Ви використовуєте застарілий веб-переглядач. Цей і інші сайти можуть показуватися в ньому некоректно. Вам потрібно оновити веб-переглядач або спробувати використати інший.
База знань04 UKRAINE GTA | Кримінально-процесуальний кодекс України
Глава 1. Кримінальне процесуальне законодавство України та сфера його дії
Стаття 1. Кримінальне процесуальне законодавство України
1. Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
2. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституція України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Стаття 2. Завдання кримінального провадження
1. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Стаття 3. Визначення основних термінів Кодексу
1)Архів Кримінальних Справ — онлайн-архів, куди вносяться відомості про відкриті та закриті кримінальні провадження.
2) Порушення законодавства — сукупність дій, необхідних для відкриття кримінального провадження.
3) Досудове розслідування — стадія кримінального провадження, яка починається з моменту постанови про відкриття кримінального провадження і закінчується закриттям кримінального провадження.
4) Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;
5) Притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення;
6) Слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень;
7) Судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами. Стаття 4. Загальні засади кримінального провадження
1. Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться:
1) верховенство права;
2) законність;
3) рівність перед законом і судом;
4) повага до людської гідності;
5) забезпечення права на свободу та особисту недоторканність;
6) недоторканність житла чи іншого володіння особи;
7) таємниця спілкування;
8) невтручання у приватне життя;
9) недоторканність права власності;
10) презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини;
11) свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї;
12) заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення;
13) забезпечення права на захист;
14) доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень;
15) змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
16) безпосередність дослідження показань, речей і документів;
17) забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності;
18) публічність;
19) диспозитивність;
20) гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами;
21) розумність строків;
22) українська мова судочинства. Стаття 4-1. Презумпція невинуватості.
Обвинувачений вважається невинним, доки його винність у скоєнні злочину не буде доведена;
Підозрюваний чи обвинувачений не зобов'язаний доводити свою невинність. Тягар доведення обвинувачення та спростування доводів, що наводяться на захист підозрюваного або обвинуваченого, лежить на боці обвинувачення;
Усі сумніви у винності обвинуваченого, які неможливо усунути у порядку, встановленому цим Кодексом, тлумачаться на користь обвинуваченого;
Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях;
Особа, чию особу чи майно було піддано необґрунтованому обшуку чи арешту, має право оскаржити це у суді. У такій судовій справі сторона, яка проводила процесуальні дії, має довести правомірність своїх дій.
Глава 2. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження
Стаття 5. Здійснення правосуддя судом
1. У кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.
2. Відмова у здійсненні правосуддя не допускається. Стаття 6. Склад суду
1. Кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово, Стаття 7. Прокурор
1. Прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
2. Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений:
1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
2) мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування.
3) доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування;
4) доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом;
5) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
7) скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих;
8) ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування;
9) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
10) погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання;
11) повідомляти особі про підозру;
12) пред’являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права, у порядку, передбаченому цим Кодексом та законом;
13) затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання;
14) звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
15) підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом;
16) оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодексом;
17) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом. Стаття 7-1. Слідчий органу досудового розслідування
1. Слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
2. Слідчий уповноважений:
1) починати досудове розслідування.
2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом;
3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
4) звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій;
5) повідомляти за погодженням прокурора особі про підозру;
6) за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження;
7) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 78-1 цього Кодексу;
8) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
3. Слідчий зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання слідчим законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченоккму цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність та є підставою для відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування керівником органу досудового розслідування.
4. Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого. Стаття 8. Орган досудового розслідування
1. Органами досудового розслідування є органи, що здійснюють досудове слідство і дізнання.
2. Досудове слідство здійснюють:
1) слідчі підрозділи:
а) Національної поліції України;
б) Служби безпеки України;
в) Генеральна прокуратура.
3. Досудове слідство здійснюють слідчі одноособово або слідчою групою.
4. Орган досудового розслідування зобов’язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування. Стаття 8-1Оперативні підрозділи 1. Оперативні підрозділи органів Національної поліції України, Служби безпеки України, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора. 2. Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора. 3. Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов’язковими для виконання оперативним підрозділом. Стаття 9. Підозрюваний, обвинувачений
1. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
2. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтями цього Кодексу.
3. Підозрюваний, обвинувачений має право:
1) знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують;
2) бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз’яснення;
3) на першу вимогу мати захисника і зустріч із ним незалежно від часу в робочі, вихідні, святкові, неробочі дні до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - зустрічі без обмеження в часі та кількості у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних діях; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв’язку з відсутністю коштів для оплати такої допомоги;
4) не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;
5) давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати;
6) вимагати перевірки обґрунтованості затримання;
7) у разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - на негайне повідомлення членів сім’ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце свого перебування згідно з положеннями цього Кодексу;
8) збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази;
9) брати участь у проведенні процесуальних дій;
10) під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу;
11) застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право заборонити застосовування технічних засобів при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення відомостей, які містять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються інтимного життя особи, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);
12) заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім’ї, близьких родичів, майна, житла тощо;
14) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому цього Кодексу, та вимагати відкриття матеріалів згідно зі цього Кодексу;
15) одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення;
16) оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом;
17) вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися;
18) користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.
4. Обвинувачений також має право:
1) брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;
2) збирати і подавати суду докази;
3) висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження;
4) виступати в судових дебатах;
5) ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу, які йому зобов’язані надати уповноважені працівники суду, і подавати щодо них свої зауваження;
6) оскаржувати в установленому цим Кодексом порядку судові рішення та ініціювати їх перегляд, знати про подані на них апеляційні та касаційні скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення;
7) отримувати роз’яснення щодо порядку підготовки та використання досудової доповіді, відмовлятися від участі у підготовці досудової доповіді;
8) брати участь у підготовці досудової доповіді, надавати представнику персоналу органу пробації інформацію, необхідну для підготовки такої доповіді, ознайомлюватися з текстом досудової доповіді, подавати свої зауваження та уточнення.
5. Підозрюваний, обвинувачений мають також інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
6. Підозрюваний, обвинувачений, який є іноземцем і тримається під вартою, має право на зустріч з представником дипломатичної чи консульської установи своєї держави, яку йому зобов’язана забезпечити адміністрація місця ув’язнення.
7. Підозрюваний, обвинувачений зобов’язаний:
1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;
2) виконувати обов’язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді. Стаття 10. Виправданий, засуджений
1. Виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.
2. Засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили. Стаття 10-1. Захисник
1. Захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного,
2. Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю. Стаття 11. Загальні правила участі захисника у кримінальному провадженні
1. Захисник не має права взяти на себе захист іншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав правову допомогу.
2. Неприбуття захисника для участі у проведенні певної процесуальної дії, якщо захисник був завчасно попереджений про її проведення, і за умови, що підозрюваний, обвинувачений не заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, не може бути підставою для визнання цієї процесуальної дії незаконною, крім випадків, коли участь захисника є обов’язковою.
Якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, проведення процесуальної дії відкладається.
3. Одночасно брати участь у судовому розгляді можуть не більше п’яти захисників одного обвинуваченого. Стаття 12. Відмова від захисника або його заміна
1. Підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його. Стаття 13. Потерпілий
1. Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
2. Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Стаття 14. Права потерпілого
1. Протягом кримінального провадження потерпілий має право:
1) бути повідомленим про свої права та обов’язки, передбачені цим Кодексом;
2) знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування;
3) подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду;
4) заявляти відводи та клопотання;
5) за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів чи членів своєї сім’ї, майна та житла;
6) давати пояснення, показання або відмовитися їх давати;
7) оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом;
8) мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмовитися від його послуг;
9) давати пояснення, показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, безоплатно за рахунок держави користуватися послугами перекладача в разі, якщо він не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримінальне провадження;
10) на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом;
11) знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження;
12) застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд вправі заборонити потерпілому застосовувати технічні засоби при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення даних, які містять таємницю, що охороняється законом чи стосується інтимних сторін життя людини, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);
13) одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення у випадках, передбачених цим Кодексом;
14) користуватися іншими правами, передбаченими цим Кодексом.
2. Під час досудового розслідування потерпілий має право:
1) на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим;
2) отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
3) подавати докази на підтвердження своєї заяви;
4) брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, виконаних за його участі;
5) отримувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, після закінчення досудового розслідування.
3. Під час судового провадження в будь-якій інстанції потерпілий має право:
1) бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду;
2) брати участь у судовому провадженні;
3) брати участь у безпосередній перевірці доказів;
4) підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення;
5) висловлювати свою думку під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;
6) знайомитися з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним записом кримінального провадження в суді;
7) оскаржувати судові рішення в порядку, передбаченому цим Кодексом.
4. На всіх стадіях кримінального провадження потерпілий має право примиритися з підозрюваним, обвинуваченим і укласти угоду про примирення. У передбачених законом України про кримінальну відповідальність та цим Кодексом випадках примирення є підставою для закриття кримінального провадження. Стаття 15. Обов’язки потерпілого
1. Потерпілий зобов’язаний:
1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття;
2) не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення;
3) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю. Стаття 16. Заявник
1. Заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим. Стаття 17. Свідок
1. Свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань. Стаття 18. Права та обов’язки свідка
1. Свідок має право:
1) знати, у зв’язку з чим і в якому кримінальному провадженні він допитується;
2) користуватися під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката, повноваження якого підтверджуються згідно з положеннями цього Кодексу;
3) відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім’ї, що можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні ним, близькими родичами чи членами його сім’ї кримінального правопорушення, а також показання щодо відомостей, які згідно з положеннями цього Кодексу не підлягають розголошенню;
4) давати показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача;
5) користуватися нотатками і документами при даванні показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших відомостей, які йому важко тримати в пам’яті;
6) на відшкодування витрат, пов’язаних з викликом для давання показань;
7) ознайомлюватися з протоколом допиту та заявляти клопотання про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, а також власноручно робити такі доповнення і зауваження;
8) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом;
9) заявляти відвід перекладачу.
2. Свідок зобов’язаний:
1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;
2) давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду;
3) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі свідку у зв’язку з виконанням його обов’язків. Стаття 19. Відповідальність свідка
1. За завідомо неправдиві показання слідчому, прокурору, слідчому судді чи суду або за відмову від давання показань слідчому, прокурору, слідчому судді чи суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, свідок несе кримінальну відповідальність.
2. За злісне ухилення від явки до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду свідок несе відповідальність, встановлену законом. Стаття 20. Перекладач
1. У разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача). Стаття 21. Експерт
1. Експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об’єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.
2. Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого. Стаття 22. Секретар судового засідання
1. Секретар судового засідання:
1) здійснює судові виклики і повідомлення;
2) перевіряє наявність та з’ясовує причини відсутності осіб, яких було викликано до суду, і доповідає про це головуючому;
2-1) перевіряє, хто з учасників кримінального провадження, інших осіб, за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється судове провадження, бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів;
3) забезпечує контроль за повним фіксуванням судового засідання технічними засобами і проведенням судового засідання в режимі відеоконференції;
4) веде журнал судового засідання;
5) оформляє матеріали кримінального провадження в суді;
6) виконує інші доручення головуючого в судовому засіданні. Стаття 23. Судовий розпорядник
1. До участі в кримінальному провадженні головуючим у судовому засіданні може залучатися судовий розпорядник.
2. Судовий розпорядник:
1) забезпечує належний стан зали судового засідання і запрошує до неї учасників кримінального провадження;
2) оголошує про вхід суду до зали судового засідання і вихід суду із неї;
3) стежить за дотриманням порядку особами, присутніми у залі судового засідання;
4) приймає від учасників кримінального провадження та передає документи і матеріали суду під час судового засідання;
5) виконує розпорядження головуючого про приведення до присяги свідка, експерта;
6) виконує інші розпорядження головуючого, пов’язані із забезпеченням умов, необхідних для здійснення судового провадження.
Стаття 24. Докази
1. Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
2. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Стаття 25. Належність доказів
1. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Стаття 26. Допустимість доказу
1. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
2. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Стаття 27. Недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини
1. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
2. Суд зобов’язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:
1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;
2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;
3) порушення права особи на захист;
4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;
5) порушення права на перехресний допит;
3. Недопустимими є також докази, що були отримані:
1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;
2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень;
3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв’язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов’язаний довести в суді під час судового провадження;
4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання. Стаття 28. Показання
1. Показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
2. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати по
казання під час досудового розслідування та судового розгляду. Стаття 29. Показання з чужих слів
1. Показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.
2. Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів. Стаття 30. Речові докази
1. Речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Стаття 31. Документи
1. Документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Стаття 32. Висновок експерта
1. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Стаття 33. Поняття повідомлення у кримінальному провадженні
1. Повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Стаття 34. Поняття процесуальних строків
1. Процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
2. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Розділ ІІ
ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Глава 4 Загальні положення про заходи забезпечення кримінального провадження
Стаття 35. Заходи забезпечення кримінального провадження поділяються:
1. За цілями застосування:
заходи, що забезпечують участь підозрюваного, обвинуваченого у кримінальному провадженні та виконання ними процесуальних обов’язків (запобіжні заходи);
заходи, що забезпечують отримання засобів доказування (виклик слідчим, прокурором, судовий виклик, тимчасовий доступ до речей і документів);
заходи, що спрямовані на забезпечення належної поведінки учасників кримінального провадження (привід, накладення грошового стягнення, відсторонення від посади);
заходи по забезпеченню цивільного позову та можливої конфіскації майна (тимчасове вилучення майна, арешт майна);
2. За часом дії:
заходи, що тривають протягом певного часу (запобіжні заходи, відсторонення від посади, арешт майна);
заходи, які є короткочасними (привід, накладення грошового стягнення);
3. За підставами застосування:
заходи, що застосовуються у зв’язку з невиконанням процесуальних обов’язків (привід, запобіжні заходи);
заходи, що застосовуються незалежно від процесуального правопорушення (тимчасовий доступ до речей і документів, тимчасове вилучення майна);
4. За режимом обмеження прав і свобод людини:
заходи, що пов’язані з ізоляцією особи (тримання під вартою, затримання особи);
заходи, які не пов’язані з ізоляцією особи (накладення грошового стягнення, тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом, особиста порука, застава, тощо).
Стаття 36. Види заходів забезпечення кримінального провадження
1. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
2. Заходами забезпечення кримінального провадження є:
1) виклик слідчим, дізнавачем, прокурором, судовий виклик і привід;
2) накладення грошового стягнення;
3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;
4) відсторонення від посади;
4-1) тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя;
5) тимчасовий доступ до речей і документів;
6) тимчасове вилучення майна;
7) арешт майна;
8) затримання особи;
9) запобіжні заходи. Стаття 37. Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження
1. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
2. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до суду.
Глава 5. Виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід
Стаття 38. Виклик слідчим, прокурором
1. Слідчий, прокурор під час досудового розслідування має право викликати підозрюваного, свідка, потерпілого або іншого учасника кримінального провадження у встановлених цим Кодексом випадках для допиту чи участі в іншій процесуальній дії.
2. Слідчий, прокурор під час досудового розслідування мають право викликати особу, якщо є достатні підстави вважати, що вона може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов'язковою. Стаття 39. Судовий виклик
1. Слідчий суддя під час досудового розслідування чи суд під час судового провадження має право за власною ініціативою або за клопотанням слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, потерпілого, його представника здійснити судовий виклик певної особи, якщо слідчий суддя чи суд встановить наявність достатніх підстав вважати, що така особа може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов'язковою.
2. Суд здійснює судовий виклик учасників кримінального провадження, участь яких у судовому провадженні є обов'язковою. Стаття 40. Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні
1. Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, Стаття 41. Привід
1. Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час.
2. Рішення про здійснення приводу приймається: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора або з власної ініціативи, а під час судового провадження - судом за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, або з власної ініціативи. Рішення про здійснення приводу приймається у формі ухвали.
Стаття 42. Загальні положення накладення грошового стягнення
1. Грошове стягнення накладається: під час досудового розслідування - ухвалою судді за клопотанням слідчого, прокурора чи за власною ініціативою, а під час судового провадження - ухвалою суду за клопотанням прокурора чи за власною ініціативою. Стаття 43. Підстави для накладення грошового стягнення
Грошове стягнення накладається у випадках вчинення адміністративних або дисциплінарних правопорушень.
Підставою є встановлений факт порушення, підтверджений уповноваженим органом чи посадовою особою.
Стаття 44. Порядок накладення стягнення
Рішення про накладення грошового стягнення приймається уповноваженим органом або посадовою особою.
Правопорушнику виноситься письмова постанова, де зазначається:
Глава 7. Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом
Стаття 45. Загальні положення тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом та тимчасового вилучення документів, які посвідчують користування спеціальним правом
1. У разі наявності достатніх підстав вважати, що для припинення кримінального правопорушення чи запобігання вчиненню іншого, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного щодо перешкоджання кримінальному провадженню, забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, необхідно тимчасово обмежити підозрюваного у користуванні спеціальним правом, слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа мають право тимчасово вилучити документи, які посвідчують користування спеціальним правом, у законно затриманої ними особи.
Стаття 46. Загальні положення відсторонення від посади
1. Відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину.
2. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення прокурора під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження
3.Відстороненні від посади державного службовця в обов’язковому порядку має бути здійснене письмове повідомлення його безпосереднього керівництва.
Глава 9. Тимчасовий доступ до речей і документів
Стаття 47. Загальні положення тимчасового доступу до речей і документів 1. Тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).
Стаття 48. Підстави тимчасового вилучення майна
1. Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Стаття 49. Накладення арешту на майно
1. Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Стаття 50. Загальні положення про запобіжні заходи
1. Запобіжними заходами є:
1) особисте зобов’язання;
2) особиста порука;
3) застава;
4) домашній арешт;
5) тримання під вартою. 2. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку судового засідання - суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Стаття 51. Затримання — це тимчасовий запобіжний захід, який обирається працівником правоохоронного органу в разі нагальної потреби запобігти злочину чи припинити його і який полягає в тому, що особа, яка затримується, позбавляється волі на обмежений термін.
1. Під час затримання кожен співробітник, який його проводить, повинен вести відеофіксацію, на якій має бути видно скоєння злочину затриманим та процес самого затримання. У разі відсутності відеофіксації з боку співробітника, тобто доказів затримання - воно вважається незаконним і має бути припиненим .
2. Відеофіксація повинна зберігатися протягом 72 годин з початку затримання особи.
3. У разі якщо суд, або інший уповноважений орган запросив відеофіксацію дій, то строк зберігання продовжується ще на 72 години.
4. При затриманні особи, працівник правоохоронного органу повинен дотримуватись чіткого переліку поступових дій при затриманні:
Представитися затриманому;
Показати посвідчення за потребою;
Роз'яснити причину затримання у статтях та за вимогою затриманого розшифрувати статті;
Зачитати міранду;
Встановити особистість затриманого ( запитати паспорт а якщо немає-встановити особистість іншим чином)
Виконати права затриманого за потребою;
Провести поверхневу перевірку за потребою;
Провести бесіду з адвокатом;
Прийти до спільного рішення;
Посадити людину до ІТТ за потребою.
5. Співробітник, який проводить затримання зобов’язаний провести його якомога безпечно, тобто без необхідності не використовувати тайзер, інші нелетальні засоби або летальну зброю. Стаття 52. Підстави для затримання особи:
Особа спіймана в момент скоєння злочину або безпосередньо після її скоєння працівником правоохоронних органів;
На підозрюваному або його одязі, при ньому або в його оселі були виявлені явні сліди злочину;
Є фото чи відеофіксація скоєння злочину цією особою;
Є ухвала суду про затримання особи;
Є орієнтування на транспортний засіб чи цю особу;
Особа ухиляється від співпраці зі слідством після офіційного виклику;
Якщо особа носить зброю у відкритому вигляді. Затримання проводиться для перевірки наявності ліцензії та/або дозволу;
Якщо існує підозра скоєння злочину то дозволяється затримання для подальшої перевірки.
Стаття 53. Правило Міранди — це юридична вимога, згідно з якою під час затримання затримуваний повинен бути повідомлений про свої права.
1. Текст Міранди: “Ви маєте право зберігати мовчання, все, що ви скажете може і буде використано проти Вас. Також Ви маєте право на один телефонний дзвінок та на адвоката. Також Ви маєте право на конфіденційну бесіду з адвокатом. Вам зрозумілі Ваші права?”.
2. Якщо правило міранди було порушене будь-яким чином, то це неналежне виконання прав людини.
3. Міранда зачитується на місці затримання, якщо немає загрози життю затриманому та/або працівнику.
4. Міранда зачитується двічі, після чого працівник правоохоронного органу не зобов'язаний проговорювати її.
5. Затриманий має право не свідчити проти себе та своїх близьких і не визнавати провину будь-яким чином.
6. Затриманий має право на один телефонний дзвінок, максимальна довжина якого не може перевищувати 5 хвилин.
7. Затриманий має право на державного або приватного адвоката. Стаття 53.1. Якщо затриманий зробить відповідний запит на державного адвоката, то особа, яка проводить затримання, зобов'язується у суворій формі, викладеній нижче, запросити державного адвоката. Цей запит здійснюється через міжфракційну хвилю. Склад запиту повинен включати безпосередній запит державного адвоката, місце, куди було доставлено затриманого:
Після приїзду державного адвоката, співробітник повинен перевірити його через реєстр Колегії адвокатів;
Якщо державний адвокат не відповів на запит протягом 3 хвилин - співробітник має право продовжити затримання без присутності адвоката;
Якщо державний адвокат відповів на запит, але не приїхав протягом 10 хвилин - співробітник має право продовжити затримання без присутності адвоката.
Стаття 53.2. Якщо затриманий зробить відповідний запит на приватного адвоката, то особа, яка проводить затримання, зобов'язується надати можливість затриманому викликати приватного адвоката:
Після приїзду приватного адвоката, співробітник повинен перевірити його через реєстр Колегії адвокатів;
Якщо приватний адвокат не приїхав на місце протягом 10 хвилин з моменту надання можливості викликати приватного адвоката - співробітник має право продовжити затримання без присутності адвоката.
Стаття 53.3. Якщо затриманий запросив державного адвоката, але він не відповів або не приїхав. Затриманий має право запросити приватного адвоката та навпаки. Стаття 53.4. Якщо затриманий вимагає державного адвоката, але якщо затриманий при приїзді адвоката відмовляється від нього. То це рахується як використання права на адвоката, та адвокат у праві не захищати затриманого. Стаття 54. Затриманий має право на конфіденційну розмову зі своїм адвокатом. На конфіденційній розмові між затриманим та адвокатом можуть бути присутніми лише перелічені вище особи. Адвокат не має права поширювати, без згоди затриманого, суть та склад розмови. Стаття 54.1. Під час конфіденційної розмови працівники зобов'язані покинути кімнату допиту. У разі відмови працівників - зараховується не виконання прав людини. Стаття 55. Затриманий має право зберігати мовчання протягом усього процесу затримання. Ніщо не може і не зобов'язує його свідчити проти себе та своїх близьких. Стаття 56. Якщо при розмові працівників з адвокатом, працівники не згодні із рекомендацією адвоката, викликається прокурор для подальшого вирішення ситуації. Стаття 56.1. Якщо прокурор не відповів на запит протягом 3 хвилин - співробітник має право продовжити затримання без присутності прокурора та/або не послухатися рекомендації адвоката. Стаття 56.2. Якщо прокурор відповів на запит, але не приїхав протягом 10 хвилин - співробітник має право продовжити затримання без прокурора та/або не послухатися рекомендації адвоката. Стаття 57. Якщо під час затримання правоохоронець отримав інформацію, що затриманий є державним службовцем, він зобов’язаний повідомити його керівництво про факт затримання, використовуючи міжфракційну хвилю. Стаття 58. Для затримання будь-якого державного службовця, співробітник, який проводить затримання, повинен мати вагомі підстави та докази порушення законодавства. Стаття 59. Керівництво затриманого має право бути повідомленим про факт затримання та може бути присутнім під час процесуальних дій. Стаття 59.1. Якщо при розмові працівників з керівництвом, працівники не згодні із рекомендацією керівництвом, викликається прокурор для подальшого вирішення ситуації. Стаття 59.2. Якщо прокурор відповів на запит, але не приїхав протягом 10 хвилин - співробітник має право продовжити затримання без прокурора та/або не послухатися рекомендації адвоката. Стаття 59.3. Підстави звільнення підозрюваного:
Не підтвердилась підозра у скоєнні злочину;
За порушення не передбачено запобіжних заходів у вигляді взяття під варту;
Затримання було здійснено з порушенням Кримінально-процесуального кодексу;
Не надано доказів адвокату;
Пройшло 30 хв від початку затримання.
Винятки та обмеження:
Затриманий, звільнений на підставі цієї статті, може бути повторно затриманим лише за нововиявленими обставинами або за рішенням суду, навіть за наявності відеофіксації його порушення.
Затриманий не може бути звільнений, якщо затримання відбувається за ухвалою суду. Стаття 60. Співробітник, який провів затримання, повинен зберігати докази кримінального порушення протягом 72 годин. Стаття 60-1. Процес передачі процесуальних дій:
Представитися, шляхом демонстрації посвідчення співробітника, який проводить процесуальні дії, та співробітника, який приймає процесуальні дії;
Роз'яснити підстави для затримання, перерахувати статті, за якими підозрюється затриманий;
Продемонструвати та передати відеофіксацію злочину з боку затриманого працівнику, який приймає процесуальні дії.
Якщо співробітник, якому передають процесуальні дії, має відеофіксацію із злочином зі сторони затриманого, пункт із демонстрацією відеофіксації можна проігнорувати.
Після передачі процесуальних дій, співробітник, якому передали процесуальні дії, може продовжити процес затримання з того пункту, на якому зупинився ініціатор затримання, попередньо ідентифікувавши себе перед затриманим.
Глава 14 Загальні положення досудового розслідування
Стаття 61. Досудове розслідування та його початок
Досудове розслідування — це етап кримінального провадження, який розпочинається після офіційного відкриття кримінальної справи уповноваженим органом — слідчим підрозділом НПУ, СБУ або прокуратурою.
Кримінальна справа вважається відкритою після того, як відповідний орган приймає рішення про початок провадження, що оформлюється у вигляді службового наказу або аналогічного документа. Стаття 62. Досудове розслідування — це стадія кримінального процесу, яка передує судовому розгляду та передбачає збір доказів, встановлення осіб, які вчинили злочин, а також забезпечення дотримання прав сторін. Досудове розслідування здійснюється слідчими органами під процесуальним керівництвом прокуратури та має на меті підготувати справу для передачі до суду або прийняти рішення про її закриття. Стаття 63. Початок досудового розслідування
Розслідування починається з моменту коли
Підставами для внесення можуть бути: заява потерпілого, повідомлення з інших джерел, самостійне виявлення злочину правоохоронцями.
Після реєстрації розпочинається збір доказової бази: огляд місця події, допити, обшуки, експертизи.
У разі наявності достатніх доказів особі повідомляється про підозру.
Стаття 64. Складання обвинувального акту Після завершення досудового розслідування слідчий складає обвинувальний акт і направляє його до прокурора на затвердження, про що заноситься відповідний запис у акт.
Обвинувальний акт з додатками передається до суду відбувається після того, як прокурор та слідчий вирішили, що зібрані докази є достатніми для підтримання обвинувачення в суді.
Обвинувальний акт з додатками скеровується до суду прокурором.
Основні етапи передання кримінального провадження до суду:
Складання обвинувального акту.
Завершення досудового розслідування.
Передача обвинувального акта та доданих матеріалів до суду.
Стаття 65. Початок досудового розслідування
Підставами для внесення відомостей до АКС є:
заява або повідомлення потерпілого;
повідомлення, отримане з інших офіційних джерел;
самостійне виявлення ознак кримінального правопорушення правоохоронним органом.
2. З моменту внесення відомостей до АКС слідчий уповноважений на проведення досудового розслідування зобов’язаний невідкладно розпочати необхідні слідчі (розшукові) дії. Стаття 65-1. Підслідність
1. Слідчі органів Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених Кримінальним кодексом України, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.
2. Слідчі органи Служби безпеки України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 35;36; 37; 44 у разі вчинення держ.службовцем; ч.2ст.49; 59; 70; 78; 99; 100; 101; 104; 122; 123; 124; 126; 127; 128; 129; 131; 167; 168; Кримінального кодексу України
3. Слідчі органів прокуратури здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених Кримінальним кодексом України, у резонансних справах шляхом витребовування кримінальних справ для забезпечення належного контролю та проведення всебічного і об'єктивного розслідування. Стаття 66. Проведення досудового розслідування
1. У процесі досудового розслідування здійснюються такі процесуальні заходи:
огляд місця події;
допит свідків, потерпілих та підозрюваних;
проведення обшуків, виїмок, тимчасових доступів до речей і документів;
призначення експертиз;
інші слідчі та процесуальні дії, передбачені законом.
2. У разі встановлення достатніх доказів особі повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Стаття 67. Досудове розслідування завершується:
складанням обвинувального акта і передачею його до суду; або
закриттям кримінального провадження на підставах, передбачених законом. Стаття 68. Обвинувальний акт складається слідчим та обов’язково погоджується прокурором. У відповідному акті зазначається відмітка «Погоджено прокурором», підпис та повне ім’я і прізвище прокурора. Стаття 69. Передача обвинувального акта до суду здійснюється разом з усіма доданими матеріалами кримінального провадження. Стаття 70. Кримінально процесуальні документи досудового розслідування:
Відкриття кримінального провадження;
Повідомлення про підозру;
Повістка на допит;
Відсторонення від службових обов'язків та заборону на звільнення;
Обвинувальний акт.
Стаття 71. Відкриття кримінального провадження можливо лише тоді, коли є наявні докази та/або є підозра у скоєнні правопорушення. Складається слідчими підрозділами правоохоронних органів. Стаття 72. Повідомлення про підозру складається із дотриманням таких вимог:
Адресація підозрюваному;
Обставини правопорушення;
Ознаки правопорушення (інкримінуючі статті);
Права підозрюваного.
Стаття 73. Повістку на допит складає слідчий, який був закріплений за провадженням. Повістка складається із дотриманням таких вимог:
Адресація підозрюваному;
Ознаки правопорушення;
Факт порушення;
Місце проведення;
Наслідки неприбуття.
Стаття 74. Відсторонення від службових обов'язків та заборона на звільнення складається слідчими підрозділами правоохоронних органів. Потім даний документ надається генеральному прокурору на підпис або через клопотання до суду. Стаття 75. Обвинувальний акт складається слідчими підрозділами правоохоронних органів або прокуратурою. Потім обвинувальний акт надається на підпис прокурору. Стаття 76. Правоохоронні органи, які уповноважені складати кримінально процесуальні документи досудового розслідування:
Органи досудового розслідування Служби безпеки України та Національної поліції України
Генеральна прокуратура.
Стаття 77. Методи слідчих дій та знаходження доказів:
Збір очевидних доказів;
Проведення слідчих дій на місці злочину;
Проведення експертизи;
Допит свідків та підозрюваних;
Взяття відео запису з камер спостережень;
Поверхнева перевірка;
Обшук;
Слідчий експеримент.
Стаття 78. 1. Термін дії доказів сягає 30 календарних днів з моменту залучення доказів до матеріалів кримінального провадження
2. У разі встановлення факту, що підозрюваний/обвинувачений інсценував свою смерть та особа є живою, слідчий або прокурор невідкладно поновлює кримінальне провадження.
3. З дня винесення постанови про відкриття (поновлення) кримінального провадження перебіг процесуальних строків продовжується з моменту, на якому він був зупинений
4. Час, що минув у період з дня зупинення або закриття кримінального провадження до дня встановлення факту, що особа є живою, не зараховується до процесуальних строків, у тому числі строків дії доказів.
5. У разі якщо на момент зупинення кримінального провадження минула частина строку дії доказів (зокрема 30-денного строку), після поновлення провадження такий строк продовжується з урахуванням вже використаного часу.
Стаття 78-1. Закриття кримінального провадження
1. Кримінальне провадження закривається в разі, якщо:
1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення;
2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;
3) не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати;
3 - 1 ) не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав;
4 - 1 ) втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння;
5) помер підозрюваний, обвинувачений, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого;
6) існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню;
Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання слідчому, дізнавачу, прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав;
7) закінчився строк досудового розслідування.
Стаття 91. Поняття допиту Допит — це слідча (розшукова) дія, що проводиться уповноваженими органами досудового розслідування з метою отримання показань від свідка, потерпілого або підозрюваного, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні. Стаття 92. Мета допиту
Метою допиту є отримання повних, достовірних та об’єктивних відомостей про обставини кримінального правопорушення. Стаття 93. Виклик на допит
Особа викликається на допит шляхом вручення повістки.
Виклик може також здійснюватися засобами електронного зв’язку із зазначенням дати, часу та місця допиту.
Особа повинна бути завчасно повідомлена про виклик. Стаття 94. Права особи під час допиту
Особа, яку допитують, має право:
Знати, у якому кримінальному провадженні її допитують та свій процесуальний статус.
Користуватися правовою допомогою адвоката.
Відмовитися давати показання або відповідати на запитання щодо себе чи близьких осіб (відповідно до Конституція України).
Давати показання рідною мовою та користуватися перекладачем.
Ознайомлюватися з протоколом допиту та вносити до нього зауваження.
Заявляти клопотання та відводи.
Оскаржувати дії слідчого або прокурора. Стаття 95. Обов’язки особи під час допиту
Свідок та потерпілий зобов’язані давати правдиві показання.
Свідок попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.
Підозрюваний не несе відповідальності за відмову від дачі показань. Стаття 96. Порядок проведення допиту
Перед початком допиту всі учасники зобов’язані представитися та підтвердити свою особу.
Особі роз’яснюються її права та обов’язки.
Допит проводиться у формі усного опитування із фіксацією відповідей.
Забороняється ставити навідні або такі, що вводять в оману, запитання (крім уточнюючих). Стаття 97. Тривалість допиту
Допит не повинен тривати безперервно понад 30 хв.
Особі забезпечується право на перерву, у тому числі для спілкування з адвокатом. Стаття 98. Учасники допиту
У допиті можуть брати участь:
слідчий або прокурор;
допитувана особа;
адвокат;
перекладач (за необхідності);
інші особи у випадках, передбачених законом. Стаття 99. Фіксація допиту
Допит фіксується протоколом.
За необхідності застосовується відео- або аудіофіксація.
Відеозапис зберігається до завершення кримінального провадження. Стаття 100. Недопустимість порушень
Забороняється застосування насильства, погроз, обману або психологічного тиску під час допиту.
Показання, отримані з порушенням прав особи, визнаються недопустимими доказами. Стаття 101. Гарантії законності
Особа не може бути примушена до дачі показань.
Свідок обов’язково попереджається про відповідальність за неправдиві показання.
Права особи повинні бути забезпечені на всіх етапах допиту. Стаття 102. Спеціальні обмеження та вимоги до проведення допиту
Допит проводиться виключно за наявності вагомих підстав.
Забороняється навмисне затягування допиту шляхом постановки беззмістовних або повторюваних питань. Стаття 103. Використання технічних засобів
Під час допиту допускається використання технічних засобів, зокрема детектора брехні
Стаття 104. Поверхнева перевірка — це метод слідчих дій зі здійснення візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу. Стаття 105. Правоохоронець може здійснювати поверхневу перевірку речі, особи, транспортного засобу:
Якщо є обґрунтована підозра, що особа має при собі заборонені предмети;
Для виявлення знаряддя злочину;
Для запобігання злочину;
Третя особа вказала, що конкретна особа вчинила правопорушення;
Наявне орієнтування на особу, яка вчинила правопорушення;
Особа вчинила правопорушення;
Поверхнева перевірка здійснюється до ізолятора тимчасового тримання (ІТТ) у кімнаті допиту.
Стаття 106. Обшук — це метод слідчих дій примусового характеру, яка полягає у цілеспрямованому обстеженні приміщень, будівель та ділянок місцевості, що перебувають у віданні обшукуваного або організації чи установи з метою виявлення, фіксації та вилучення знарядь кримінального правопорушення, зброї, предметів і цінностей, здобутих злочинним шляхом, документів та інших об'єктів, що мають значення для кримінального провадження, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб і їх затримання. Стаття 106-1. Під час обшуку кожен співробітник, який його проводить, повинен вести відеофіксацію, на якій має бути видно скоєння злочину або предмети, який обіг заборонений та процес самого обшуку. У разі відсутності відеофіксації з боку співробітника, тобто доказів обшуку - воно вважається незаконним і має бути припиненим. Стаття 106-2. Відеофіксація повинна зберігатися протягом 72 годин з початку обшуку особи. Стаття 107. Загальні підстави для проведення обшуку:
Повинно бути вчинене кримінальне правопорушення;
Відшукувані речі та документи повинні мати значення для досудового розслідування;
Відомості, що містяться у цих речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду;
Вказані речі, документи або особи повинні знаходитись у житлі чи іншому володінні;
Обшук є найдоцільнішим і найефективнішим способом відшукання цих об'єктів.
Стаття 107-1. Обшук повинен проводитися в присутності адвоката. Стаття 107-2. У разі, якщо адвокат не відповідає протягом 3 хвилин або після відповіді не з'являється протягом 10 хвилин, його присутність може бути проігнорована.
Стаття 107-3. Огляд
1. З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп’ютерних даних.
2. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Огляд комп’ютерних даних проводиться слідчим, прокурором шляхом відображення у протоколі огляду інформації, яку вони містять, у формі, придатній для сприйняття їх змісту (за допомогою електронних засобів, фотозйомки, відеозапису, зйомки та/або відеозапису екрана тощо або у паперовій формі).
3. Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.
4. Особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду.
5. При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов’язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.
6. Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.
7. При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
8. Огляд може бути проведений до внесення відомостей до АКС
Стаття 107-4 Підстави для проведення Негласних слідчих (розшукових) дій
1. Негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
2. Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії.
3. Рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій прокурор. Прокурор має право припинити подальше проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
5. У рішенні про проведення негласної слідчої (розшукової) дії зазначається строк її проведення. Строк проведення негласної слідчої (розшукової) дії становить не більше 4 діб.
6. Проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування кримінального правопорушення, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи Національної поліції, Служби безпеки України, органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів Державної прикордонної служби України.
Стаття 107-5 Повідомлення осіб, щодо яких проводилися негласні слідчі (розшукові) дії
1. Особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження.
2. Конкретний час повідомлення визначається із урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров’я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинне бути здійснене не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.
Стаття 107-6 Види НСРД
1. під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій допускається:
здійснення аудіо-, відеоконтролю особи або місця; - фіксація розмов, дій або подій за допомогою технічних засобів без відома особи.
1) зняття інформації з електронних комунікаційних мереж; - перехоплення, відбір та фіксація даних, що передаються каналами зв’язку або зберігаються в електронних системах.
2) фіксація переговорів, повідомлень та інших форм комунікації;
3) спостереження за особою, річчю або місцем;
4) встановлення та використання технічних засобів отримання інформації;
5) проникнення до житла чи іншого володіння особи у випадках і порядку, передбачених цим Кодексом;
6) отримання зразків, документів або інформації без розкриття факту їх вилучення, якщо це передбачено постановою прокурора
Глава 19. Експертиза
Стаття 108. Експертиза — це розгляд, дослідження слідчим експертом якихось справ, питань, що потребують спеціальних знань. Слідчим експертом під час проведення експертизи може виступати особа, обізнаність якої у необхідному питанні не має сумніву. Наприклад, хірург з фракції МОЗ може виступати у кримінальному проваджені як експерт для проведення хірургічних дій для вияснення поранень людини. Стаття 109. Обов’язкове фіксування шляхом складання протоколу та відео запису експертизи. Стаття 110. Експертом обов’язково має бути непричетна та неупереджена до відповідної кримінальної справи людина, її висновки повинні базуватись на особистих знаннях та практиці. Стаття 111. Перед проведенням експертизи, експерт повинен ознайомитись з кримінальною справою, щоб мати загальну картину. Стаття 112. Якщо відео/фото доказу немає, тоді слідчий експерт відштовхується від показань свідків та слідчих, відтворюючи картину подій.
Глава 20. Загальні положення про судовий розгляд справи
Стаття 113.Строки і загальний порядок судового розгляду 1. Судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом 3 днів з моменту прийняття до провадження обвинувального акту, або подання апеляційної скарги.
2. Судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов’язковою участю сторін кримінального провадження. Виняток: Обвинувачений що переховується від суду, або немає змоги прибути на судове засідання про що повинен повідомити суд. Стаття 114. Видалено Стаття 115. Після скерування обвинувального акту до суду сторони мають право подати письмове клопотання, щодо неправомірних дій слідчих/адвокатів/інших учасників судового/досудового процесу, зміну дати проведення судового засідання, інших важливих змін, які можуть вплинути на рішення суду. Суд же в свою чергу має розглянути клопотання і дати письмову відповідь в найкоротші терміни. Стаття 116. Судове засідання має бути проведене протягом 3 (трьох) днів з моменту подання заяви від позивача. Стаття 117. Порядок проведення судового засідання:
Відкриття судового засідання
Розгляд клопотань
Оголошення суті справи
Дослідження доказів
Судові дебати
Видалення суду до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
Оголошення рішення по справі.
Стаття 118. Відкриття судового засідання
Суддя (або головуючий у колегії) оголошує про відкриття засідання.
Секретар повідомляє, хто з учасників з’явився, хто відсутній і чому.
Суд встановлює особи учасників, перевіряє їхні документи.
Роз’яснюються права та обов’язки учасників. Стаття 119. Розгляд клопотань
Сторони (прокурор, позивач, адвокат, підозрюваний, відповідач) можуть подати клопотання:
про відвід судді,
про виклик свідків,
про долучення доказів тощо.
Суд вирішує, які клопотання задовольнити. Стаття 120.Оголошення суті справи
Суддя коротко викладає, яка справа розглядається.
У кримінальній справі прокурор оголошує обвинувальний акт. Стаття 121. Дослідження доказів
Допит свідків (спочатку тих, кого викликав позивач/прокурор, потім – відповідач/захист).
Оголошення письмових доказів, документів, експертиз.
Перегляд відео, фото, аудіозаписів (якщо є). Стаття 122. Судові дебати
Кожна сторона виступає зі своїми аргументами:
прокурор або позивач обґрунтовує свої вимоги,
відповідач або його адвокат заперечує,
інші учасники (наприклад, представник потерпілого) теж можуть висловитися.
У кримінальній справі останнє слово завжди має обвинувачений/підсудний. Стаття 123. Подання документів до суду 1. Необхідні документи:
Підозра
Повістка на допит
Обвинувальний акт підписаний прокурором.
Докази порушення Стаття 124. У разі відсутності документів-відмова у розгляді справи. Стаття 125. Виклик учасників процесу
1. Сторонам надсилається повістка про виклик до суду. Якщо обвинувачений не прибув на виклик суду без повідомлення про наявність поважних причин, суд може ухвалити рішення за його відсутності. Стаття 126. Види судових засідань
1. Закрите судове засідання.
Слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у випадках:
якщо обвинуваченим є неповнолітній;
розгляду справи про кримінальне правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи;
необхідності запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи;
якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом;
необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.
На судовому розгляді в закритому судовому засіданні можуть бути присутні лише сторони та інші учасники кримінального провадження
2. В інших випадках проводиться відкрите судове засідання. Стаття 127. Види судових рішень
1. У кримінальному процесі
Вирок суду – головне рішення у кримінальній справі (визнання особи винною та призначення покарання, або виправдання).
Ухвала суду – процесуальне рішення під час досудового розслідування чи судового розгляду (наприклад, про обрання запобіжного заходу, продовження арешту).
Постанова суду – окремий вид рішення у справах, де суддя розглядає їх одноособово (наприклад, про адміністративні правопорушення). Стаття 128. Властивості судового рішення.
1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
2. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом. 4. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На цьому сайті використовуються файли cookie, щоби персоналізувати контент і зберегти Ваш вхід у систему, якщо Ви зареєструйтеся.
Продовжуючи викристовувати цей сайт, Ви погоджуєтеся на використання наших файлів cookie.
