Дорогий святий Миколаю!
Мене звати Владислав Макрен, мені вже 18 років, але я все одно вирішив написати тобі цього року. Знаю, що зазвичай листи тобі пишуть діти, але, чесно кажучи, іноді навіть дорослим хочеться повернути хоча б трішки тієї новорічної магії, яку відчуваєш у дитинстві. Тим більше, я реально старався весь цей рік — і в навчанні, і в справах, і просто в тому, щоб бути нормальною людиною.
Цей рік був для мене непростим. Знаєш, коли тобі вже 18, всі навколо починають чекати від тебе дорослих рішень, “правильних” виборів і якогось ідеального життя. Але ж ніхто не дає інструкції, як з цим всім розбиратись. Попри це, я намагався вчитися добре, не забивати на обов’язки та не підводити тих, хто на мене розраховує. Можу сказати чесно — не ідеально, але щиро.
Ще я багато часу приділив іншим людям. Допомагав тим, хто поруч — і в реальному житті, і навіть гравцям у Ukraine gta. Можливо, це й звучить дріб’язково, але мені було важливо, щоб хтось, хто розгубився чи просто не знав, що робити, відчув підтримку. Ти б бачив, як деякі раділи звичайній пораді або просто нормальному ставленню. І це було для мене цінніше, ніж будь-які лайки чи похвали.
Я розумію, що не варто просити забагато, тому мій лист — не тільки про побажання, а й про подяку. Дякую тобі за те, що, незважаючи на всі труднощі, у мене з’явилися нові знайомства, які щось значать. Дякую за невеликі перемоги, за моменти, коли вдавалось не здатися, і за тих людей, які залишились поруч, навіть коли було складно.
А тепер — те, що зазвичай пишуть у таких листах. Якщо матимеш можливість подарувати мені щось у цьому році, то нехай це буде не якась річ, яку можна купити, а щось важливіше.
Подаруй мені, будь ласка:
Tesla Semi або ж Mercedes Actros L (бажано на деталях)
А ще… якщо це в твоїй магічній компетенції, то я б хотів, щоб у наступному році було менше переживань, менше втрат і більше моментів, коли просто хочеться посміхнутись без причини.
Я не претендую на ідеальність, але точно можу сказати, що намагався жити по-людськи і не робити нікому гірше. І, чесно, дуже хочеться вірити, що ти це бачиш.
Дякую, що читаєш цей лист, навіть якщо він вийшов трошки довгим. Просто я вирішив написати так, як є, без прикрас і без пафосу — від себе.
З повагою
Владислав Макрен 38131 03сервер