Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Ліфанович Стас Богданович
Стать: Чоловіча
Мати: Марія Ліфанович
Батько: Богдан Ліфанович
Дата народження: 12.04.2001
Вік: 24
Місце народження: Місто Рівне
Місце проживання: Київ
Захоплення: Тактика, автомобілі, музика, спорт
Відмітні знаки: Шрам біля брови, татуювання у вигляді ведмідя на правому плечі.
Стас Ліфанович народився у тихому, але живому місті Рівне — серці Волині. Його родина була прикладом гідності та працьовитості: батько, військовий Збройних Сил України, та мати, медсестра у місцевій лікарні, виховували сина у повазі до честі, дисципліни та людяності.
Змалку Стас був активним, допитливим та сміливим хлопцем. Він годинами катався на велосипеді, змагався у спортивних турнірах і з азартом слухав історії батька про службу. Саме вони стали для нього першою іскрою бажання присвятити себе захисту країни.
Ще в дитинстві він вирізнявся почуттям справедливості: допомагав старшим, захищав молодших і завжди стояв на стороні правди. Його дитячі роки — це дружба, спорт і незгасна мрія про майбутню службу державі.
У школі Стас зарекомендував себе як дисциплінований, активний та відповідальний учень. Улюблені предмети — історія, фізична культура та правознавство.
Він займався легкою атлетикою, боротьбою та рукопашним боєм. Учителі часто називали його «стержнем класу» — тим, хто ніколи не відмовиться від відповідальності і завжди підтримає інших.
Окрім навчання, Стас активно допомагав школі: брав участь у волонтерських заходах, чергував у шкільному патрулі та організовував події. Його поважали за чесність, характер і відданість справі.
Після школи Стас вступив до університету внутрішніх справ у Києві — здійснивши свою давню мрію. З перших днів він показав себе як цілеспрямований і наполегливий курсант.
Навчання він поєднував із тренуваннями, науковою діяльністю та участю в молодіжних програмах. Стас завжди підтримував оточення, був лідером, який не кидає друзів і не боїться труднощів.
Згодом Стас перевівся на факультет Міністерства внутрішніх справ, де міг спеціалізуватися на оперативно-аналітичній діяльності та кібербезпеці.
Йому подобалась робота, що потребує холодного розуму, уважності та стратегічного мислення. На новому факультеті він став одним із найкращих курсантів — дисциплінованим, витривалим та високо мотивованим.
Після успішних курсів Стас отримав шанс пройти стажування у Службі безпеки України. Це стало його першим реальним кроком у професію.
Під час стажування він збирав і аналізував інформацію, працював зі спостереженнями та навчався поводитися з конфіденційними даними. Його стратегічне мислення одразу привернуло увагу наставників.
Перше важливе завдання Стаса було пов’язане з аналітикою: потрібно було знайти джерело витоку даних у державних системах. Завдяки уважності та власній методиці пошуку цифрових слідів він зміг виявити проблему і запобігти втраті секретної інформації.
За це він отримав свою першу офіційну подяку.
З кожною новою операцією Стас здобував досвід і довіру керівництва. Його підвищили до старшого аналітика.
Він почав працювати над серйозними напрямками:
— протидія кіберзлочинності,
— аналіз міжнародних загроз,
— робота з розвідданими.
Його холоднокровність у критичних ситуаціях і здатність бачити те, що інші пропускають, зробили його цінним спеціалістом. Стас неодноразово отримував нагороди та запрошення до участі у міжнародних навчаннях.
На службі він познайомився з Аліною — талановитою аналітикинею з того ж відділу. Спільна праця, підтримка та довіра поступово переросли у глибокі почуття.
Аліна завжди була поруч: і в складних операціях, і під час виснажливих навчань, і в моменти сумнівів. Їхній зв’язок став міцним фундаментом для обох.
Під час спецоперації із виявлення шпигунської мережі Стас отримав поранення в руку. Попри біль, він залишився на позиції та допоміг команді завершити операцію успішно.
Цей випадок лише загартував його характер і зміцнив повагу колег.
Через кілька років Стас зробив Аліні пропозицію. Весілля вони відсвяткували в рідному Рівному — серед близьких, друзів та побратимів.
Це було тепле українське свято, сповнене традицій, музики та щирих емоцій. Там вони присягнули бути поруч у радості й труднощах та залишатися вірними не лише одне одному, а й своєму покликанню — служити людям і країні.
Стать: Чоловіча
Мати: Марія Ліфанович
Батько: Богдан Ліфанович
Дата народження: 12.04.2001
Вік: 24
Місце народження: Місто Рівне
Місце проживання: Київ
Захоплення: Тактика, автомобілі, музика, спорт
Відмітні знаки: Шрам біля брови, татуювання у вигляді ведмідя на правому плечі.
[Дитинство]
Стас Ліфанович народився у тихому, але живому місті Рівне — серці Волині. Його родина була прикладом гідності та працьовитості: батько, військовий Збройних Сил України, та мати, медсестра у місцевій лікарні, виховували сина у повазі до честі, дисципліни та людяності.
Змалку Стас був активним, допитливим та сміливим хлопцем. Він годинами катався на велосипеді, змагався у спортивних турнірах і з азартом слухав історії батька про службу. Саме вони стали для нього першою іскрою бажання присвятити себе захисту країни.
Ще в дитинстві він вирізнявся почуттям справедливості: допомагав старшим, захищав молодших і завжди стояв на стороні правди. Його дитячі роки — це дружба, спорт і незгасна мрія про майбутню службу державі.
[Шкільні роки]
У школі Стас зарекомендував себе як дисциплінований, активний та відповідальний учень. Улюблені предмети — історія, фізична культура та правознавство.
Він займався легкою атлетикою, боротьбою та рукопашним боєм. Учителі часто називали його «стержнем класу» — тим, хто ніколи не відмовиться від відповідальності і завжди підтримає інших.
Окрім навчання, Стас активно допомагав школі: брав участь у волонтерських заходах, чергував у шкільному патрулі та організовував події. Його поважали за чесність, характер і відданість справі.
[Студентське життя]
Після школи Стас вступив до університету внутрішніх справ у Києві — здійснивши свою давню мрію. З перших днів він показав себе як цілеспрямований і наполегливий курсант.
Навчання він поєднував із тренуваннями, науковою діяльністю та участю в молодіжних програмах. Стас завжди підтримував оточення, був лідером, який не кидає друзів і не боїться труднощів.
[Перехід на факультет МВС]
Згодом Стас перевівся на факультет Міністерства внутрішніх справ, де міг спеціалізуватися на оперативно-аналітичній діяльності та кібербезпеці.
Йому подобалась робота, що потребує холодного розуму, уважності та стратегічного мислення. На новому факультеті він став одним із найкращих курсантів — дисциплінованим, витривалим та високо мотивованим.
[Перше стажування в СБУ]
Після успішних курсів Стас отримав шанс пройти стажування у Службі безпеки України. Це стало його першим реальним кроком у професію.
Під час стажування він збирав і аналізував інформацію, працював зі спостереженнями та навчався поводитися з конфіденційними даними. Його стратегічне мислення одразу привернуло увагу наставників.
[Перше реальне завдання]
Перше важливе завдання Стаса було пов’язане з аналітикою: потрібно було знайти джерело витоку даних у державних системах. Завдяки уважності та власній методиці пошуку цифрових слідів він зміг виявити проблему і запобігти втраті секретної інформації.
За це він отримав свою першу офіційну подяку.
[Підвищення та досягнення]
З кожною новою операцією Стас здобував досвід і довіру керівництва. Його підвищили до старшого аналітика.
Він почав працювати над серйозними напрямками:
— протидія кіберзлочинності,
— аналіз міжнародних загроз,
— робота з розвідданими.
Його холоднокровність у критичних ситуаціях і здатність бачити те, що інші пропускають, зробили його цінним спеціалістом. Стас неодноразово отримував нагороди та запрошення до участі у міжнародних навчаннях.
[Перше кохання]
На службі він познайомився з Аліною — талановитою аналітикинею з того ж відділу. Спільна праця, підтримка та довіра поступово переросли у глибокі почуття.
Аліна завжди була поруч: і в складних операціях, і під час виснажливих навчань, і в моменти сумнівів. Їхній зв’язок став міцним фундаментом для обох.
[Поранення]
Під час спецоперації із виявлення шпигунської мережі Стас отримав поранення в руку. Попри біль, він залишився на позиції та допоміг команді завершити операцію успішно.
Цей випадок лише загартував його характер і зміцнив повагу колег.
[Весілля]
Через кілька років Стас зробив Аліні пропозицію. Весілля вони відсвяткували в рідному Рівному — серед близьких, друзів та побратимів.
Це було тепле українське свято, сповнене традицій, музики та щирих емоцій. Там вони присягнули бути поруч у радості й труднощах та залишатися вірними не лише одне одному, а й своєму покликанню — служити людям і країні.
