Дмитро Кладенко народився у місті Полтава,.Мама працювала у Магазині меблів, тато був Майором СБУ .Мама працювала цілий день на роботі, та коли приходила додому, була дуже втомлена, крім того, для всієї сім'ї потрібно було ще приготувати їжу.
Шкільне життя
У школі Дмитро вчився на 10-12 балів. Після школи, усіх тренувань Дмитро дуже любив пограти у комп'ютері ігри.
У нього було дуже багато друзів, з якими він завжди любив на вихідних покататись на велосипедах.Але після закінчення школи залишились лише справжні друзі...
Юність:
Після закінчення школи, Дмитро дуже хотів знайти роботу щоб зібрати собі на новий ноутбук, але один старий друг порекомендував піти вчитись на юриста . Вивчившись, він думав піти на адвоката а потім він зрозумів що захотів піти по стопам батька і пішов працювати в СБУ м.Харків. Дмитро мав дужі хороші навички адвоката, тому коли він перевіряв людей на наркотики та алкогольне сп'яніння,через рік, у Дмитра було дуже багато грошей, та він вирішив піти з СБУ, та думав жити на ці гроші, до кінця свого життя.
Але через декілька місяців, коли Дмитро поїхав у інше місто,він прожив там 2 місяці і зрозумів що ні я не як не проживу і він переїхав обратно в город
Доросле життя:
На протязі декількох місяців, Дмитро так і не міг знайти собі роботу, але раптом, зустрів свого старого друга Ярослава Дзюбенка, який з ним працював ще у СБУ. Розказавши всі проблеми у житті, Ярослав порекомендував Поліцію,де вже працював його син Антон Дзюбенка. Після того, Дмитро і Антон стали найліпшими друзями, які разом їздили у патрулі, ув'язнювали злочинців, та виїзжали на спец.операції.Поліція ставала для нього все більш цікавою та частиною його життя.
Але, через 3 роки служби, перебуваючи на посаді підполковника ГУНП м.Харків, Дмитро виршів піти з поліції, у зв'язку з тим, що пішло дуже багато його близьких та хороших друзів.
Наші часи:
Дмитро їздив на фурі а коли він встрітив свого старого друга Ярослава він запропунував вернутися на службу в СБУ він сказав що подумає та напротязі декількох неділь він сидів дома та думав чи йти йому в СБУ чи ні він через 4 години позвонив другу Ярославу та сказав що приїде завтра на набір коли настало утро він приїхав и поступив він довго служив в СБУ и дослужився до підполковника СБУ м.Харькова и разом я полковником Ярославом їздив на патрулі та затримання але коли були на затримані особого опасного приступника підстрелили його друга Ярослава і він попав в больницу і він завжди їздив к йому з мандаринами и апельсинами и завжди Ярославу було дуже приємно потім Ярослава виписали и вони дальше служили поки не постаріли пішли вони вишли зі званнями Ярослав Генерал а Дмитро зі званням Генерал.
Шкільне життя
У школі Дмитро вчився на 10-12 балів. Після школи, усіх тренувань Дмитро дуже любив пограти у комп'ютері ігри.
У нього було дуже багато друзів, з якими він завжди любив на вихідних покататись на велосипедах.Але після закінчення школи залишились лише справжні друзі...
Юність:
Після закінчення школи, Дмитро дуже хотів знайти роботу щоб зібрати собі на новий ноутбук, але один старий друг порекомендував піти вчитись на юриста . Вивчившись, він думав піти на адвоката а потім він зрозумів що захотів піти по стопам батька і пішов працювати в СБУ м.Харків. Дмитро мав дужі хороші навички адвоката, тому коли він перевіряв людей на наркотики та алкогольне сп'яніння,через рік, у Дмитра було дуже багато грошей, та він вирішив піти з СБУ, та думав жити на ці гроші, до кінця свого життя.
Але через декілька місяців, коли Дмитро поїхав у інше місто,він прожив там 2 місяці і зрозумів що ні я не як не проживу і він переїхав обратно в город
Доросле життя:
На протязі декількох місяців, Дмитро так і не міг знайти собі роботу, але раптом, зустрів свого старого друга Ярослава Дзюбенка, який з ним працював ще у СБУ. Розказавши всі проблеми у житті, Ярослав порекомендував Поліцію,де вже працював його син Антон Дзюбенка. Після того, Дмитро і Антон стали найліпшими друзями, які разом їздили у патрулі, ув'язнювали злочинців, та виїзжали на спец.операції.Поліція ставала для нього все більш цікавою та частиною його життя.
Але, через 3 роки служби, перебуваючи на посаді підполковника ГУНП м.Харків, Дмитро виршів піти з поліції, у зв'язку з тим, що пішло дуже багато його близьких та хороших друзів.
Наші часи:
Дмитро їздив на фурі а коли він встрітив свого старого друга Ярослава він запропунував вернутися на службу в СБУ він сказав що подумає та напротязі декількох неділь він сидів дома та думав чи йти йому в СБУ чи ні він через 4 години позвонив другу Ярославу та сказав що приїде завтра на набір коли настало утро він приїхав и поступив він довго служив в СБУ и дослужився до підполковника СБУ м.Харькова и разом я полковником Ярославом їздив на патрулі та затримання але коли були на затримані особого опасного приступника підстрелили його друга Ярослава і він попав в больницу і він завжди їздив к йому з мандаринами и апельсинами и завжди Ярославу було дуже приємно потім Ярослава виписали и вони дальше служили поки не постаріли пішли вони вишли зі званнями Ярослав Генерал а Дмитро зі званням Генерал.
