Дитинство:
Я Андрій Ярмоленков народився у звичайній українській родині, де мене з дитинства вчили поважати життя та допомагати іншим. Ще малим я часто проводив час у лікарнях — то з рідними, то просто спостерігаючи за роботою медиків. Саме тоді в мені зародилась мрія — лікувати людей.
Мені завжди хотілося розуміти, як працює людське тіло, і як можна врятувати життя навіть у найважчих ситуаціях. Поки інші діти мріяли стати пілотами чи поліцейськими, я мріяв бути тим, хто повертає людину до життя.
Служба:
Після школи я вступив до Державної кримінально-виконавчої служби (ДКВС). Там навчився дисципліні, порядку та вмінню тримати відповідальність за інших.
Згодом був призваний до Збройних Сил України (ЗСУ), де пройшов бойовий шлях. Саме на фронті я по-справжньому зрозумів цінність знань медицини — не раз надавав допомогу побратимам, коли навколо лунали вибухи.
Отримав базові медичні навички: перша допомога, зупинка кровотеч, стабілізація стану поранених, евакуація під вогнем.
Досвід і характер:
Служба навчила мене спокою, холодного розуму й рішучості. Я бачив, як швидке рішення може врятувати життя, і зрозумів, що справжня сила — не в зброї, а в умінні допомогти ближньому.
Мене не цікавлять титули чи слава — мене цікавить результат і людяність.
Теперішній час
Зараз я продовжую вдосконалювати себе у медицині, тактиці та психології. Прагну розвиватися як людина, яка може бути опорою для інших у будь-якій ситуації.
Моя мета — залишатись тим, хто діє спокійно, коли навколо хаос, і допомагає тим, хто цього потребує.
