ПІБ: Хижак Назар Андрійович
Стать: чоловіча
Дата народження: 03.07.2001
Вік: 25 років
Мати: Хижак Оксана Володимирівна, народилася 06.03.1979, працювала касиром у магазині
Батько: Хижак Андрій Петрович, народився 18.09.1975, працював водієм у поліції
Прийомна донька: Поліна Назарівна Антонюк (дівоче прізвище: Хижак), Голова МОЗ у Верховній Раді України та Прем'єр-міністр
Зять: Євген Антонюк, генерал ЗСУ Чорноморського Краю
Онук: Кіріл Антонюк (2 роки)
Місце народження: м. Новояворівськ, Львівська область, Україна
Місце проживання: м. Київ
Посада: Голова Верховного суду, підполковник ЗСУ у відставці
Захоплення: спорт, автомобілі, бокс, кікбоксинг
Відмітні знаки: суровий погляд, ніс, викривлений праворуч
Глава І. Дитинство
Назар Хижак народився 3 липня 2001 року в місті Новояворівськ у звичайній робітничій родині. Батьки змалку виховували його чесним, дисциплінованим і відповідальним. Батько, Андрій Петрович, багато років працював водієм у поліції. Він часто брав хлопчика із собою на роботу, показував відділок і службовий транспорт, а Назар із цікавістю розглядав техніку. Втім, ще дитиною він зрозумів, що машини не стануть справою його життя. Його вабили порядок, обов'язок і відповідальність, які він бачив у людях у формі.
Глава ІІ. Юність
У школі Назар був вихованим хлопцем: поважав учителів і завжди підставляв плече однокласникам. Найбільше він любив математику, фізкультуру та предмет «Захист України». Майже весь вільний час він віддавав секціям боксу й кікбоксингу, де виробив залізну витривалість і загартував волю. Одним із наслідків тих років став викривлений праворуч ніс, пам'ятка про один із боїв. Він багато читав про військову справу, доктрини та статути. Після школи він твердо вирішив присвятити життя захисту Батьківщини.
Глава ІІІ. Військова служба
Одразу після випуску Назар уклав контракт зі Збройними Силами України, пройшов усі відбіркові етапи й склав військову присягу. Його направили служити до Львова. Перші місяці стали серйозною перевіркою на стійкість. Він переймав досвід бувалих бійців, освоював військову справу на тактичних навчаннях і відпрацьовував бойові завдання на полігонах. Курси управління особовим складом розвинули в ньому лідерські якості й навчили зберігати самовладання за будь-яких навантажень.
Службовий шлях Назара був послідовним і чесним. Він пройшов командні посади від командира відділення до командира підрозділу, а потім і керівника штабної роботи. Його поважали за уміння миттєво оцінювати обстановку та за те, що він ніколи не залишав побратимів у біді. До бойових завдань він готувався до пізньої ночі, щоб кожен боєць повернувся живим. За бездоганну службу він отримав звання підполковника.
Саме на службі Назар зрозумів, що держава тримається на законі так само, як на зброї. Проблеми, з якими стикалися військовослужбовці, часто залежали не від ворога, а від прогалин у законодавстві та байдужості посадовців. Він хотів бути корисним там, де ухвалюються рішення. Тому паралельно зі службою він здобув юридичну освіту, заочно закінчив університет і вивчав право у вільний від служби час.
Глава IV. Судова кар'єра, наш час
Піднявшись до підполковника, Назар звільнився з лав ЗСУ й повністю присвятив себе праву. Він швидко здобув репутацію принципового юриста, який керується законом , а не зв'язками. За короткий час він став суддею, а згодом, завдяки бездоганній репутації та професіоналізму, увійшов до складу Верховного суду. Пізніше його обрали Головою Верховного суду. Він також працював у Верховній Раді України як народний депутат.
Військова вишкіл не залишив його й після відставки. У суді Назар так само вимагає дисципліни, точності й відповідальності, а в рішеннях покладається на логіку та закон, а не на емоції.
Глава V. Опікун Поліни
Назар довго дружив із Федором, інженером з Дніпра. Тому, коли Федір і його дружина Василина загинули в ДТП, Назар не міг залишитися осторонь. Їхній чотирнадцятирічній доньці Поліні не було до кого піти. Він став її опікуном, перевіз до Києва й оточив турботою, а згодом офіційно удочерив. Поліна отримала прізвище Хижак і по батькові Назарівна.
Він виховував її як рідну дочку, суворо й водночас із любов'ю. У його домі закон, дисципліна й відповідальність були щоденною нормою, і Поліна перейняла від нього повагу до права й розуміння державного механізму. Він підтримав її мрію про медицину, допоміг із вступом до ліцею та університету й пишався кожним її успіхом. Через нього вона познайомилася з генералом Євгеном Антонюком, майбутнім чоловіком. Тепер Назар є дідусем маленького Кіріла.
Сьогодні Поліна обіймає посади Голови МОЗ у Верховній Раді України та Прем'єр-міністра. Це здійснення того, у що вірив Назар, коли взяв її під опіку.
Характер
Назарові притаманний стриманий, виважений і надійний норов. В усіх ситуаціях він покладається на логіку, закон і статути, а емоції не впливають на його рішення. Він уникає порожніх суперечок, але за потреби без вагань стає на захист територіальної цілісності держави й своїх близьких. Він визнає субординацію та сумлінно виконує обов'язки, а під час служби чи судового засідання демонструє максимальну серйозність. З Поліною він набагато м'якший, ніж з іншими, хоча й не показує цього відкрито.
Страхи
Головний страх Назара — не змогти допомогти тим, хто опинився в біді. Для нього нестерпно, коли керівництво ігнорує його ідеї та плани щодо покращення армії й судової системи. Після загибелі Федора й Василини він також боїться не вберегти Поліну та її родину.
Сильні сторони:
залізна самодисципліна й відмінна фізична форма завдяки багаторічному боксу;
висока ментальна стійкість, уміння миттєво оцінити складну ситуацію й не піддаватися паніці;
бездоганна репутація та авторитет, здобуті і в армії, і в суді;
надійність: він ніколи не покине тих, кого взявся захищати.
Слабкі сторони
Назар часто бере на себе занадто багато обов'язків і надмірно емоційно переживає через дрібні прорахунки. Він довго аналізує власні помилки, прагнучи ідеалу, і працює до пізньої ночі, ігноруючи сон та відпочинок. Він дуже суворий, особливо до себе, а свої почуття тримає під замком.
Його найвразливіше місце — Поліна. Він панічно боїться, що з нею щось станеться: через її високі посади, постійну небезпеку й тиск, під яким вона живе. Одна лише думка про це здатна вибити його із завжди врівноваженого стану. Через цей страх він іноді перегинає з опікою, не довіряє безпеку доньки нікому, окрім себе, і готовий заради неї порушити власні правила. Це єдина річ, яка змушує його діяти під впливом емоцій, а не логіки.
Життєві принципи та цілі
Честь, чесність і відданість країні та близьким є головними орієнтирами Назара. Повагу, на його думку, виборюють рішучі дії та вірність справі. Його мета — гідно служити державі на посаді Голови Верховного суду, захищати закон і суверенітет України та підтримувати Поліну, яку він вважає рідною донькою. Він прагне постійно вдосконалюватися й за будь-яких обставин залишатися вірним присязі.
Стать: чоловіча
Дата народження: 03.07.2001
Вік: 25 років
Мати: Хижак Оксана Володимирівна, народилася 06.03.1979, працювала касиром у магазині
Батько: Хижак Андрій Петрович, народився 18.09.1975, працював водієм у поліції
Прийомна донька: Поліна Назарівна Антонюк (дівоче прізвище: Хижак), Голова МОЗ у Верховній Раді України та Прем'єр-міністр
Зять: Євген Антонюк, генерал ЗСУ Чорноморського Краю
Онук: Кіріл Антонюк (2 роки)
Місце народження: м. Новояворівськ, Львівська область, Україна
Місце проживання: м. Київ
Посада: Голова Верховного суду, підполковник ЗСУ у відставці
Захоплення: спорт, автомобілі, бокс, кікбоксинг
Відмітні знаки: суровий погляд, ніс, викривлений праворуч
Глава І. Дитинство
Назар Хижак народився 3 липня 2001 року в місті Новояворівськ у звичайній робітничій родині. Батьки змалку виховували його чесним, дисциплінованим і відповідальним. Батько, Андрій Петрович, багато років працював водієм у поліції. Він часто брав хлопчика із собою на роботу, показував відділок і службовий транспорт, а Назар із цікавістю розглядав техніку. Втім, ще дитиною він зрозумів, що машини не стануть справою його життя. Його вабили порядок, обов'язок і відповідальність, які він бачив у людях у формі.
Глава ІІ. Юність
У школі Назар був вихованим хлопцем: поважав учителів і завжди підставляв плече однокласникам. Найбільше він любив математику, фізкультуру та предмет «Захист України». Майже весь вільний час він віддавав секціям боксу й кікбоксингу, де виробив залізну витривалість і загартував волю. Одним із наслідків тих років став викривлений праворуч ніс, пам'ятка про один із боїв. Він багато читав про військову справу, доктрини та статути. Після школи він твердо вирішив присвятити життя захисту Батьківщини.
Глава ІІІ. Військова служба
Одразу після випуску Назар уклав контракт зі Збройними Силами України, пройшов усі відбіркові етапи й склав військову присягу. Його направили служити до Львова. Перші місяці стали серйозною перевіркою на стійкість. Він переймав досвід бувалих бійців, освоював військову справу на тактичних навчаннях і відпрацьовував бойові завдання на полігонах. Курси управління особовим складом розвинули в ньому лідерські якості й навчили зберігати самовладання за будь-яких навантажень.
Службовий шлях Назара був послідовним і чесним. Він пройшов командні посади від командира відділення до командира підрозділу, а потім і керівника штабної роботи. Його поважали за уміння миттєво оцінювати обстановку та за те, що він ніколи не залишав побратимів у біді. До бойових завдань він готувався до пізньої ночі, щоб кожен боєць повернувся живим. За бездоганну службу він отримав звання підполковника.
Саме на службі Назар зрозумів, що держава тримається на законі так само, як на зброї. Проблеми, з якими стикалися військовослужбовці, часто залежали не від ворога, а від прогалин у законодавстві та байдужості посадовців. Він хотів бути корисним там, де ухвалюються рішення. Тому паралельно зі службою він здобув юридичну освіту, заочно закінчив університет і вивчав право у вільний від служби час.
Глава IV. Судова кар'єра, наш час
Піднявшись до підполковника, Назар звільнився з лав ЗСУ й повністю присвятив себе праву. Він швидко здобув репутацію принципового юриста, який керується законом , а не зв'язками. За короткий час він став суддею, а згодом, завдяки бездоганній репутації та професіоналізму, увійшов до складу Верховного суду. Пізніше його обрали Головою Верховного суду. Він також працював у Верховній Раді України як народний депутат.
Військова вишкіл не залишив його й після відставки. У суді Назар так само вимагає дисципліни, точності й відповідальності, а в рішеннях покладається на логіку та закон, а не на емоції.
Глава V. Опікун Поліни
Назар довго дружив із Федором, інженером з Дніпра. Тому, коли Федір і його дружина Василина загинули в ДТП, Назар не міг залишитися осторонь. Їхній чотирнадцятирічній доньці Поліні не було до кого піти. Він став її опікуном, перевіз до Києва й оточив турботою, а згодом офіційно удочерив. Поліна отримала прізвище Хижак і по батькові Назарівна.
Він виховував її як рідну дочку, суворо й водночас із любов'ю. У його домі закон, дисципліна й відповідальність були щоденною нормою, і Поліна перейняла від нього повагу до права й розуміння державного механізму. Він підтримав її мрію про медицину, допоміг із вступом до ліцею та університету й пишався кожним її успіхом. Через нього вона познайомилася з генералом Євгеном Антонюком, майбутнім чоловіком. Тепер Назар є дідусем маленького Кіріла.
Сьогодні Поліна обіймає посади Голови МОЗ у Верховній Раді України та Прем'єр-міністра. Це здійснення того, у що вірив Назар, коли взяв її під опіку.
Характер
Назарові притаманний стриманий, виважений і надійний норов. В усіх ситуаціях він покладається на логіку, закон і статути, а емоції не впливають на його рішення. Він уникає порожніх суперечок, але за потреби без вагань стає на захист територіальної цілісності держави й своїх близьких. Він визнає субординацію та сумлінно виконує обов'язки, а під час служби чи судового засідання демонструє максимальну серйозність. З Поліною він набагато м'якший, ніж з іншими, хоча й не показує цього відкрито.
Страхи
Головний страх Назара — не змогти допомогти тим, хто опинився в біді. Для нього нестерпно, коли керівництво ігнорує його ідеї та плани щодо покращення армії й судової системи. Після загибелі Федора й Василини він також боїться не вберегти Поліну та її родину.
Сильні сторони:
залізна самодисципліна й відмінна фізична форма завдяки багаторічному боксу;
висока ментальна стійкість, уміння миттєво оцінити складну ситуацію й не піддаватися паніці;
бездоганна репутація та авторитет, здобуті і в армії, і в суді;
надійність: він ніколи не покине тих, кого взявся захищати.
Слабкі сторони
Назар часто бере на себе занадто багато обов'язків і надмірно емоційно переживає через дрібні прорахунки. Він довго аналізує власні помилки, прагнучи ідеалу, і працює до пізньої ночі, ігноруючи сон та відпочинок. Він дуже суворий, особливо до себе, а свої почуття тримає під замком.
Його найвразливіше місце — Поліна. Він панічно боїться, що з нею щось станеться: через її високі посади, постійну небезпеку й тиск, під яким вона живе. Одна лише думка про це здатна вибити його із завжди врівноваженого стану. Через цей страх він іноді перегинає з опікою, не довіряє безпеку доньки нікому, окрім себе, і готовий заради неї порушити власні правила. Це єдина річ, яка змушує його діяти під впливом емоцій, а не логіки.
Життєві принципи та цілі
Честь, чесність і відданість країні та близьким є головними орієнтирами Назара. Повагу, на його думку, виборюють рішучі дії та вірність справі. Його мета — гідно служити державі на посаді Голови Верховного суду, захищати закон і суверенітет України та підтримувати Поліну, яку він вважає рідною донькою. Він прагне постійно вдосконалюватися й за будь-яких обставин залишатися вірним присязі.
