Народження
Гордгоч Олег Сергійович народився 21.04.2004 у Харькові в сімї судді.
Дитинство
Олег був бажаною дитиною, бо батьки хотіли хлопчика. Так і народився в Харькові. Мати Гордгоч Олена Андріївна при народжені Олега їй було 34 роки на той час працювала в ДКВС та була підполковником.А батько Гордгоч Сергій Анатольович при народжені Олега Йому було 33 роки працював суддею в мерії м. Харькова. , Грошей в дитинстві вистачало, але його ніколи не балували. Батько був добрий та справедливий, мама була красивою та мудрою жінко, вони дуже любили Олега. Ще коли він ходив у дит.садок його батька підставили та посадили до в’язниці, пам’ятав він його тільки по дитячим фото, яких на жаль було не багато. Характером був дуже спокійним, не любив шукати собі пригод на одне місце. В садочку дуже любили вихователі та пророкували йому велике майбутнє.
Юнацтво
В першому класі мав надлишкову вагу та комплекси, був дуже закритим у собі. Боявся ходити до школи, бо його ображали та ніколи з ним не спілкувались. Олег був дуже розумним, але слабим та “жирним”- так його обзивали.йому це все надоїло та він почав ходити в зал. Вага поступово починала спадати, Олег не пропускав тренувань, бо його тренер пообіцяв, що коли він піде у 6 клас то буде найстрункішим в класі. Так і сталось, гарне тіло, прекрасне лице і головне – вміння постояти за себе. Почався період дорослішання, він вже не соромився підходити та знайомитись, а навпаки став центром уваги в класі, дівчата просились аби сісти із ним за парту, а хлопці весь час запрошували до себе пограти у відео ігри та щей до того він був старостою в класі. В старших класах Олег почав займатись рукопашним боєм та почав показувати перші серйозні результати, став майстром спорту, виграв безліч змагань. Якось будучи на чемпіонаті Європи, він не сказав своєму тренеру про травму та вийшов битись в октагон. Олег вистояв рівно один раунд, який став для нього останнім в бійцівській кар’єрі, він – порвав 3 сухожилля. Олег Знов закрився в собі та питав у Бога за що йому це, єдиною розрадою для нього стала його найближча подруга – Софія, яка майже не відходила від нього в лікарні. Після виписки Олег сидів вдома, а трішки випивша Аня-ще одна його подруга попросила, в нього прогулятись по набережній. Тоді був перший та абсолютно зніяковілий поцілунок, бо Олег боявся робити перший крок. І тут прийшовши додому він вирішив запропонувати їй зустрічатись, Аня не відмовила. Вона була старшою на рік від нього, та поступила в університет раніше, тому Іван чекав завершення школи шоб поступити до Києва і почати жити разом. В 2018 році Олег поступає у військовий ліцей ле він повністю відновився від травми та знов почав займатися спортом.
Студентське життя
На знайомстві з групою він вирішив стати Капітаном та займатись усіма справами групи, хороше минуле та багато досягнень допомогли та його обрали капітаном. Це було дійсно безтурботнє життя, найкраща дівчина, хороший воєний ліцей. Ось в один із осінніх вечорів йому приходить дзвінок з невідомого номера, Олег бере трубку та не розуміє хто це. На тому кінці був його батько, який вийшов з тюрьми ще коли йому було 10 років, але мати поставила йому ультиматум щоб той більше ніколи не з’являвся в їхньому житті. Хлопець думав, що це жарт, але батько запропонував зустрітись і він погодився. В одному із кафе Києва вони сиділи і цілий вечір говорили, сміялись та дивились дитячі фото, парубок не міг зрозуміти чому мати так вчинила з ним та не розповідала, що батько вийшов. Втім, в той момент це його найменше хвилювало, батько сказав, що їде до Польщі заробляти кошти і якщо син захоче то в любий момент зможе до нього приїхати, так вони розійшлись. Олег на емоціях пішов розповідати все своїй дівчині та прийшовши до її гуртожитку він застав як вона без одягу лежить з якимось хлопцем. Він мовчки пішов, хоча сусідка по кімнаті Софії казала, щоб він збудив Аню та поговорив, але він не хотів. Хлопець одразу поїхав у військову казарму та цілу ніч в потязі думав як бути далі. Він написав їй останнє смс та попросив одне – щоб вони залишились один одному друзями. По приїзду в Київ з Харькова Олег. В свій вихідний Олег пішов до Софії, де він попив чаю та поговорив з Софією він запропонував прогулятися з Софією після чого запропонував зустрічатись Софія сказала що подумає бо вона ще не розібралась в собі, пройшовши трохи часу софія відповіла йму так. Після таго як він закінчив військовий йому видали військовий квитк, після чого він пішов в ДКВС. Так і розпочався його шлях в ДКВС. Він подав заявку на вступ до ДКВС, дуже переживав, що не пройде комісію, бо мав трішки проблеми із зором, але на щастя для нього – все було добре і комісію він пройшов. Прибувши до ДКВС Олег попросився бути головним в групі, йому не відмовили. Провчившись три роки та ставши підполковником ДКВC
Доросле життя
Після того як Олег став підполковником він мав свій власний підрозділ він мав добрий характер але не дозволяв свому підрозділі рослаблятися він старався щоб робота була якісною. Олегу подобалась служба ДКВС.Через деякий час з Олегом сталася трагедія, коли Олег пішов слідкувати за в'язнями він почав перевірку в'язнів. Коли Олег почав обшукувати чергового в'язня, В'язень взяв заточку та пирнув Олега в живіт Олег був на порозі смерті но за Допомогую МОЗ він вижив та навіть зміг вернутися у чудову форму та повернувся до служби ДКВС.
Гордгоч Олег Сергійович народився 21.04.2004 у Харькові в сімї судді.
Дитинство
Олег був бажаною дитиною, бо батьки хотіли хлопчика. Так і народився в Харькові. Мати Гордгоч Олена Андріївна при народжені Олега їй було 34 роки на той час працювала в ДКВС та була підполковником.А батько Гордгоч Сергій Анатольович при народжені Олега Йому було 33 роки працював суддею в мерії м. Харькова. , Грошей в дитинстві вистачало, але його ніколи не балували. Батько був добрий та справедливий, мама була красивою та мудрою жінко, вони дуже любили Олега. Ще коли він ходив у дит.садок його батька підставили та посадили до в’язниці, пам’ятав він його тільки по дитячим фото, яких на жаль було не багато. Характером був дуже спокійним, не любив шукати собі пригод на одне місце. В садочку дуже любили вихователі та пророкували йому велике майбутнє.
Юнацтво
В першому класі мав надлишкову вагу та комплекси, був дуже закритим у собі. Боявся ходити до школи, бо його ображали та ніколи з ним не спілкувались. Олег був дуже розумним, але слабим та “жирним”- так його обзивали.йому це все надоїло та він почав ходити в зал. Вага поступово починала спадати, Олег не пропускав тренувань, бо його тренер пообіцяв, що коли він піде у 6 клас то буде найстрункішим в класі. Так і сталось, гарне тіло, прекрасне лице і головне – вміння постояти за себе. Почався період дорослішання, він вже не соромився підходити та знайомитись, а навпаки став центром уваги в класі, дівчата просились аби сісти із ним за парту, а хлопці весь час запрошували до себе пограти у відео ігри та щей до того він був старостою в класі. В старших класах Олег почав займатись рукопашним боєм та почав показувати перші серйозні результати, став майстром спорту, виграв безліч змагань. Якось будучи на чемпіонаті Європи, він не сказав своєму тренеру про травму та вийшов битись в октагон. Олег вистояв рівно один раунд, який став для нього останнім в бійцівській кар’єрі, він – порвав 3 сухожилля. Олег Знов закрився в собі та питав у Бога за що йому це, єдиною розрадою для нього стала його найближча подруга – Софія, яка майже не відходила від нього в лікарні. Після виписки Олег сидів вдома, а трішки випивша Аня-ще одна його подруга попросила, в нього прогулятись по набережній. Тоді був перший та абсолютно зніяковілий поцілунок, бо Олег боявся робити перший крок. І тут прийшовши додому він вирішив запропонувати їй зустрічатись, Аня не відмовила. Вона була старшою на рік від нього, та поступила в університет раніше, тому Іван чекав завершення школи шоб поступити до Києва і почати жити разом. В 2018 році Олег поступає у військовий ліцей ле він повністю відновився від травми та знов почав займатися спортом.
Студентське життя
На знайомстві з групою він вирішив стати Капітаном та займатись усіма справами групи, хороше минуле та багато досягнень допомогли та його обрали капітаном. Це було дійсно безтурботнє життя, найкраща дівчина, хороший воєний ліцей. Ось в один із осінніх вечорів йому приходить дзвінок з невідомого номера, Олег бере трубку та не розуміє хто це. На тому кінці був його батько, який вийшов з тюрьми ще коли йому було 10 років, але мати поставила йому ультиматум щоб той більше ніколи не з’являвся в їхньому житті. Хлопець думав, що це жарт, але батько запропонував зустрітись і він погодився. В одному із кафе Києва вони сиділи і цілий вечір говорили, сміялись та дивились дитячі фото, парубок не міг зрозуміти чому мати так вчинила з ним та не розповідала, що батько вийшов. Втім, в той момент це його найменше хвилювало, батько сказав, що їде до Польщі заробляти кошти і якщо син захоче то в любий момент зможе до нього приїхати, так вони розійшлись. Олег на емоціях пішов розповідати все своїй дівчині та прийшовши до її гуртожитку він застав як вона без одягу лежить з якимось хлопцем. Він мовчки пішов, хоча сусідка по кімнаті Софії казала, щоб він збудив Аню та поговорив, але він не хотів. Хлопець одразу поїхав у військову казарму та цілу ніч в потязі думав як бути далі. Він написав їй останнє смс та попросив одне – щоб вони залишились один одному друзями. По приїзду в Київ з Харькова Олег. В свій вихідний Олег пішов до Софії, де він попив чаю та поговорив з Софією він запропонував прогулятися з Софією після чого запропонував зустрічатись Софія сказала що подумає бо вона ще не розібралась в собі, пройшовши трохи часу софія відповіла йму так. Після таго як він закінчив військовий йому видали військовий квитк, після чого він пішов в ДКВС. Так і розпочався його шлях в ДКВС. Він подав заявку на вступ до ДКВС, дуже переживав, що не пройде комісію, бо мав трішки проблеми із зором, але на щастя для нього – все було добре і комісію він пройшов. Прибувши до ДКВС Олег попросився бути головним в групі, йому не відмовили. Провчившись три роки та ставши підполковником ДКВC
Доросле життя
Після того як Олег став підполковником він мав свій власний підрозділ він мав добрий характер але не дозволяв свому підрозділі рослаблятися він старався щоб робота була якісною. Олегу подобалась служба ДКВС.Через деякий час з Олегом сталася трагедія, коли Олег пішов слідкувати за в'язнями він почав перевірку в'язнів. Коли Олег почав обшукувати чергового в'язня, В'язень взяв заточку та пирнув Олега в живіт Олег був на порозі смерті но за Допомогую МОЗ він вижив та навіть зміг вернутися у чудову форму та повернувся до служби ДКВС.
