1. Дитинство та життя у Херсоні
Ігор Міллер народився 14 березня 2001 року у Херсоні. Виріс на Таврійському мікрорайоні у звичайній сім’ї. Батько працював водієм вантажівки, часто їздив у рейси по області, а мама — медсестрою у лікарні. Жили небагато, але батьки завжди старалися дати йому нормальне життя та хороше виховання. Ігор із дитинства знав, що таке праця, бо бачив, як батьки втомлені повертаються додому після зміни.Дитинство у нього було просте, як у більшості хлопців того часу: двір, футбол, велосипеди, гаражі й постійні прогулянки з друзями до самого вечора. У школі він не був відмінником, але й проблем ніколи не створював. Найбільше любив фізкультуру та трудове навчання. Часто допомагав батькові ремонтувати машину, міг годинами сидіти в гаражі та вчитись елементарним речам по автомобілях.
Коли Ігору було 12 років, у сусідньому будинку сталася пожежа через коротке замикання. Тоді він уперше побачив роботу пожежників наживо. Один із рятувальників виніс із квартири літню жінку, яка мало не задихнулася від диму. Саме після цього випадку Ігор почав задумуватись про службу у ДСНС. Йому подобалась не форма чи машини, а те, що ці люди реально рятували чужі життя.
Після закінчення школи у 2018 році, коли йому було 17 років, він вступив до технікуму на спеціальність автомеханіка. Паралельно почав активно займатися спортом. Бігав на стадіоні, займався на турніках і працював над витривалістю, бо розумів, що для служби потрібна хороша фізична форма. Друзі не завжди розуміли його бажання стати пожежником, але Ігор уже тоді був упертим і звик добиватися свого.
2. Війна та переїзд до Львова
У 2022 році, коли Ігору був 21 рік, почалося повномасштабне вторгнення. Херсон дуже швидко змінився. Замість звичного життя — вибухи, окупація, постійний страх і невідомість. Багато знайомих виїхали одразу, але родина Ігоря трималась до останнього.Сам Ігор не сидів без діла. Допомагав сусідам, носив воду літнім людям, розвозив продукти та допомагав після обстрілів. Після кількох прильотів він на власні очі побачив зруйновані будинки та пожежі. Саме тоді остаточно зрозумів, що хоче працювати рятувальником і допомагати людям не словами, а ділом.
Через кілька місяців сім’я вирішила виїжджати до Львова. Дорога була важкою: блокпости, великі черги, постійна втома та переживання за майбутнє. Ігор важко сприймав переїзд, бо не хотів залишати рідний Херсон, але розумів, що іншого вибору немає.
У Львові вони оселилися у маленькій орендованій квартирі на околиці міста. Перший час було дуже непросто. Грошей постійно не вистачало, тому Ігор працював де доведеться: на складі, кур’єром, іноді допомагав на будівництві. Але навіть тоді він не забував про свою мрію. Після роботи продовжував тренуватись, бігав у парку та готувався до вступу у ДСНС.
3. Служба у ДСНС
У 2023 році, коли Ігору виповнилося 22 роки, він подав документи на службу у ДСНС у Львові. Відбір був складним: медкомісія, фізичні нормативи та співбесіди. Багато людей не проходили навіть перших етапів, але Ігор успішно впорався з усім завдяки своїй фізичній підготовці та характеру.Коли його прийняли на службу, він довго не міг у це повірити. Пам’ятає, як уперше одягнув форму рятувальника та стояв перед дзеркалом із відчуттям, що нарешті здійснив свою дитячу мрію.
Перші місяці служби були дуже важкими. Постійні виїзди, нічні чергування, пожежі, ДТП та наслідки ракетних ударів. Ігор швидко зрозумів, що ця робота зовсім не така, як її показують у фільмах. Тут немає часу на страх чи паніку, бо від твоїх дій можуть залежати людські життя.
У 23 роки Ігор уже брав участь у складних виїздах і допомагав рятувати людей із задимлених квартир та будинків після обстрілів. Найбільше йому запам’ятався випадок, коли під час пожежі у багатоповерхівці він разом із напарником виніс маленьку дитину із задимленої квартири. Після цього випадку він ще довго не міг відійти морально, але саме тоді зрозумів, що все робить правильно.
Зараз Ігору 25 років. Він живе у Львові та продовжує працювати пожежником-рятувальником у ДСНС. Колеги поважають його за витримку, характер і готовність допомогти у будь-якій ситуації. Попри нове життя у Львові, Херсон він досі вважає своїм рідним містом і мріє після перемоги повернутися туди хоча б на кілька днів, щоб знову пройтись знайомими вулицями свого дитинства.
