Ім'я: Олександр
Прізвище: Пупсик
Батько Пупсик Василь Ігорович,
Мати Пупсик Ярослава Іванівна
Вік: 21 роки
Національність: українець
Місце народження: Харків
Місце проживання: Дніпро
Сімейне положення: не одружений
Діти: Немає
Стать: Чоловіча
Зростання: 1.83
Bага: 77
Риси характеру та особисті якості: Добрий, сміливий, чесний,
працьовитий
Я народився у місті Харків, 2002 року 13 серпня.
Ріс я все своє дитинство у дружній, забезпеченій родині. Мій батько працював хоч і поліцейським в місті Харків, але в нього зарплата була невелика. Він хотів, щоб я був Адвокатом. Мама була лікарка, але кажучи про середній бюджет, мати отримувала середню ставкою. Завдяки матері, я був здоровий, коли був малий. З 4 років я пішов у спорт, батько віддав мене на бокс раніше, ніж до школи. Він привчав мене до праці з малечі, я йому допомагав з прибиранням нашої кімнати і любив прибирати. Я був спокійним, мало на когось кричав, мало плакав. У мене було багато іграшок, батько їх самостійно робив. У мене мало чого було в дитинстві, на жаль. Я ходив у сад, як і інші діти. У мене були друзі з мого подвір'я. Богдан і Денис, з ними я дружив з 6 років і досі дружимо. У 6 років я пішов до школи №1. У ній я провчився до 4 класу, закінчив молодшу школу і перейшов до середньої.
У 13 років я вже навчався у 7 класі, мені не подобалася робота батька, я розумів що я хочу в армію.
З 14 років я почав підробляти, оскільки хотів мати свій прибуток та не просити кишенькових грошей батьків. Я працював, не покладаючи рук. Працював кур'єром, працював вантажником, працював у магазині прибиральником, а грошей, вже на той час я назбирав багато. Закінчивши 9 клас, у мене була відмінна фізична підготовка. Після школи я пішов навчатися до інституту. Навчання давалося мені важко. Вже на 2 курсі мене забрали до армії. Відслуживши 2 роки в армії я забрав військовий квиток і пішов працювати до НПУ, щодня я навчався чогось нового. Мені набридла робота в НПУ, і я вирішив звільнитися. Після звільнення мені вже було 19 років я вирішив, що вистачить сидіти вдома і влаштувався працювати в таксі. Я купив собі першу машину BMW i8.
У 19 рік я пішов працювати в міську раду міста Дніпра, але цього разу я вже підвищився до Адвоката та почав надавати адвокатські послуги. Я був звичайний адвокатом, що мріяв досягти успіху. У свої 20 років я отримав звання Верховного Суді в мерії. Я був радий цьому і розумів, що робота в Міській Раді мені подобається. Там я завів собі нового друга Івана, Артема та інших хлопців. Завдяки тому, що допомагав їм в підвищенні.
Зараз я молодий мені 21 роки, маю гарну дівчину, гарну роботу, машину і квартиру. У мене в житті все гаразд. Я продовжую працювати в Мерії міста Дніпра. Моя робота полягає в найвищому суді, та за моєю думкою може змінитися життя людини! Я люблю свою професію, та пишаюсь тим, що обрав саме її завдяки батькам та друзям.
Прізвище: Пупсик
Батько Пупсик Василь Ігорович,
Мати Пупсик Ярослава Іванівна
Вік: 21 роки
Національність: українець
Місце народження: Харків
Місце проживання: Дніпро
Сімейне положення: не одружений
Діти: Немає
Стать: Чоловіча
Зростання: 1.83
Bага: 77
Риси характеру та особисті якості: Добрий, сміливий, чесний,
працьовитий
Дитинство
Я народився у місті Харків, 2002 року 13 серпня.
Ріс я все своє дитинство у дружній, забезпеченій родині. Мій батько працював хоч і поліцейським в місті Харків, але в нього зарплата була невелика. Він хотів, щоб я був Адвокатом. Мама була лікарка, але кажучи про середній бюджет, мати отримувала середню ставкою. Завдяки матері, я був здоровий, коли був малий. З 4 років я пішов у спорт, батько віддав мене на бокс раніше, ніж до школи. Він привчав мене до праці з малечі, я йому допомагав з прибиранням нашої кімнати і любив прибирати. Я був спокійним, мало на когось кричав, мало плакав. У мене було багато іграшок, батько їх самостійно робив. У мене мало чого було в дитинстві, на жаль. Я ходив у сад, як і інші діти. У мене були друзі з мого подвір'я. Богдан і Денис, з ними я дружив з 6 років і досі дружимо. У 6 років я пішов до школи №1. У ній я провчився до 4 класу, закінчив молодшу школу і перейшов до середньої.
Юність
У 13 років я вже навчався у 7 класі, мені не подобалася робота батька, я розумів що я хочу в армію.
З 14 років я почав підробляти, оскільки хотів мати свій прибуток та не просити кишенькових грошей батьків. Я працював, не покладаючи рук. Працював кур'єром, працював вантажником, працював у магазині прибиральником, а грошей, вже на той час я назбирав багато. Закінчивши 9 клас, у мене була відмінна фізична підготовка. Після школи я пішов навчатися до інституту. Навчання давалося мені важко. Вже на 2 курсі мене забрали до армії. Відслуживши 2 роки в армії я забрав військовий квиток і пішов працювати до НПУ, щодня я навчався чогось нового. Мені набридла робота в НПУ, і я вирішив звільнитися. Після звільнення мені вже було 19 років я вирішив, що вистачить сидіти вдома і влаштувався працювати в таксі. Я купив собі першу машину BMW i8.
Доросління
У 19 рік я пішов працювати в міську раду міста Дніпра, але цього разу я вже підвищився до Адвоката та почав надавати адвокатські послуги. Я був звичайний адвокатом, що мріяв досягти успіху. У свої 20 років я отримав звання Верховного Суді в мерії. Я був радий цьому і розумів, що робота в Міській Раді мені подобається. Там я завів собі нового друга Івана, Артема та інших хлопців. Завдяки тому, що допомагав їм в підвищенні.
Зрілість
Після того як я попрацював рік я накопичив багато грошей і купив собі нову квартиру в центрі міста. Це був мій подарунок самому собі на 20 річчя, мій батько пишався мною, що я домігся чимало сам і потрапив як і мріяв у Міську раду. Я зрозумів, що таке життя Верховного суді. Та не очікував, що це все настільки важко та несе за собою велику відповідальність на посаді.
Наші дні
Після того як я попрацював рік я накопичив багато грошей і купив собі нову квартиру в центрі міста. Це був мій подарунок самому собі на 20 річчя, мій батько пишався мною, що я домігся чимало сам і потрапив як і мріяв у Міську раду. Я зрозумів, що таке життя Верховного суді. Та не очікував, що це все настільки важко та несе за собою велику відповідальність на посаді.
Зараз я молодий мені 21 роки, маю гарну дівчину, гарну роботу, машину і квартиру. У мене в житті все гаразд. Я продовжую працювати в Мерії міста Дніпра. Моя робота полягає в найвищому суді, та за моєю думкою може змінитися життя людини! Я люблю свою професію, та пишаюсь тим, що обрав саме її завдяки батькам та друзям.
