Ім'я: Роман
Прізвище: Романець
Батько Романець Володимир Володимирович,
Мати Романець Наталія Миколаївна
Вік: 23 роки
Національність: українець
Місце народження: Харків
Місце проживання: Дніпро
Сімейне положення: не одружений
Діти: Немає
Стать: Чоловіча
Зростання: 1.83
Bага: 76
Риси характеру та особисті якості:
Добрий, сміливий, чесний,
працьовитий
Фото персонажа:
Дитинство: Я народився у місті Харків, 1999 року 9 листопада.
Ріс я все своє дитинство у бідній родині. Деколи нам не вистачало навіть на оплату комунальних послуг, що вже говорячи про харчі. Мій батько працював хоч і продавцем в продуктовому магазині, але в нього зарплата була маленька. Він хотів, щоб я був військовий. Мама була лікарка, але кажучи про середній бюджет, мати отримувала середню ставку. Але з Божою допомогою ми змогли пережити той час, коли не було копійки. Завдяки матері, я був здоровий, коли був малий. З 4 років я пішов у спорт, батько віддав мене на бокс раніше, ніж до школи. Він привчав мене до праці з малечі, я йому допомогав з прибиранням нашої кімнати і любив прибирати. Я був спокійним, мало на когось кричав, мало плакав, але матеріальне становище просто змусило мене завжди обмежувати себе. У мене не було практично іграшок, батько їх самостійно робив. У мене мало чого було в дитинстві, на жаль. Я ходив у сад, як і інші діти. У мене були друзі з мого подвір'я. Матвій і Артур, з ними я дружив з 6 років і досі дружимо. У 6 років я пішов до школи №4. У ній я провчився до 4 класу, закінчив молодшу школу і перейшов до середньої.
Юність: У 13 років я вже навчався у 7 класі, мені не подобалася робота батька, я розумів що я хочу в армію.
З 14 років я почав підробляти, оскільки грошей у сім'ї залишалося, як і раніше, вкрай мало. Я працював, не покладаючи рук. Працював кур'єром, працював вантажником, працював у магазині прибиральником, а грошей нароблених мною вистачало те, що на пару буханок хліба. Закінчивши 9 клас, у мене була відмінна фізична підготовка. Після школи я пішов навчатися до інституту. Навчання давалося мені важко. Вже на 2 курсі мене забрали до армії. Відслуживши 2 роки в армії я забрав військовий квиток і пішов працювати до СБУ, щодня я навчався чогось нового. Мені набридла робота в СБУ, і я вирішив звільнитися. Після звільнення мені вже було 20 років я вирішив, що вистачить сидіти вдома і влаштувався працювати в таксі. Я купив собі першу машину BMW E39.
Доросління: У 21 рік я пішов працювати знову в ЗСУ але цього разу вже у відділ НК. Я був звичайний інструктор що мріяв досягти успіху. У свої 22 роки я отримав погони капітана та посаду старшого інструктора. Я був радий цьому і розумів, що робота в ЗСУ мені подобається. Я познайомився з хлопцями із загону НК. Там я завів собі нового друга Івана, Артема та інших хлопців. Я згадав про свою дитячу мрію про роботу в НК та вона збулась.
Зрілість: Після того як я попрацював рік я накопичив багато грошей і купив собі новий автомобіль марки G65. Це був мій подарунок самому собі на минуле 20 річчя, мій батько пишався мною, що я домігся чимало сам і потрапив як і мріяв у ЗСУ. Я зрозумів, що таке життя інструктора і якось це.
Наші дні: Зараз я молодий інструктор мені 23 роки, маю гарну дівчину, гарну роботу, машину і квартиру. У мене в житті все гаразд. Я продовжую працювати в ЗСУ у відділі НК. Моя робота полягає в організації допомогати новеньким в ЗСУ, контролювати їх та їхню працю, приймати іспити, робити цікаві тренування. Мені ця робота дуже подобається! Після ЗСУ я вирішив, що мені краще йти в юридичну сферу, та працюю зараз Прем'єр міністром, покращюючи місто...
Прізвище: Романець
Батько Романець Володимир Володимирович,
Мати Романець Наталія Миколаївна
Вік: 23 роки
Національність: українець
Місце народження: Харків
Місце проживання: Дніпро
Сімейне положення: не одружений
Діти: Немає
Стать: Чоловіча
Зростання: 1.83
Bага: 76
Риси характеру та особисті якості:
Добрий, сміливий, чесний,
працьовитий
Фото персонажа:
Дитинство: Я народився у місті Харків, 1999 року 9 листопада.
Ріс я все своє дитинство у бідній родині. Деколи нам не вистачало навіть на оплату комунальних послуг, що вже говорячи про харчі. Мій батько працював хоч і продавцем в продуктовому магазині, але в нього зарплата була маленька. Він хотів, щоб я був військовий. Мама була лікарка, але кажучи про середній бюджет, мати отримувала середню ставку. Але з Божою допомогою ми змогли пережити той час, коли не було копійки. Завдяки матері, я був здоровий, коли був малий. З 4 років я пішов у спорт, батько віддав мене на бокс раніше, ніж до школи. Він привчав мене до праці з малечі, я йому допомогав з прибиранням нашої кімнати і любив прибирати. Я був спокійним, мало на когось кричав, мало плакав, але матеріальне становище просто змусило мене завжди обмежувати себе. У мене не було практично іграшок, батько їх самостійно робив. У мене мало чого було в дитинстві, на жаль. Я ходив у сад, як і інші діти. У мене були друзі з мого подвір'я. Матвій і Артур, з ними я дружив з 6 років і досі дружимо. У 6 років я пішов до школи №4. У ній я провчився до 4 класу, закінчив молодшу школу і перейшов до середньої.
Юність: У 13 років я вже навчався у 7 класі, мені не подобалася робота батька, я розумів що я хочу в армію.
З 14 років я почав підробляти, оскільки грошей у сім'ї залишалося, як і раніше, вкрай мало. Я працював, не покладаючи рук. Працював кур'єром, працював вантажником, працював у магазині прибиральником, а грошей нароблених мною вистачало те, що на пару буханок хліба. Закінчивши 9 клас, у мене була відмінна фізична підготовка. Після школи я пішов навчатися до інституту. Навчання давалося мені важко. Вже на 2 курсі мене забрали до армії. Відслуживши 2 роки в армії я забрав військовий квиток і пішов працювати до СБУ, щодня я навчався чогось нового. Мені набридла робота в СБУ, і я вирішив звільнитися. Після звільнення мені вже було 20 років я вирішив, що вистачить сидіти вдома і влаштувався працювати в таксі. Я купив собі першу машину BMW E39.
Доросління: У 21 рік я пішов працювати знову в ЗСУ але цього разу вже у відділ НК. Я був звичайний інструктор що мріяв досягти успіху. У свої 22 роки я отримав погони капітана та посаду старшого інструктора. Я був радий цьому і розумів, що робота в ЗСУ мені подобається. Я познайомився з хлопцями із загону НК. Там я завів собі нового друга Івана, Артема та інших хлопців. Я згадав про свою дитячу мрію про роботу в НК та вона збулась.
Зрілість: Після того як я попрацював рік я накопичив багато грошей і купив собі новий автомобіль марки G65. Це був мій подарунок самому собі на минуле 20 річчя, мій батько пишався мною, що я домігся чимало сам і потрапив як і мріяв у ЗСУ. Я зрозумів, що таке життя інструктора і якось це.
Наші дні: Зараз я молодий інструктор мені 23 роки, маю гарну дівчину, гарну роботу, машину і квартиру. У мене в житті все гаразд. Я продовжую працювати в ЗСУ у відділі НК. Моя робота полягає в організації допомогати новеньким в ЗСУ, контролювати їх та їхню працю, приймати іспити, робити цікаві тренування. Мені ця робота дуже подобається! Після ЗСУ я вирішив, що мені краще йти в юридичну сферу, та працюю зараз Прем'єр міністром, покращюючи місто...
Останнє редагування:
