Стать: Чоловіча
Мати: Гранько Олена Володимирівна
Батько: Гранько Олександр Миколайович
Зріст та вага: 185 см, 82 кг
Дата народження: 14.05.1998
Вік: 27 років
Місце народження: м. Житомир, Україна
Національність: Українець
Місце проживання: м. Київ
Захоплення: Судова медицина, тактична медицина, шахи, гра на гітарі
Сімейний стан: Неодружений
Статура: Спортивна, мезоморф
Колір очей: Сіро-блакитні
Зачіска: Коротка класична, темно-русяве волосся
Відмітні знаки: Невеликий шрам над правою бровою, татуювання у вигляді змії, що обвиває чашу на лівому передпліччі.
Глава I. Дитинство
Констянтин народився в родині інтелігентів у Житомирі. Батько працював слідчим, а мати — лікарем-терапевтом. Саме це поєднання професій батьків визначило майбутній шлях хлопця. Змалечку Костя замість казок слухав історії про складні діагнози та заплутані детективні справи. Одного разу, коли Констянтину було лише десять років, він знайшов на вулиці пораненого птаха. Більшість дітей пройшли б повз, але Костя, згадавши мамині поради, приніс його додому, обробив рану антисептиком та наклав пов'язку. Цей випадок став першим проявом його природної холоднокровності у критичних ситуаціях. Він не плакав від виду крові, а діяв чітко та впевнено. Проте саме тоді в його душі оселився і перший серйозний страх — страх безпорадності перед смертю. Коли птах, попри всі зусилля хлопчика, не вижив, Констянтин вперше гостро відчув, що існують речі, які він не може контролювати, і ця думка про власну неспроможність змінити фатальний кінець ще довго переслідувала його.
Глава II. Юність та навчання
Після закінчення школи з відзнакою, Констянтин вступив до медичного університету. На відміну від однокурсників, його вабила судова медицина та екстрена допомога, де цінується точність аналізу. На третьому курсі сталася подія, яка остаточно загартувала його характер та продемонструвала його неймовірну стресостійкість. Повертаючись ввечері з бібліотеки, він став свідком важкої дорожньо-транспортної пригоди. Поки натовп навколо стояв у ступорі, Констянтин кинувся до понівеченої автівки. Використовуючи лише власний ремінь як джгут, він зміг зупинити артеріальну кровотечу постраждалому водієві ще до приїзду фахівців. Ця ситуація виховала в ньому високу відповідальність та вміння брати на себе роль лідера в хаотичних обставинах. Однак такий досвід мав і зворотний бік: Констянтин став дещо цинічним та емоційно відстороненим. Він почав сприймати навколишній світ крізь призму логіки та протоколів, побоюючись надмірно зближуватися з людьми, щоб знову не відчути болю від втрати, що є його прихованим соціальним страхом.
Глава III. Професійний шлях та МОЗ
Після інтернатури Гранько переїхав до Києва, де приєднався до лав Міністерства охорони здоров'я. Його аналітичний склад розуму та глибокі знання в галузі експертиз швидко виділили його серед колег. Він ініціював створення нового підрозділу внутрішньої інспекції та мобільної рятувальної служби. Працюючи в структурі, Констянтин неодноразово зіткнувся з корупційними схемами та спробами тиску на нього як на експерта. Проте його принциповість та непідкупність стали його головними зброями. Його характер — це суміш залізної волі та професійного перфекціонізму. Констянтин може годинами перевіряти одну довідку чи лабораторний висновок, адже він панічно боїться припуститися лікарської або юридичної помилки. Цей страх перед власною некомпетентністю змушує його працювати на межі виснаження, але саме завдяки такій прискіпливості його робота з документацією, зокрема відома справа "Case 26", стала еталоном для колег-криміналістів.
Глава IV. Теперішній час
Сьогодні Констянтин Гранько — це людина, для якої професія стала основою особистості. Його сильною стороною залишається здатність зберігати тверезий розум там, де інші піддаються паніці. Попри зовнішню суворість, він часто відчуває втому від соціальної несправедливості, але кожен успішний виїзд рятувальної групи повертає йому віру в сенс його боротьби.
Костянтин продовжує реформувати систему охорони здоров'я, борючись із залишками бюрократії. Його єдиним способом відволіктися залишається гра на гітарі наодинці, де він може хоча б на мить відкласти маску ідеального професіонала. Він боїться, що одного дня його цинізм повністю поглине його людяність, тому намагається зберігати баланс між суворим законом і милосердям медика. Його шлях — це постійна боротьба за істину, де кожна врятована людина або розкрита справа є перемогою над його власними дитячими страхами
