Прізвище Ім’я По-батькові (ПІБ): Серо Ірина Владиславівна
Стать: Жіноча
Мати -
Батько -Дилер Владислав
Дата народження: 15,01,2004
Вік:21
Місце народження: Бориспіль
Місце проживання: Київ
Захоплення: Спорт, фотографування
Про свою матір Ірина не пам’ятала майже нічого. Єдине, що залишилося в її пам’яті — розмиті образи жіночої постаті та відчуття порожнечі. Мати залишила сім’ю, коли Ірині виповнилося лише п’ять років. Відтоді всі турботи лягли на плечі її батька — Владислава Дилера. Молодий чоловік, який сам колись мріяв про інше життя, прийняв на себе всю відповідальність і вирішив виховати доньку так, щоб вона ніколи не почувалася покинутою.
Багато в чому йому допомагав його батько — дідусь Ірини, Семен Дилер. Старий жив у селі Михайлівка, яке було сповнене традиційного українського колориту. Там, серед полів, річок і старих хат, Ірина проводила майже всі свої канікули. Вона любила слухати розповіді дідуся про минулі часи, сидіти біля вікна й дивитися, як сонце сідає за лісосмугу. Саме там вона відчувала справжній спокій і тепло родини.
Окрім дідуся, в житті Ірини був і хрещений батько — Віктор . Він завжди був поруч, коли Владислав мав займатися своїми справами. Часто Віктор забирав Ірину в поїздки, і найбільше дівчинці запам’яталися мандрівки до Дніпра. Вона дивилася на величну ріку з мостів і мріяла, що одного дня теж вирушить у велике життя, яке буде сповнене пригод та можливостей.
У школі Ірину поважали. Вона росла цілеспрямованою дівчиною, яка ніколи не дозволяла собі відступати перед труднощами. Однокласники ніколи не ображали її — всі знали, що в Ірини сильний батько, який завжди стане на захист доньки. Але навіть без цього захисту вона вміла постояти за себе.
Вона любила спорт, часто брала участь у змаганнях і вражала вчителів своєю витривалістю. Проте найбільше її цінували за наполегливість і прагнення до знань. Ірина швидко зрозуміла, що майбутнє потрібно будувати власними руками, тому старанно вчилася, мріючи вступити до престижного університету.
Проте і тут вона відчувала певну захищеність. Університетське середовище не було для неї ворожим — всі знали, що дівчина з серйозної родини, а тому неприємностей вона майже не мала. Але Ірина не спиралася тільки на авторитет свого батька — вона сама показала, що вміє бути кмітливою, організованою та дисциплінованою.
Юриспруденція вимагала багато зусиль, проте вона справлялася. У вільний час продовжувала займатися спортом, відвідуючи тренування. Друзі знали її як людину, яка ніколи не здається, навіть якщо завдання здавалося занадто складним.
Робота в СБУ була нелегкою: довгі чергування, відповідальні завдання, ризиковані операції. Але Ірина відчувала, що це її шлях. Тут вона знайшла не тільки справу життя, а й своє кохання. У СБУ вона зустріла чоловіка, з яким згодом поєднала свою долю.
Матір вона не засуджувала. Хоча залишилася лише гірка згадка про те, що та пішла, коли Ірині було п’ять, Ірина вирішила ніколи не повторювати подібної помилки. У її власній родині мало бути те тепло й підтримка, якої вона сама колись була позбавлена.
Стать: Жіноча
Мати -
Батько -Дилер Владислав
Дата народження: 15,01,2004
Вік:21
Місце народження: Бориспіль
Місце проживання: Київ
Захоплення: Спорт, фотографування
Відмітні знаки: мала пляму на стегні
Дитинство
Серо Ірина Владиславівна народилася 15 січня 2004 року у невеличкому, але дуже затишному місті Бориспіль. Місто, яке завжди жило своїм неспішним ритмом, мало особливу ауру — тут поєднувалися шум сучасних доріг і тиха атмосфера дворів, де діти ганяли м’яча до пізнього вечора. Саме тут почалася історія маленької дівчинки, яка в майбутньому стане сильною жінкою з непростою долею.Дитинство
Про свою матір Ірина не пам’ятала майже нічого. Єдине, що залишилося в її пам’яті — розмиті образи жіночої постаті та відчуття порожнечі. Мати залишила сім’ю, коли Ірині виповнилося лише п’ять років. Відтоді всі турботи лягли на плечі її батька — Владислава Дилера. Молодий чоловік, який сам колись мріяв про інше життя, прийняв на себе всю відповідальність і вирішив виховати доньку так, щоб вона ніколи не почувалася покинутою.
Багато в чому йому допомагав його батько — дідусь Ірини, Семен Дилер. Старий жив у селі Михайлівка, яке було сповнене традиційного українського колориту. Там, серед полів, річок і старих хат, Ірина проводила майже всі свої канікули. Вона любила слухати розповіді дідуся про минулі часи, сидіти біля вікна й дивитися, як сонце сідає за лісосмугу. Саме там вона відчувала справжній спокій і тепло родини.
Окрім дідуся, в житті Ірини був і хрещений батько — Віктор . Він завжди був поруч, коли Владислав мав займатися своїми справами. Часто Віктор забирав Ірину в поїздки, і найбільше дівчинці запам’яталися мандрівки до Дніпра. Вона дивилася на величну ріку з мостів і мріяла, що одного дня теж вирушить у велике життя, яке буде сповнене пригод та можливостей.
Шкільні роки
У школі Ірину поважали. Вона росла цілеспрямованою дівчиною, яка ніколи не дозволяла собі відступати перед труднощами. Однокласники ніколи не ображали її — всі знали, що в Ірини сильний батько, який завжди стане на захист доньки. Але навіть без цього захисту вона вміла постояти за себе.Вона любила спорт, часто брала участь у змаганнях і вражала вчителів своєю витривалістю. Проте найбільше її цінували за наполегливість і прагнення до знань. Ірина швидко зрозуміла, що майбутнє потрібно будувати власними руками, тому старанно вчилася, мріючи вступити до престижного університету.
Студентські роки
Після закінчення школи Ірина вступила до університету на спеціальність «Юриспруденція». Це був новий етап у її житті — самостійність, нові знайомства, інший ритм.Проте і тут вона відчувала певну захищеність. Університетське середовище не було для неї ворожим — всі знали, що дівчина з серйозної родини, а тому неприємностей вона майже не мала. Але Ірина не спиралася тільки на авторитет свого батька — вона сама показала, що вміє бути кмітливою, організованою та дисциплінованою.
Юриспруденція вимагала багато зусиль, проте вона справлялася. У вільний час продовжувала займатися спортом, відвідуючи тренування. Друзі знали її як людину, яка ніколи не здається, навіть якщо завдання здавалося занадто складним.
Служба
Закінчивши навчання, Ірина вирішила присвятити своє життя службі державі. Вона пройшла відбір та почала працювати в Службі безпеки України. Саме там загартувався її характер остаточно.Робота в СБУ була нелегкою: довгі чергування, відповідальні завдання, ризиковані операції. Але Ірина відчувала, що це її шлях. Тут вона знайшла не тільки справу життя, а й своє кохання. У СБУ вона зустріла чоловіка, з яким згодом поєднала свою долю.
Родина та внутрішня сила
Попри всі труднощі, Ірина завжди залишалася вдячною своїм близьким. Вона пам’ятала дідуся Семена, який навчив її простим сільським цінностям. Пам’ятала хрещеного Віктора, який показував їй світ за межами рідного дому. Але найбільше вона цінувала свого батька Владислава, який, попри всі труднощі, зумів стати для неї опорою й прикладом.Матір вона не засуджувала. Хоча залишилася лише гірка згадка про те, що та пішла, коли Ірині було п’ять, Ірина вирішила ніколи не повторювати подібної помилки. У її власній родині мало бути те тепло й підтримка, якої вона сама колись була позбавлена.
