дійсно схожі на казку. Після закінченння «НАНГУ» молоді люди прийняли рішення почати спільне життя, та переїхали до м.Харків. Жили в коханні та підтримці.
Розділ III Служба в СБУ.
Переїхавши в Харків , батько втрутився в життя сина, та завдяки своїм зв’язкам замість служби в Національній гвардії, Артема зарахували в ГУ СБУ м.Харків та присвоїли звання молодшого лейтенанта. Після вчинку, що скоїв батько, найрідніші люди син та батько, страшенно віддалилися один від одного. Були дуже жахливі сварки, але в решті решт Артем змирився та почав служити на користь батьківщині в рядах СБУ.
Пройшло 2 роки, хлопцю вдалося завдяки своїй кмітливості,сміливості та мужності- отримати нове звання старшого лейтенанта. В стосунках із Аліною у хлопця все було досить добре, і в новорічну ніч 2023 він зробив їй пропозицію, на що дівчина звісно відповіла: «так». Молодята почали готуватися до весілля, коли раптом Артему надійшов наказ в швидкому порядку з’явитися в кабінет начальника розвідки Віталія Севтунова. Не гаявши часу він прибув до кабінету начальника розвідки, йому повідомили про те що готується вторгнення Російської Федерації на нашу державу. Йому було поручено завдання- виявити та ліквідувати російських колоборантів, які готувалися до захоплення міської адміністрації . Підписавши пакт про нерозголошення , Артем вирушив на завдання, нареченій сказав що їде у відрядження на 2 тижні.
Розділ ІV загибель коханої
Двадцять третього лютого дві тисячі двадцять третього року, успішно виконавши завдання начальника розвідки, Артему присвоїли орден за мужність І степені, та присвоїли звання «тех-агент». Після цієї події хлопець поспішав додому, адже на дворі було близько першої години ночі. Не дійшовши близько 800 метрів, раптор пролунав звук повітряної тривоги, згодом пролунав вибух. Артем почав щосили бігти додому, але прийшовши на місце, він застав таку картину…:
«Будинок який він винайняв палав. Не довго думаючи хлопець побіг в найбільшу зону ураження в надії врятувати кохану, але нажаль він застав її мертвою. Уламок російської ракети влучив Аліні в серце. Хлопець кричав-дуже кричав… але зібравши останні сили в кулак він взяв зброю та став на захист України. Жага до помсти перевищувала все. Захищаючи країну, Артем хотів, щоб всі люди жили в мирній, вільній та незалежній Україні.
Розділ V - війна
В 02:00 пачалися масові обстріли з боку росіян, та почалися потужні вибухи. Артем вступ до добровольчого підрозділу «правий сектор»
Воюючи з окупантами Артем отримав багато високих держ. Нагород та звання Капітана, в додаток йому прилетів уламок з танкового знаряду. Героя комісували з ЗСУ , він повернувся в СБУ де він зайняв крісло керівника ДБР.
Розділ VI життя після поранення
Працюючи в СБУ, Артему запропонували посаду генерала в ДКВС. Хлопець звичайно погодився, адже хотів працювати на користь країни. Генералом був працьовитим та справедливим. Всі з заохоченням йшли до нього на службу. Співробітники ніколи не скаржилися на працю Артема. Відстоявши свій термін, Артем пішов на службу до лав Збройних сил України, де наразі займає посаду полковника.
Розділ VI Наш час
В данний час Артем змінив своє імʼя та прізвище на Люцифер Денніц, щоб почати нове життя після смерті коханої.
Почав займатися розслідуваннями та затримує особливо небезпечних правопорушників. Захищає рідну країну, хоче, щоб панував мир та спокій. Працює, щоб наші громадяни жили не думаючи, що їх життю, щось загрожує. Люцифер виріс мужнім, хоробрим та справедливим громадянином. В Збройних Силах України в даний час Люцифер тимчасово виконує обовʼязки генерала.
Стать: Чоловік.
Мати - Малиновська Катерина Леонідівна. Дата народження: 29.12.1983 року. Місце народження: м.Рівне.
Батько - Малиновський Микола Миколайович. Дата народження: 18.01.1975 року. Місце народження: м.Рівне.
Зріст та вага: 183 сантиметри, 75 кілограм.
Дата народження: 15.09.1999.
Вік: 25 років.
Місце народження: місто Житомир.
Національність: Українець.
Місце проживання: місто Харків, Харківський район, вулиця «Небесної сотні» будинок №3, квартира №1.
Захоплення: Кікбоксинг та маркетинг.
Сімейний стан: одружений.
Статура: зріст високий, ноги підкачані, широкі плечі, довгі руки, шия мужня, мʼязи досить підкачані, обличчя овальне приємної структури.
Колір очей: синьо-зелені з сірим відтінком. Колір очей та сама їх форма дуже цікава, в залежності від погоди/настрою мають здатність змінювати відтінок на: сіро-блакитний, блакитно-зелені, та змішані відтінки «Хамелеон».
Зачіска: «Бокс» з чітко вираженими контурами.
Відмітні знаки: родимка на нижній правій челюсті, руки в шрамах, на груді та спині видно шрами від поранень.
Розділ I Початок Шляху
Артем Малиновський народився - 15.09.2000 в місті Житомир, в сім’ї прокурора. Батько Микола Малиновський народився на Рівненщині 18.01.1975р. Закінчив Рівненський Національний Університет права та економіки, там він і познайомився з матінкою Катериною Малиновський. Мати навчалася також в цьому університеті що й батько, вони навчалися в одній групі на факультеті : «право 081».
Батьки з малечку почали займатися розвитком маленького Артемчика. Коли хлопчику виповнилося 4 роки, батько віддав його на секцію з тайського боксу. Мама Артемчика приділяла йому дуже багато уваги в дитинстві, вона виховала в ньому любов до літератури, а батько, приділяв більше уваги фізичному та вольовому вихованні та, що неділі брав маленького синочка з собою на полювання. В школу хлопчик пішов вже вміючи читати та писати. В початкових класах в Артема відкрився талант- він починав писати вірші. Деякі фрагменти збереглися до цієї пори: «Я люблю Україну!
Як любив Шевченко.
Лани, гори і долини
Рідну матір, неньку!»
Артем ріс талановитим і цілеспрямованим хлопцем.
Розділ II Юність
Після закінчення школи , наш юнак вирішив поступити до «НАНГУ- Національна Академія Національної Гвардії України» у місті Київ. Після успішник іспитів Він почав своє навчання у військовій галузі. На 2-му курсі академії, Артем зустрів свою майбутню наречену- Аліну Добрянську. Познайомились молоді люди під час змагань між Київською та Львівською «НАНГУ», коли дівчина випадково не підірвалася на міні за часів другої світової війни, і як у всіх казках з’явився лицар який врятував її , тобто наш юний Артем. Це може здаватися трішки безглуздо, але їхнє кохання та історія їх знайомства дійсно схожі на казку. Після закінченння «НАНГУ» молоді люди прийняли рішення почати спільне життя, та переїхали до м.Харків. Жили в коханні та підтримці.
Розділ III Служба в СБУ.
Переїхавши в Харків , батько втрутився в життя сина, та завдяки своїм зв’язкам замість служби в Національній гвардії, Артема зарахували в ГУ СБУ м.Харків та присвоїли звання молодшого лейтенанта. Після вчинку, що скоїв батько, найрідніші люди син та батько, страшенно віддалилися один від одного. Були дуже жахливі сварки, але в решті решт Артем змирився та почав служити на користь батьківщині в рядах СБУ.
Пройшло 2 роки, хлопцю вдалося завдяки своїй кмітливості,сміливості та мужності- отримати нове звання старшого лейтенанта. В стосунках із Аліною у хлопця все було досить добре, і в новорічну ніч 2023 він зробив їй пропозицію, на що дівчина звісно відповіла: «так». Молодята почали готуватися до весілля, коли раптом Артему надійшов наказ в швидкому порядку з’явитися в кабінет начальника розвідки Віталія Севтунова. Не гаявши часу він прибув до кабінету начальника розвідки, йому повідомили про те що готується вторгнення Російської Федерації на нашу державу. Йому було поручено завдання- виявити та ліквідувати російських колоборантів, які готувалися до захоплення міської адміністрації . Підписавши пакт про нерозголошення , Артем вирушив на завдання, нареченій сказав що їде у відрядження на 2 тижні.
Розділ ІV загибель коханої
Двадцять третього лютого дві тисячі двадцять третього року, успішно виконавши завдання начальника розвідки, Артему присвоїли орден за мужність І степені, та присвоїли звання «тех-агент». Після цієї події хлопець поспішав додому, адже на дворі було близько першої години ночі. Не дійшовши близько 800 метрів, раптор пролунав звук повітряної тривоги, згодом пролунав вибух. Артем почав щосили бігти додому, але прийшовши на місце, він застав таку картину…:
«Будинок який він винайняв палав. Не довго думаючи хлопець побіг в найбільшу зону ураження в надії врятувати кохану, але нажаль він застав її мертвою. Уламок російської ракети влучив Аліні в серце. Хлопець кричав-дуже кричав… але зібравши останні сили в кулак він взяв зброю та став на захист України. Жага до помсти перевищувала все. Захищаючи країну, Артем хотів, щоб всі люди жили в мирній, вільній та незалежній Україні.
Розділ V - війна
В 02:00 пачалися масові обстріли з боку росіян, та почалися потужні вибухи. Артем вступ до добровольчого підрозділу «правий сектор»
Воюючи з окупантами Артем отримав багато високих держ. Нагород та звання Капітана, в додаток йому прилетів уламок з танкового знаряду. Героя комісували з ЗСУ , він повернувся в СБУ де він зайняв крісло керівника ДБР.
Розділ VI життя після поранення
Працюючи в СБУ, Артему запропонували посаду генерала в ДКВС. Хлопець звичайно погодився, адже хотів працювати на користь країни. Генералом був працьовитим та справедливим. Всі з заохоченням йшли до нього на службу. Співробітники ніколи не скаржилися на працю Артема. Відстоявши свій термін, Артем пішов на службу до лав Збройних сил України, де наразі займає посаду полковника.
Розділ VI Наш час
В данний час Артем змінив своє імʼя та прізвище на Люцифер Денніц, щоб почати нове життя після смерті коханої.
Почав займатися розслідуваннями та затримує особливо небезпечних правопорушників. Захищає рідну країну, хоче, щоб панував мир та спокій. Працює, щоб наші громадяни жили не думаючи, що їх життю, щось загрожує. Люцифер виріс мужнім, хоробрим та справедливим громадянином. В Збройних Силах України в даний час Люцифер тимчасово виконує обовʼязки генерала.
Останнє редагування:
