Глава 1. "Народження"
23 вересня 1996 році у маленькой сім'ї в місті Харькові народилась дивовижна дівчинка - Софія. ЇЇ мати була медиком, а батько був військовослужбовцем. Вони зустрілись в той момент, коли потрібна була допомога друг другові. У мати Софії було розбите сердце, із за того що її мати не стало. А вот батько Софії, був поранений на одному з тренувань. Його колеги заздрили йому, тому що він швидко підіймався угору, тобто, підвищував своє звання та був головніше з кожним разом. Коли він потрапив у лікарню, його майбутня коханнячко приїхало що б допомогти. Після того моменту коли вони зустрілись одразу і покохали один одного...
Софія була не одна в сім'ї, в неї була старша сестричка - Євгенія. Вона була старша Софії всьоголиш на 5 років. Батьки дуже любили своїх доньок, балували, та не уявляли життя без них. Як і всі діти Софія пішла в садочок. Коли Софії виповнилось 6 років і вона вже пішла в школу. Вона обожнювала вчитись, тому, і завжди отримувала хороші оцінки.
Глава 2 "Юність"
Як писалось раніше, Софія зробила великий крок у свому житті - пішла у перший клас. Вчителя хвалили її у всьому, так як вона була відмінниця. Одночасно Софія цікавилась спортом. ЇЇ батько вчив пару прийомам та займався з нею. Вони радісно проводили час. Як раз це і пригодилось! В 3 класі, один хлопчик закохався в неї, але, дівчинка Марія була закохана в того хлопця. Тому вона постійно ревнувала його до Софії. Марії постійно не нравилась Софія, тому що її хвалять та той самий хлопчина якій її подобається - кохає іншу?! Це не припустимо - мовила Марія. В один день, після 3 уроку коли весь клас був у їдальній, останні залишились тільки Марія і Софія. Марія весь час дививлась на Софію дуже грізним поглядом. Коли Софія встала зі столу, Марія підійшла та вдарила її у живіт. Софії раптом стала боляче..
Софія: Що ти твориш? Мені боляче! - мовила Софія.
У відповідь зла Марія промовчала, але незабаром потягнула Софію за волося. Почалась бійка. Софія згадала пару прийомів про які її батько вчив, тому вона не стала терпіти та вдарила її. Їй стало погано та вона розплакалась. Через дві години, батьки Марії та Софії були у кабінеті директора. Вони почали розбиратися, та Софія все розказала як все було. Батьки підтримали Софію. Батьки Марійки були дуже злі та розчаровані...
Софія не зупинялась! Вона хотіла йще чогось більшого. Так як Софія захоплбвалась спортом, то мати запропонувала батькові віддати дівчинку на карате. Батько підтримав. До 11 класу , Софія отримувала безліч нагород по карате, в неї навіть був чорний пояс. Оцінки були високі, тому вона закінчила школу на чудово. Всі вчителя плакали коли Софія випускалась. Вона була гордістью школи.
У 2024 році почалась повномашстабна війна проти сусідньої країни. Вона чудово запа'мятала той день. О 03.58 вона чує якісь вибухи. З просоння вона не розуміє що твориться. Коли вона увійшла у батьківську кімнату, її батьки та сестра ходили та збирали речі. Документи, подушки, ковдру, одяг були розкидані по кімнаті. Стояло дві великих сумки. Софія не розуміла що відбувається. Коли батьки побачили Софію, вони підійшла та одразу обійняли та поцілували у щічку. Перше почуте слово від батьків було - Воно почалось. Війна.... Перші дні було дуже тяжко. Сім'я перебувала у метро, їм було неймовірно тяжко. На 4 день війни батько підійшов до Софії та сказав такі слова.
- Софійка, донечка. Ти навіть не уявляєш як тебе я кохаю. На жаль, мені треба йти... Захищати в першу чергу Вас та нашу країну. *Батько почав плакати* Пам'ятай, я завжди буду біля тебе. Я буду підтримувати тебе завжди. Я скоро повернусь.
Вся родина почала плакати. В останні хвилини вони обнімались.
Глава 3 " Доросле життя "
Не дивлячись скільки пройшло вже часу - батько Софії був на війні. Але час йде, треба рухатись далі. Дивлячись чим Софія захоплювалась, вона вирішила піти у Львівський державний універститет внутрішніх справ. Вона мріяла стати поліцейським. В самому в інституті, в неї появилося багато друзів! Крім цього були і смішні і тяжкі моменти. На 3 курсі вона дізналась про одне. Про велику втрату.
Друга частина "Смерть"
Після тяжкого тренування, Софія та її друзі пішли відпочивати. Раптом Софіїн телефон задрібіжав. Це дзвонила мати.
Софія: Народ, зачекайте секунду, мені дзвонять. Скоро буду! - мовила Софія.
*Софія на радощях підняла трубку, як раптом почула сумний та плачущий голос. *
Мати: Батька... Батька...
Софія: що батько ? Що сталось?
Мати: його не стало...
Після цих слів у Софії все рухнуло. Вона сіла на пеньок який був біля неймовірного класного садка, який був біля універститета та почала сильно плакати. Це була та сама близька людина, яка підтримувала, любила і яка навчила Софію основним правилам життя. Наступила чорна полоса в житті Софії. Пройшла година. Почав йти сильний дощ. Друзі подумали що Софія втікла додому, але це було не зовсім так. В неї був був накрайщий друг Ростислав. Вони зблизились у перший же день свого навчального року. Та він чудово знав, що Софія б так просто і швидко би не пішла. Він негайно взяв свою кофту, та пішов шукати. Незабаром він побачив знайоме волосся та зрозумів що це вона. Він підбіг та укрив кофтою Софію, що б їй не було холодно. Без зайвих слів Ростислав взяв під руку Софію і повів у гуртожиток, а саме у свою кімнату. Там він зробив їй чай та почав розпитувати що сталось. Весь вечір вони говорили про батька Софії. Ростислав намагався шуткувати чи перейти на інші теми що б хоч трішки розвеселити Софію.
Третя година ночі. Софія втомилася та почала засипати. Ростислав акуратно укрив її ковдрою і сам ліг на підлогу. І так.. пройшов рік. Кінець 4 курсу. Екзамени. Софія дуже хвилювалася, так як боялась не здати екзамени. Але як добре що в неї є близькі люди які можуть підтримати її , а саме - Ростилав. Після втрати батька, Ростислав захищав та підтримував Софію. він кожен день бачились та гуляли, разом сміялись та проводили чудово час. В результаті, вона здала всі екзамени на чудово! Всі рідні були настільки раді, що не мали куди себе подіти.
23 вересня 1996 році у маленькой сім'ї в місті Харькові народилась дивовижна дівчинка - Софія. ЇЇ мати була медиком, а батько був військовослужбовцем. Вони зустрілись в той момент, коли потрібна була допомога друг другові. У мати Софії було розбите сердце, із за того що її мати не стало. А вот батько Софії, був поранений на одному з тренувань. Його колеги заздрили йому, тому що він швидко підіймався угору, тобто, підвищував своє звання та був головніше з кожним разом. Коли він потрапив у лікарню, його майбутня коханнячко приїхало що б допомогти. Після того моменту коли вони зустрілись одразу і покохали один одного...
Софія була не одна в сім'ї, в неї була старша сестричка - Євгенія. Вона була старша Софії всьоголиш на 5 років. Батьки дуже любили своїх доньок, балували, та не уявляли життя без них. Як і всі діти Софія пішла в садочок. Коли Софії виповнилось 6 років і вона вже пішла в школу. Вона обожнювала вчитись, тому, і завжди отримувала хороші оцінки.
Глава 2 "Юність"
Як писалось раніше, Софія зробила великий крок у свому житті - пішла у перший клас. Вчителя хвалили її у всьому, так як вона була відмінниця. Одночасно Софія цікавилась спортом. ЇЇ батько вчив пару прийомам та займався з нею. Вони радісно проводили час. Як раз це і пригодилось! В 3 класі, один хлопчик закохався в неї, але, дівчинка Марія була закохана в того хлопця. Тому вона постійно ревнувала його до Софії. Марії постійно не нравилась Софія, тому що її хвалять та той самий хлопчина якій її подобається - кохає іншу?! Це не припустимо - мовила Марія. В один день, після 3 уроку коли весь клас був у їдальній, останні залишились тільки Марія і Софія. Марія весь час дививлась на Софію дуже грізним поглядом. Коли Софія встала зі столу, Марія підійшла та вдарила її у живіт. Софії раптом стала боляче..
Софія: Що ти твориш? Мені боляче! - мовила Софія.
У відповідь зла Марія промовчала, але незабаром потягнула Софію за волося. Почалась бійка. Софія згадала пару прийомів про які її батько вчив, тому вона не стала терпіти та вдарила її. Їй стало погано та вона розплакалась. Через дві години, батьки Марії та Софії були у кабінеті директора. Вони почали розбиратися, та Софія все розказала як все було. Батьки підтримали Софію. Батьки Марійки були дуже злі та розчаровані...
Софія не зупинялась! Вона хотіла йще чогось більшого. Так як Софія захоплбвалась спортом, то мати запропонувала батькові віддати дівчинку на карате. Батько підтримав. До 11 класу , Софія отримувала безліч нагород по карате, в неї навіть був чорний пояс. Оцінки були високі, тому вона закінчила школу на чудово. Всі вчителя плакали коли Софія випускалась. Вона була гордістью школи.
У 2024 році почалась повномашстабна війна проти сусідньої країни. Вона чудово запа'мятала той день. О 03.58 вона чує якісь вибухи. З просоння вона не розуміє що твориться. Коли вона увійшла у батьківську кімнату, її батьки та сестра ходили та збирали речі. Документи, подушки, ковдру, одяг були розкидані по кімнаті. Стояло дві великих сумки. Софія не розуміла що відбувається. Коли батьки побачили Софію, вони підійшла та одразу обійняли та поцілували у щічку. Перше почуте слово від батьків було - Воно почалось. Війна.... Перші дні було дуже тяжко. Сім'я перебувала у метро, їм було неймовірно тяжко. На 4 день війни батько підійшов до Софії та сказав такі слова.
- Софійка, донечка. Ти навіть не уявляєш як тебе я кохаю. На жаль, мені треба йти... Захищати в першу чергу Вас та нашу країну. *Батько почав плакати* Пам'ятай, я завжди буду біля тебе. Я буду підтримувати тебе завжди. Я скоро повернусь.
Вся родина почала плакати. В останні хвилини вони обнімались.
Глава 3 " Доросле життя "
Не дивлячись скільки пройшло вже часу - батько Софії був на війні. Але час йде, треба рухатись далі. Дивлячись чим Софія захоплювалась, вона вирішила піти у Львівський державний універститет внутрішніх справ. Вона мріяла стати поліцейським. В самому в інституті, в неї появилося багато друзів! Крім цього були і смішні і тяжкі моменти. На 3 курсі вона дізналась про одне. Про велику втрату.
Друга частина "Смерть"
Після тяжкого тренування, Софія та її друзі пішли відпочивати. Раптом Софіїн телефон задрібіжав. Це дзвонила мати.
Софія: Народ, зачекайте секунду, мені дзвонять. Скоро буду! - мовила Софія.
*Софія на радощях підняла трубку, як раптом почула сумний та плачущий голос. *
Мати: Батька... Батька...
Софія: що батько ? Що сталось?
Мати: його не стало...
Після цих слів у Софії все рухнуло. Вона сіла на пеньок який був біля неймовірного класного садка, який був біля універститета та почала сильно плакати. Це була та сама близька людина, яка підтримувала, любила і яка навчила Софію основним правилам життя. Наступила чорна полоса в житті Софії. Пройшла година. Почав йти сильний дощ. Друзі подумали що Софія втікла додому, але це було не зовсім так. В неї був був накрайщий друг Ростислав. Вони зблизились у перший же день свого навчального року. Та він чудово знав, що Софія б так просто і швидко би не пішла. Він негайно взяв свою кофту, та пішов шукати. Незабаром він побачив знайоме волосся та зрозумів що це вона. Він підбіг та укрив кофтою Софію, що б їй не було холодно. Без зайвих слів Ростислав взяв під руку Софію і повів у гуртожиток, а саме у свою кімнату. Там він зробив їй чай та почав розпитувати що сталось. Весь вечір вони говорили про батька Софії. Ростислав намагався шуткувати чи перейти на інші теми що б хоч трішки розвеселити Софію.
Третя година ночі. Софія втомилася та почала засипати. Ростислав акуратно укрив її ковдрою і сам ліг на підлогу. І так.. пройшов рік. Кінець 4 курсу. Екзамени. Софія дуже хвилювалася, так як боялась не здати екзамени. Але як добре що в неї є близькі люди які можуть підтримати її , а саме - Ростилав. Після втрати батька, Ростислав захищав та підтримував Софію. він кожен день бачились та гуляли, разом сміялись та проводили чудово час. В результаті, вона здала всі екзамени на чудово! Всі рідні були настільки раді, що не мали куди себе подіти.
Глава 4 "Теперешній час"
Прошло багато років с моменту випуску з універститету. Софії вдалося достигнути цілі які вона собі поставила. Вона отримала звання "Полковника" в Національній Поліції в місті Дніпро , та була правою рукою Генерала. Ростислав - це та сама людина яка була з початку її кар'єри. Після випуску , вони почали зустрічатись. Разом з Ростиславом вони пройшли через тяжкі та радісні моменти. Незабаром цього року в зимку вони планують офіціально одружитись. У сім'ї Софії було все чудово. Її сестра вже мала двоє дітей, мати жила в простому але і гарненькому будиночку. Звісно після втрати батька було тяжко. Але вони не здавались. Софія готова на щось більше, та вона завжди буде добиватися своєї цілі.
КІНЕЦЬ.
