Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Дорощук Олександр Юрійович
Стать: Чоловіча
Мати — Ірина Дорощук
Батько — Сергій Дорощук
Дата народження: 26.03.2002
Вік: 24 роки
Місце народження: Село Хортиця
Місце проживання: Запоріжжя
Захоплення: Військова справа, спорт, туризм
Відмітні знаки: Татуювання на шиї підрозділу "АЗОВ"
[Дитинство]
Олександр Дорощук народився 26 березня 2002 року в селі Хортиця. Його батько, Сергій Дорощук, працював у сфері будівництва, а мати, Ірина Дорощук, працювала в місцевій школі. З самого дитинства Олександр ріс звичайною дитиною. Він ходив до школи, спілкувався з друзями, багато часу проводив на вулиці та займався спортом. Батьки намагалися виховати його відповідальним та самостійним, тому з ранніх років привчали Олександра допомагати по дому та відповідати за свої вчинки.
Через деякий час сім'я Дорощуків переїхала до міста Запоріжжя. Для Олександра це стало новим етапом у житті. Нове місто, нові знайомства та нове оточення спочатку були незвичними, але з часом він звик до міського життя та продовжив навчання.
[Шкільні роки]
У Запоріжжі Олександр продовжив навчання у школі. Він не відрізнявся від інших учнів та жив звичайним шкільним життям. Проте через певні обставини його школу закрили, тому Олександру довелося перейти до іншого навчального закладу.
Саме перехід у нову школу став важливим моментом у його житті. Там він познайомився з новими людьми та дізнався про військово-патріотичну гру «Сокіл-Джура». Спочатку Олександр вирішив просто спробувати свої сили, адже раніше військова справа не була його головним захопленням.
[Сокіл-Джура]
Після першої участі у «Соколі-Джурі» Олександр почав поступово цікавитися військовою справою. Особливо сильно на нього вплинуло спілкування зі справжніми військовослужбовцями. Вони розповідали про службу, дисципліну, навчання та власний досвід.
Олександр зрозумів, що військова справа набагато складніша, ніж він думав раніше. Його зацікавило те, що військовослужбовець повинен постійно навчатися, бути готовим до труднощів та відповідати не тільки за себе, а й за людей поруч.
Після цього Олександр почав їздити на різні військово-патріотичні вишколи по Україні. Одним із таких місць став Вовчак. Там він проходив різні випробування, навчався працювати в команді, перевіряв свою витривалість та отримував нові знання. Кожна поїздка давала йому новий досвід та ще більше зацікавлювала його у військовій справі.
[Формування характеру]
Вишколи та спілкування з військовими поступово вплинули на характер Олександра. Він став більш дисциплінованим, відповідальним та спокійним. Якщо раніше він міг ставитися до деяких речей простіше, то з часом почав краще розуміти ціну своїх рішень.
Олександр навчився працювати в команді та допомагати іншим. Він зрозумів, що у військовій справі важлива взаємна довіра, тому почав більше цінувати людей, які знаходяться поруч. Також він став більш цілеспрямованим і вирішив, що хоче пов'язати своє майбутнє саме з військовою службою.
[Закінчення школи]
Після закінчення школи Олександр уже чітко знав, у якому напрямку хоче рухатися. За роки навчання участь у «Соколі-Джурі» та поїздки на вишколи стали важливою частиною його життя. Те, що спочатку було просто цікавістю, поступово переросло у справжнє бажання займатися військовою справою.
Він розумів, що справжня служба буде складнішою за будь-який вишкіл, але це його не зупиняло. Олександр вирішив піти по стопах військовослужбовців, з якими познайомився раніше, та почати будувати власний шлях.
[Початок військової кар'єри]
Після випуску Олександр почав свій шлях у військовій справі. Перший час йому довелося звикати до нового режиму, дисципліни та відповідальності. Він багато навчався, виконував поставлені завдання та намагався отримувати максимум досвіду від старших товаришів.
Олександр не прагнув одразу отримати високе звання. Для нього було важливіше показати себе на ділі та заслужити довіру людей, з якими він служить. Завдяки наполегливості він поступово отримував більше відповідальності та продовжував розвиватися.
[Подальше життя]
З роками Олександр Дорощук став більш досвідченим та впевненим у собі. Він продовжував займатися спортом, підтримувати фізичну форму та вдосконалювати свої навички. Військова справа стала для нього не просто професією, а важливою частиною життя.
Олександр залишився таким самим простим хлопцем, яким був у дитинстві, але досвід змінив його погляди. Він навчився цінувати дисципліну, відповідальність, дружбу та довіру. Зараз, у 24 роки, він продовжує свій шлях і не збирається зупинятися на досягнутому.
Він розуміє, що справжній професіоналізм приходить лише з досвідом та постійною роботою над собою. Саме тому Олександр продовжує навчатися і ставить перед собою нові цілі. Для нього важливо залишатися людиною, якій можна довіряти у будь-якій ситуації.
Його історія почалася у невеликому селі Хортиця, продовжилася у Запоріжжі, а згодом привела його до військової справи. Попереду в Олександра ще багато планів, нових завдань та можливостей для розвитку.
Стать: Чоловіча
Мати — Ірина Дорощук
Батько — Сергій Дорощук
Дата народження: 26.03.2002
Вік: 24 роки
Місце народження: Село Хортиця
Місце проживання: Запоріжжя
Захоплення: Військова справа, спорт, туризм
Відмітні знаки: Татуювання на шиї підрозділу "АЗОВ"
[Дитинство]
Олександр Дорощук народився 26 березня 2002 року в селі Хортиця. Його батько, Сергій Дорощук, працював у сфері будівництва, а мати, Ірина Дорощук, працювала в місцевій школі. З самого дитинства Олександр ріс звичайною дитиною. Він ходив до школи, спілкувався з друзями, багато часу проводив на вулиці та займався спортом. Батьки намагалися виховати його відповідальним та самостійним, тому з ранніх років привчали Олександра допомагати по дому та відповідати за свої вчинки.
Через деякий час сім'я Дорощуків переїхала до міста Запоріжжя. Для Олександра це стало новим етапом у житті. Нове місто, нові знайомства та нове оточення спочатку були незвичними, але з часом він звик до міського життя та продовжив навчання.
[Шкільні роки]
У Запоріжжі Олександр продовжив навчання у школі. Він не відрізнявся від інших учнів та жив звичайним шкільним життям. Проте через певні обставини його школу закрили, тому Олександру довелося перейти до іншого навчального закладу.
Саме перехід у нову школу став важливим моментом у його житті. Там він познайомився з новими людьми та дізнався про військово-патріотичну гру «Сокіл-Джура». Спочатку Олександр вирішив просто спробувати свої сили, адже раніше військова справа не була його головним захопленням.
[Сокіл-Джура]
Після першої участі у «Соколі-Джурі» Олександр почав поступово цікавитися військовою справою. Особливо сильно на нього вплинуло спілкування зі справжніми військовослужбовцями. Вони розповідали про службу, дисципліну, навчання та власний досвід.
Олександр зрозумів, що військова справа набагато складніша, ніж він думав раніше. Його зацікавило те, що військовослужбовець повинен постійно навчатися, бути готовим до труднощів та відповідати не тільки за себе, а й за людей поруч.
Після цього Олександр почав їздити на різні військово-патріотичні вишколи по Україні. Одним із таких місць став Вовчак. Там він проходив різні випробування, навчався працювати в команді, перевіряв свою витривалість та отримував нові знання. Кожна поїздка давала йому новий досвід та ще більше зацікавлювала його у військовій справі.
[Формування характеру]
Вишколи та спілкування з військовими поступово вплинули на характер Олександра. Він став більш дисциплінованим, відповідальним та спокійним. Якщо раніше він міг ставитися до деяких речей простіше, то з часом почав краще розуміти ціну своїх рішень.
Олександр навчився працювати в команді та допомагати іншим. Він зрозумів, що у військовій справі важлива взаємна довіра, тому почав більше цінувати людей, які знаходяться поруч. Також він став більш цілеспрямованим і вирішив, що хоче пов'язати своє майбутнє саме з військовою службою.
[Закінчення школи]
Після закінчення школи Олександр уже чітко знав, у якому напрямку хоче рухатися. За роки навчання участь у «Соколі-Джурі» та поїздки на вишколи стали важливою частиною його життя. Те, що спочатку було просто цікавістю, поступово переросло у справжнє бажання займатися військовою справою.
Він розумів, що справжня служба буде складнішою за будь-який вишкіл, але це його не зупиняло. Олександр вирішив піти по стопах військовослужбовців, з якими познайомився раніше, та почати будувати власний шлях.
[Початок військової кар'єри]
Після випуску Олександр почав свій шлях у військовій справі. Перший час йому довелося звикати до нового режиму, дисципліни та відповідальності. Він багато навчався, виконував поставлені завдання та намагався отримувати максимум досвіду від старших товаришів.
Олександр не прагнув одразу отримати високе звання. Для нього було важливіше показати себе на ділі та заслужити довіру людей, з якими він служить. Завдяки наполегливості він поступово отримував більше відповідальності та продовжував розвиватися.
[Подальше життя]
З роками Олександр Дорощук став більш досвідченим та впевненим у собі. Він продовжував займатися спортом, підтримувати фізичну форму та вдосконалювати свої навички. Військова справа стала для нього не просто професією, а важливою частиною життя.
Олександр залишився таким самим простим хлопцем, яким був у дитинстві, але досвід змінив його погляди. Він навчився цінувати дисципліну, відповідальність, дружбу та довіру. Зараз, у 24 роки, він продовжує свій шлях і не збирається зупинятися на досягнутому.
Він розуміє, що справжній професіоналізм приходить лише з досвідом та постійною роботою над собою. Саме тому Олександр продовжує навчатися і ставить перед собою нові цілі. Для нього важливо залишатися людиною, якій можна довіряти у будь-якій ситуації.
Його історія почалася у невеликому селі Хортиця, продовжилася у Запоріжжі, а згодом привела його до військової справи. Попереду в Олександра ще багато планів, нових завдань та можливостей для розвитку.
