«Все своє свідоме життя, знайти себе в цьому світі була основна мета, Я ніколи не прагнув нічього іншого окрім усвідомлення сенсу існування та відчуття впевненості в намірах свого вдосконалення. Потрібно побороти барʼєр холоднокровності та спробувати віддатись почуттям та стати на правильний шлях… Але чи не буде це все марним…»
глава 1 «Сяйво»
Іліан Садівський, родом з Греції невеличкого міста Ахарнес де все дитинство обожнював подорожі та експедиції в горах. Після служби в «Управлінні спеціальних сил» батько пішов у відставку, вже тільки після 3-ох років подорожів відновився викладачем прикладної стрільби в « Грецькому навчальному центрі нетрадиційної війни». Під час чергового виїзду, на міжнародних спільних навчаннях з прикладної стрільби в Україні, він зустрів фантастично вродливу жінку яку звали Вікторія, вона була родом зі Львова. В подальшу шалене кохання побудило створенню сімʼї, в якій 18 вересня 1991 року і народився Вадим…Народження в Україні стало його одною із причин повернення…
глава 2 «Софія»
В той день була сильна злива, повертаючись зі школи додому, перед самим входом в будинок Вадима забрала поліція та відвезла у відділок, вже ввечері йому сказали, що його матір вбили. Вона була ганебно згвалтована в перевулку на тій ж вулиці де вони жили. Доволі довго він приходив до тями, він до кінця не міг зрозуміти, як здійснити такий вчинок дозволила поліція.
Після усвідомлення він пообіцяв собі , що вивчить рідну мову матері та повернеться в Україну, адже рідних в нього майже не лишилось.
глава 3 «Боротьба»
та думки, Вадим спрямував нащастя в нову та ефективну секцію «греко-римської боротьби» яка була культом в країні, та дозволяла стримувати себе. Те захоплення, жага до перемоги надала достатньо самовпевненості в його юному віці. Його очі горіли, дух був наповнений киснем свободи та залежності від спорту. Але це все тривало до кінця його повноліття, після якого він згадав про обіцянку надану собі, та вирішив повернутись в Україну.
глава 4 «Україна»
Приїзд в Україну застав Вадима зненацька, інший менталітет, інші люди, саме головне, незрозуміле захоплення та мурашки які він відчув коли став на рідну землю. Спогади про матір, допомогли йому, перед приїздом він взяв з собою лист який надіслала його тітка Ксенія, зміст листа було саме запрошення, хоч вона і не знала що її вже немає. Нова адреса будинку та фотографію мами з її двоюрідною сестрою, на фоні Залізничного вокзалу Львова, з підписом на звороті «чекаємо вдома», допомогли Вадиму знайти її.
Як тільки Вадим під’їхав до будинку, він звернув увагу на собаку яка блукала по вулиці, з якою до вечора просидів очікуючи сестру. Коли під’їхала машина, він зрозумів що його тітка має досить багато коштів. Не повіривши своїм очам, вона вийшла з машини, не глушивши двигун, бідбігла до Вадима та обняла його. Вся ніч була напружена, адже тяжке становище та погана звістка «погасила» тітку. Підтримавши Вадима, вона дала достатньо надій щоб не переживати, її підтримка буде завжди з ним.
Тітка була розлучена, дітей вона не могла мати, тому цілий будинок в якому вона жила пустував, проблеми з житлом були вирішені відразу.
Посада головою відділення в Національному Банку України м. Львів, тітки Ксенії, надавала достатньо зв’язків. Не вагаючись вона старалась за проханням Вадима, знайти йому місце в підрозділі оперативного призначення… Вадим взагалі не володів навіть азами військової справи, але йому дуже хотілось продовжити справу батька на батьківщині матері.
глава 5 «Професіоналізм»
Загартувавши дух та тіло, освоївши всі навички, Вадим був готовий віддати 4 роки життя академії, для отримання офіцерського звання. Навчання в академії стало початок росту Вадима в структурах. Методика проведення занять підвищилась, вміння розбиратись в людях з досвідом стало кращим, комунікація, вміння швидко приймати рішення дуже добре посприяло в подальшому підвищенні Вадима на командира підрозділу.
Вадим: - Достатньо втрат, розчарувань та злоби, щоб розуміти цинізм та егоїзм вищого командуванян, хоча їм з цим жити.
2019 рік, ротація, штурм будівлі не контрольованої території під Авдіївкою, 21 двохсотий.
Вадим: - Переживши пекло, мені досить добре було зрозуміло наскільки важливі люди за яких ми стоїмо…
Агітація СБУ після церемонії вручення державної нагороди, надихнула Вадима вступити в лави Служби безпеки України, де він отримав чергове звання полковник. Командування підрозділом в силах спец призначення допомогло досягнути того рівня який потрібен для забезпечення державної безпеки в Україні.
глава 6 «Закриті очі»
Шлях корупційної злочинності продовжується і надалі. Ставки зросли. Все тільки починається…
Останнє редагування:
